ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність роботи; розкрито зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; охарактеризовано методи, наукову новизну та практичне значення роботи, відображено апробацію й упровадження її результатів у практику фізичної підготовки військовослужбовців військово-морських сил Збройних сил України.
У першому розділі „Теоретичний аналіз проблеми розвитку фізичних здібностей військовослужбовців Збройних сил України в системі фізичної підготовки” узагальнено праці провідних науковців з проблем підвищення професійно-прикладних та навчально-методичних основ фізичної підготовки у системі військово-професійного навчання військовослужбовців; особливості розвитку загальних й професійно важливих фізичних здібностей фахівців з урахуванням закордонного досвіду; впливу негативних чинників зовнішнього середовища навчально-бойової діяльності на рівень фізичної підготовленості та функціональних можливостей організму. Охарактеризовано особливості фізичної підготовленості військовослужбовців з урахуванням специфіки службової діяльності на морі та життям на кораблі та виявлено недостатню ефективність чинної системи фізичної підготовки ВМС ЗС України у системі військово-професійного навчання.
Аналіз літератури з теорії та методики фізичного виховання і спорту засвідчує, що розвиток й підтримання на оптимальному рівні тих фізичних здібностей, до яких висуває вимоги конкретна професія, а також вироблення функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності і є сутністю наукового підґрунтя та впровадження взаємопов’язаних засобів, методів та форм організації системи педагогічних дій щодо формування працездатності та розвитку належного рівня компонентів фізичної підготовленості військовослужбовців в навчально-виховному процесі (Є. Анохін, В. Арефьєв, О. Величка, Г. Грибан).
Застаріле теоретичне підґрунтя та наявність завдань, що не мають актуальності в умовах радикального реформування управлінської структури та складу Збройних сил України, потребують перегляду та оптимізації чинних положень, а також розробки та систематизації засобів, методів й форм удосконалення компонентів фізичної підготовленості у взаємозв’язку з новою періодичністю процесу підготовки військ (О. Молоков, О. Ольховий, Ю. Фіногенов).
У другому розділі „Сучасний стан здоров’я та розвиток фізичних здібностей військовослужбовців військово-морських сил Збройних сил України” визначено методи й організаційні особливості проведення досліджень, стан здоров’я та особливості розвитку фізичних здібностей, сформовано зміст та структуру фізичної підготовленості військовослужбовців на різних етапах проходження служби.
Організація теоретичних й експериментальних досліджень, аналіз та інтерпретація отриманих результатів, висновки й практичні рекомендації здійснювалася протягом 2009-2013 років і були взаємопов’язані чотирма етапами.
На першому етапі (квітень 2009 – травень 2010 рр.) дослідницька робота була організована й спрямована на вивчення та аналіз літературних джерел, що висвітлюють різні аспекти досліджуваної проблеми.
Другий етап досліджень (травень 2010 – квітень 2011 рр.) включав низку педагогічних та лабораторних експериментів констатувального характеру, у яких взяли участь військовослужбовці (n = 126), що здійснюють професійну діяльність в особливих та специфічних умовах військової служби на корабельних з’єднаннях військово-морських сил Збройних сил України. З урахуванням того, що в основі розвитку фізичних здібностей у системі фізичної підготовки повинна бути науково обґрунтована технологія педагогічного впливу на організм військовослужбовців, було застосовано комплексну методику дослідження стану фізичної підготовленості фахівців.
Основне завдання цього етапу досліджень полягало у вивченні об'єкта, визначенні особливостей стану компонентів здоров’я організму, основних систем та органів, що забезпечують оптимальну життєдіяльність військовослужбовця на всіх етапах професійного навчання та формування особистості в складних умовах військової служби, а також у з’ясуванні стану фізичного розвитку, фізичної, функціональної та психофізіологічної підготовленості вищезгаданого контингенту.
Третій етап досліджень (травень 2011 – січень 2013 рр.) – розроблення та впровадження моделі та навчально-методичного забезпечення фізичної підготовки військовослужбовців-контрактників залежно від характеру й особливостей військової праці в екстремальних ситуаціях та професійного навчання на фоні значних й психічних навантажень. Визначення доцільності розроблених практичних рекомендацій щодо розвитку фізичних здібностей і підвищення рівня фізичної працездатності за допомогою педагогічного експерименту формувального характеру.
На цьому етапі було обґрунтовано зміст та структуру навчальної програми з фізичної підготовки, методики й моделі розвитку фізичних здібностей з метою вдосконалення професійної майстерності та підвищення рівня військово-спеціальної підготовленості осіб служби за контрактом. Для перевірки ефективності розроблених педагогічних комплексів досліджуваний військовій контингент був розділений на дві групи – контрольну та експериментальну. Військовослужбовці експериментальної групи (n = 60) займались за розробленою програмою та методикою розвитку фізичних здібностей, а контрольна група (n = 60) – за стандартною програмою. Проведення формувального педагогічного експерименту здійснювався на базі корабельних з’єднань ВМС ЗС України. У результаті було отримано дані про стан найбільш вагомих показників структури фізичної та функціональної підготовленості військовослужбовців та визначена доцільність упровадження відповідної моделі.
На четвертому етапі дослідження (липень 2012 – січень 2013 рр.) був проведений математичний аналіз та інтерпретація отриманих експериментальних даних, а також сформульовані відповідні висновки.
Повноцінне виконання різноманітних функціональних обов'язків та службових завдань за призначенням у реальних бойових умовах багато в чому залежить від стану здоров'я організму особового складу і масштабів використання його психофізіологічного потенціалу.
Визначення та аналіз стану фізичного розвитку військовослужбовців в експериментальних дослідженнях здійснювалося за такими показниками: середня довжина й маса тіла становить 175±5,7 см і 67,6±8,21 кг відповідно; середньостатистичні дані індексу маси тіла для досліджуваних військовослужбовців складає 22,1 ±0,16, що відповідає нормі; середній показник ЖЄЛ становить 2,4±0,12 л; середній показник життєвого індексу становить 63,5±9,93 мл×кг-1, що відповідає середньому рівню функціонування дихальної системи чоловіків, які не несуть службу; силовий індекс для нашого контингенту чоловіків становить половину від потрібного і має 59,69,19%, показник швидкісно-силового індексу становить 1,14±0,12 у.о., що відповідає рівню нижчому за середній; середні показники ЧСС становлять 80±5,61 уд×хв–1, що відповідає верхньому граничному порогу норми; індекс Руф'є свідчить про відмінний функціональний стан серцево-судинної системи і становить 2,8±0,72 у.о.; величини артеріального тиску вважаються фізіологічною нормою.
Розрахунок середньостатистичних показників розвитку компонентів фізичної підготовленості військового контингенту дає підстави говорити про необхідність урахування особливостей організації процесу підготовки на різних етапах професійного навчання під час визначення стратегії педагогічного впливу на організм військовослужбовців засобами фізичної підготовки в зв’язку з різницею у їхньому рівні підготовленості. Встановлено, що за більшістю досліджуваних параметрів спостерігаються недостовірні зміни, тобто військовослужбовці не здатні досягти бажаних показників необхідних для ефективної реалізації професійних обов’язків.
Аналіз статистичних даних щодо стану фізичної підготовленості військовослужбовців служби за контрактом корабельного складу на різних етапах служби дав можливість констатувати, що більшість показників не мають достовірних змін протягом усього періоду. Однак виявлено також, що у юнаків на навчально-підготовчому етапі спостерігається достовірне зростання таких показників, як біг 400 (Р<0,05), згинання й розгинання рук в упорі лежачи (Р<0,001), підйом тулуба за 1 хв. (Р<0,001), м’язового відчуття (Р<0,001). У другому періоді служби подібна ситуація спостерігається тільки за результатами підтягування, кистьової динамометрії, сума рухів у теппінг-тесті і коефіцієнту теппінг-тесту (Р<0,001). На останньому етапі професійної діяльності визначена позитивна достовірна динаміка таких показників: підтягування, підйом тулуба за 30 с, кистьова динамометрія, м’язове відчуття та згинання й розгинання рук в упорі лежачи на пальцях за 10 с.
Аналіз структури загальної і професійно-прикладної фізичної підготовленості військовослужбовців ВМС ЗС України, здійснений на основі 17 параметрів, виявив особливості як змісту її формування, так і величини внеску факторів у структуру фізичної підготовленості залежно від етапу проходження служби.
Виявлено, що пріоритет швидкісної витривалості спостерігається в усіх випадках процесу формування відповідної структури. Зміст головного фактору в процесі розвитку фізичних здібностей, крім того, доповнюють показники стану розвитку загальної витривалості та м’язового відчуття. У другому факторі структури фізичної підготовленості військовослужбовців, визначений вплив показників силової витривалості, сили, швидкісно-силових здібностей. Внесок третього фактора вищезгаданої структури позначений значною вагою показників – швидкісно-силових здібностей, спритності, сили, спеціальної та загальної витривалості. Зміст четвертого фактора відображає стан розвитку витривалості нервової системи та максимальної сили на навчально-підготовчому етапі; на другому етапі військової служби – спеціальної витривалості; на третьому етапі професійного навчання – спеціальної та силової координації. Вагомим показником у структурі фізичної підготовленості в п’ятому факторі на навчально-підготовчому етапі – м’язове відчуття, загальна координація та швидкісна точність; на другому етапі – швидкісна координація рухів рук; на третьому етапі – стан розвитку спритності та гнучкості. Шостий фактор структури фізичної підготовленості на етапах військової служби визначає високий рівень коефіцієнту значущості показників, які характеризують спеціальну силову координацію, швидкісну координацію рухів рук.
У висновках до розділу зазначається, що застосування методів факторного аналізу дало можливість отримати інформацію щодо вибору пріоритетів і спрямованості відповідних засобів та розрахунок долі впливу компонентів структури фізичної підготовленості на конкретному періоді професійної підготовки. Аналіз та диференціація за відповідними коефіцієнтами дали змогу здійснити розроблення процесу планування обсягів фізичних навантажень військовослужбовців.
У третьому розділі „Наукове обґрунтування моделі розвитку фізичних здібностей військовослужбовців військово-морських сил Збройних сил України” розроблено навчальну програму з фізичної підготовки, модель та методику розвитку фізичних здібностей військовослужбовців у процесі професійної діяльності, визначені співвідношення обсягів фізичних навантажень різної спрямованості, впроваджено модель та перевірено ефективність її застосування в процесі професійної підготовки.
На підставі реалізації завдань удосконалення фізичної підготовленості військовослужбовців служби за контрактом виникла нагальна необхідність розроблення навчально-методичного забезпечення процесу підготовки зазначеного контингенту.
На основі даних констатувального експерименту про зміст та структуру фізичної підготовки в системі професійного навчання особового складу була запропонована навчальна програма з фізичної підготовки для військовослужбовців служби за контрактом ВМС ЗС України, яка включає як обов'язковий мінімум такі інтегровані дидактичні одиниці, як тематику теоретичних, практичних та контрольних занять. Добір змісту навчальної програми з дисципліни „Фізична підготовка” здійснений на основі теоретико-методичного аналізу констатувального педагогічного експерименту, особистому педагогічному досвіді роботи в лавах ВМС ЗС України.
Навчальний матеріал кожної дидактичної одиниці диференційований через розділи й підрозділи програми:
– теоретичний, що формує світоглядну систему науково-практичних знань і ставлення до системи фізичної підготовки Збройних сил України;
– практичний, що складається з двох підрозділів: методико-практичного, який забезпечує оволодіння методами, формами й засобами фізичної підготовки для досягнення навчальних, професійних і життєвих цілей особи, та навчально-тренувального, що сприяє набуттю досвіду практичної діяльності, розвитку фізичних здібностей (витривалості, сили, швидкості, спритності, гнучкості) та прикладних навичок (рукопашного бою, подолання перешкод, прикладного плавання) з метою досягнення фізичної досконалості й гармонійного розвитку фізіологічних функцій, підвищення рівня функціональних та рухових здібностей, направленого на формування морально-вольових здібностей і властивостей особи;
– контрольний, який є визначальним у диференціюванні й об'єктивному обліку процесу та результатів навчально-бойової діяльності плавскладу ВМС ЗС України.
Формування навчально-методичного забезпечення та реалізація положень навчальної програми з фізичної підготовки особового складу служби за контрактом дало змогу обґрунтувати створення структурної моделі розвитку фізичних здібностей військовослужбовців у системі фізичної підготовки, яка визначила комплексну систему взаємопов’язаних компонентів, які при створенні організаційно-педагогічних умов забезпечують досягнення головної мети процесу підготовки військ відповідно до вимог створення нової структури сучасної контрактної армії, яка відповідатиме подальшим завданням безпеки й оборони держави (рис. 1).
До структурних компонентів моделі розвитку фізичних здібностей військовослужбовців служби за контрактом ВМС ЗС України входять:
– цільовий компонент, що включає формулювання мети та завдань розвитку основних та професійно-прикладних фізичних здібностей військовослужбовців;
– змістовий компонент, який передбачає розроблення методики розвитку фізичних здібностей шляхом визначення змісту, форм, методів та принципів навчально-виховного процесу підготовки в умовах розвитку фізичних здібностей;
– етапний компонент, що передбачає раціональну побудову послідовних етапів навчально-виховного процесу розвитку основних та професійно-прикладних фізичних здібностей особового складу;
– оцінювально-результативний компонент, який є підсистемою контролю й оцінювання проміжних та кінцевих результатів розвитку фізичних здібностей військового контингенту.
Це дало змогу спрогнозувати ступінь придатності до виконання різних військово-професійних завдань; визначити закономірності, які відбуваються у структурі фізичної підготовленості військовослужбовців та розробити середньостатистичні співвідношення вибіркових обсягів педагогічних навантажень; упровадити методику розвитку фізичних здібностей військового контингенту .у навчально-тренувальний процес. | 
