РОЗВИТОК ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і доцільність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, наведено методи та теоретико-методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, подано дані про апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі «Розвиток інформатичної компетентності старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів як педагогічна проблема» інформатична компетентність розглядалася як педагогічна категорія у світлі компетентністного підходу до педагогічних проблем. Досліджено змістовий та структурний склад інформатичної компетентності старшокласників, визначено стан, тенденції та проблеми розвитку інформатичної компетентності учнів старших класів у вітчизняному педагогічному просторі.

Як показують дослідження, традиційне навчання не може забезпечити відповідну інформатичну підготовку випускників загальноосвітніх навчальних закладів, тому виникає необхідність організації навчального процесу на засадах компетентнісного підходу, визначальними категоріями якого є «компетенція» та «компетентність» у їхньому співвідношенні одна до одної. Для пояснення терміну «інформатична компетентність» важливо розрізняти ці два поняття. Однак, велике розмаїття трактувань цих термінів демонструє відсутність одностайного підходу до їхнього розуміння.

Враховуючи попередні дослідження, ми спробували розмежувати ці поняття: «компетентність» – це сукупність знань, умінь, навичок, здібностей, мотивацій, переконань, цінностей, інтересів індивіда, особистісних якостей та практичного досвіду, які необхідні для успішного виконання певної навчальної діяльності чи досягнення певної мети відповідно до вимог сучасного суспільства. «Компетенція» – це певна сфера діяльності чи певне коло повноважень, у яких індивід може ефективно діяти на основі знань, умінь, навичок, мотивацій, переконань, цінностей, особистісних якостей та інтересів.

Розглядаючи компетентнісний підхід, варто наголосити, що це, насамперед, спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток певних компетентностей особистості. У зарубіжних країнах (Австрії, Австралії, Данії, Бельгії та ін.) склалося різне розуміння ключових компетентностей. Це пояснюється тим, що ключові компетентності залежать від пріоритетів того чи іншого суспільства, а також від особливостей національної освіти. Дослідивши перелік ключових компетентностей у вітчизняному та зарубіжному педагогічному просторі, можемо зробити висновок, що провідне місце серед них займає інформатична. Це зумовлене тим, що важливою рисою сьогодення є потужний розвиток ІКТ, який засвідчує перехід до інформаційного суспільства. Тобто відбувається процес інформатизації усіх галузей суспільного життя, у тому складі й освіти, що передбачає розвиток інформатичної компетентності педагогів та вихованців навчальних закладів.

У науковій літературі зустрічаються споріднені, але не синонімічні поняття, пов`язані з інформатизацією освіти, такі як: «інформаційна компетентність», «інформатична компетентність», «інформаційна грамотність», «комп`ютерна грамотність», «комп`ютерна компетентність», «інформаційно-технологічна компетентність», «інформаційно-комунікаційна компетентність» («ІКТ-компетентність»). Дуже часто їх значення не розрізняють. Фундаментальною загальнонауковою категорією, яка об’єднує всі ці поняття стає інформація. Найчастіше вживаються терміни «інформаційна» та «інформатична компетентність».

На основі дослідження змістової структури цих понять вважаємо, що інформатична компетентність старшокласників – це інтегративна характеристика учнів, що включає в себе сукупність знань, умінь, навичок, досвіду та особистісних якостей і передбачає здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати інформаційними даними на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для ефективного розв`язання практичних задач навчального характеру.

Інформаційна компетентність розуміється як уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати необхідну інформацію за допомогою реальних об’єктів та ІКТ.

Провідними властивостями інформатичної компетентності є: відносність, структурованість, селективність, акумулятивність, дуалізм, самоорганізованість, поліфункціональність, мінливість, динамічність.

Основні функції інформатичної компетентності: пізнавальна (гносеологічна) (направлена на систематизацію знань, на пізнання і самопізнання людиною самої себе); комунікативна (направлена на спілкування, передачу інформації); адаптивна (дозволяє адаптуватися до умов життя і діяльності в інформаційному суспільстві); нормативна (виявляється, як система моральних і юридичних норм та вимог в інформаційному суспільстві); оцінна (інформативна) (характеризує уміння орієнтуватися в потоках різноманітної інформації, виявляти і відбирати відому і нову, оцінювати значущу і другорядну); інтерактивна (рефлексивна) (формує активну самостійну і творчу діяльність особистості, ведучи до її саморозвитку, самореалізації); розвивальна (дозволяє формувати активну самостійність та творчість у навчальній діяльності, що веде до самореалізації та самоактуалізації).

Узагальнюючи попередні дослідження, доцільно виділити такі компоненти у внутрішній структурі інформатичної компетентності, які тісно взаємопов`язані між собою:

1. Мотиваційний компонент: включає мотиви, цілі, потреби в навчанні, удосконаленні, саморозвитку; прагнення і здатність (готовність) до отримання знань, умінь і навичок у галузі інформатики та ІКТ; націленість на досягнення високого рівня розвитку інформатичної компетентності; мотивацію досягнення успіху в навчальній діяльності на основі використання ІКТ.

2. Когнітивний компонент: сукупність знань, що відображають систему сучасного інформаційного суспільства; теоретичні знання про основні поняття та методи інформатики як наукової дисципліни; знання ІКТ, їх можливості для розв’язання навчальних завдань.

3. Операційно-діяльнісний компонент: досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі його результатів – знань, умінь та навичок у галузі інформатики; досвід здійснення відомих способів діяльності у формі умінь діяти за зразком; досвід творчої діяльності у формі умінь вибирати ефективні рішення в проблемних ситуаціях; уміння працювати з апаратним та програмним забезпеченням; уміння спілкуватися з використанням інформаційних засобів і технологій; уміння орієнтуватися в інформаційному середовищі.

4. Ціннісно-рефлексивний компонент: розуміння інформатичної компетентності як однієї з провідних навчальних і соціальних цінностей; адекватна самооцінка власних можливостей у використанні ІКТ, інформаційних ресурсів, упевненість у їх виборі та реалізації; наявність власної позиції щодо застосування ІКТ у навчальній діяльності для розв’язання практичних завдань; прагнення до самоактуалізації, саморозвитку, постійної роботи над собою у сфері ІКТ.

У другому розділі – «Дидактичні умови розвитку інформатичної компетентності старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі навчання гуманітарних предметів» спроектовано дидактичні умови розвитку інформатичної компетентності старшокласників у процесі навчання гуманітарних предметів; проведено дослідно-експериментальну перевірку ефективності цих дидактичних умов як компоненту моделі розвитку інформатичної компетентності старшокласників у процесі навчання гуманітарних предметів; представлено результати експериментальної перевірки ефективності визначених дидактичних умов.

Процес інформатизації освіти не обмежується технічним переобладнанням навчальних закладів. Насамперед він стосується адаптації педагогічних працівників та учнів до застосування ІКТ у процесі навчання. Тому актуалізується питання розвитку інформатичної компетентності, що й спонукало нас до проведення відповідного експериментального дослідження. Експериментальною базою дослідження обрано загальноосвітні навчальні заклади м. Рівне та м. Шепетівки. Для визначення загального рівня розвитку інформатичної компетентності учнів 10–11 класів проведено констатувальний експеримент, в якому взяли участь 420 старшокласників та 54 вчителя-гуманітарія.

Визначено основні дидактичні умови розвитку інформатичної компетентності старшокласників:

1. Орієнтація процесу навчання гуманітарних предметів на розширення їхнього інформаційного поля за рахунок розвитку інформатичних знань, умінь і навичок, опори його на внутрішньоінтенційну спрямованість учня, що забезпечує відповідну мотивацію, появи можливостей для реалізації не лише традиційних компонентів змісту шкільної освіти, а й нетрадиційних – досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу.

2. Створення ефективного інформаційного навчального середовища у процесі навчання гуманітарних предметів шляхом розв’язання технічних, програмних, академічних, організаційних та дослідницьких проблем.

3. Введення інформатичної складової у процес навчання предметів гуманітарного циклу, що є основою для розвитку інформатичної компетентності.

Перша дидактична умова передбачає орієнтацію процесу навчання гуманітарних предметів на такі ознаки компетентнісного підходу, які властиві для основних складових компетентностей:

– розширення у процесі комп’ютеризації навчання гуманітарних предметів інформаційної складової до меж, достатніх для запуску механізму самоорганізації знань учня у нестандартних умовах або у ході розв’язання проблемних ситуацій;

– розвиток пошукових умінь, необхідних для розширення інформаційного поля гуманітарних предметів, та доведення їх до автоматизму;

– опора на внутрішньоінтенційну спрямованість учня у ході формування у нього мотивації до навчання за рахунок розширення інформаційних можливостей для розвитку власної внутрішньоінтенційної сфери;

– полегшення навчального процесу за рахунок поліпшення умов для образотворення в ситуаціях розширення інформаційних полів і появи можливостей для засвоєння не лише традиційних компонентів змісту гуманітарної шкільної освіти: знань, умінь і навичок, а й нетрадиційних: досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу;

– орієнтація навчального процесу на розв’язання головної педагогічної суперечності – суперечності між власноособистісними і загальносуспільнимим інтересами за рахунок розвитку внутрішньоінтенційної спрямованості учня на основі інформатичної складової.

Організація процесу навчання гуманітарних предметів відбувається згідно з концептуальними положеннями компетентнісного підходу:

– на рівні цілей навчання: випереджувальне цілепокладання, яке передбачає розвиток інформатичної компетентності на високому – творчому рівні, що виявляється у здатності учнів розв’язувати проблеми у нестандартних ситуаціях в сучасному інформаційному суспільстві;

– на рівні змісту навчання: введення інформатичної складової, що має прикладний характер і спрямована на розширення інформаційних можливостей учнів та розвиток внутрішньоінтенційної сфери;

– на рівні методів навчання: застосування продуктивних, розвивальних методів творчого, дослідницького характеру;

– на рівні освітніх технологій: орієнтація процесу навчання гуманітарних предметів на такі технології, які передбачають розвиток адаптаційних можливостей школярів у проблемних нестандартних ситуаціях;

– на рівні організації процесу навчання: спрямованість на розвиток інформатичної компетентності на високому рівні в ході проектної діяльності та інших формах роботи (колективних, індивідуальних тощо);

– на рівні контролю за результатами навчальних досягнень учнів: орієнтація не на оцінку загальновизначених нормативних знань, умінь та навичок, а на розвиток компетентності (інформатичної).

Створення ефективного інформаційного навчального середовища в процесі навчання гуманітарних предметів відбувалося шляхом вирішення таких проблем:

– технічних (забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів ІКТ та доступом до мережі-Інтернет);

– програмних (забезпечення програмами спеціального та загального призначення);

– академічних (теоретична, практична, методична, психологічна підготовка вчителів-предметників до застосування ІКТ у процесі навчання гуманітарних предметів);

– організаційних (організація процесу навчання гуманітарних предметів із застосуванням ІКТ);

– дослідницьких (інтеграція ІКТ у процес навчання гуманітарних предметів).

Введення інформатичної складової у процес навчання гуманітарних предметів передбачає застосування та удосконалення знань, умінь та навичок, здобутих на уроках інформатики для розв’язання завдань творчого, дослідницького характеру (наприклад, за допомогою таких програм Windows як: Word, Excel, Publisher, PowerPoint тощо та мережі-Інтернет).

Враховуючи відповідні компоненти (мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, ціннісно-рефлексивний) та критерії (мотивація, теоретичні знання, практичні уміння та навички, рефлексія), визначено рівні розвитку інформатичної компетентності старшокласників: низький, середній, достатній, високий.