Замовити дисертацію ВПЛИВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НА ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ :

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок дослідження з науковими проектами, програмами, темами, сформульовано мету й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію.

У першому розділі – «Регіональна еліта як чинник державотворення: теоретико-методологічні обґрунтування» – розкрито зміст ключових понять дослідження, таких, як «еліта», «регіональна еліта», «вплив регіональної еліти на державне управління»; визначено етапи становлення й розвитку теорії еліт; обґрунтовано зміст державного управління через механізм експлікації інтересів народу, визначено роль еліти у цьому процесі.

Елітаризм як наукова проблема досліджується в різних галузях наукових знань. Онтологічні витоки наукових уявлень щодо стратифікації суспільства за певними детермінантами можна спостерігати у філософії, соціальній антропології, психології, політології, праві та інших соціальних науках. Кожна з них виходить із власних позицій стосовно пояснення культурних, ментальних, фізіологічних і соціальних чинників організації суспільної життєдіяльності, виокремлення ролі і функцій суб’єктів владних повноважень як представників еліти.

Ретроспективний аналіз теорії еліт проводився шляхом узагальнення сутнісних рис відповідних наукових підходів: біологічного, що здебільшого визначається антропологічними й расово-політичними ідеями стосовно походження і збереження відповідних домінантних рас; технічного, що є відображенням способу формування соціальної ієрархії на засадах ідей постіндустріалізму; розподільного, який репрезентує ліберальну течію в теорії еліт, а саме – містить обґрунтування змісту і функцій механізму перерозподілу суспільних благ; організаційного, завдяки якому розкривається технократичний бік функціонування еліти, пояснюються соціальні ролі з погляду професійних компетенцій; структурно-функціонального, що ґрунтується на ціннісній теорії і теорії соціальної дії, за якими лише соціальні інститути (право, звичаї, традиції, вірування тощо) визначають принципи соціальної стратифікації. Ретроспективний аналіз теорії еліт дозволяє виокремити етапи її становлення й розвитку: І-й етап – аксіологічний (V ст. до н.е. – Х ст.); ІІ-й етап – релігійний (Х – XV ст.); ІІІ-й етап – просвітницький (XV – XVIII ст.); IV-й етап – організаційний, розподільний (XVIII – XIX ст.); V-й етап – організаційний, біологічний, структурно-функціональний (XIX – XX ст.); VI-й етап – технічний, структурно-функціональний (XX ст. – дотепер).

На підставі узагальнення результатів ретроспективного аналізу теорії еліт та з’ясування змістовних ознак кожного з етапів її становлення і розвитку в роботі визначається низка базових понять дослідження. Зокрема, еліта – це представницька частина суспільства, що визначає вектори його розвитку на конкретному історичному етапі та посідає ключові позиції в системі соціальних ієрархій. При розгляді еліти як родового поняття, доведено, що воно має бути більш загальним та відображати існуючу систему суспільно-політичних цінностей. На відміну від наявних визначень, у ньому не береться до уваги меншість, найменша частина, найвидатніші та найбільш кваліфіковані. Наголос робиться на представницький частині, тобто тих людях, які експлікують інтереси суспільства. Оскільки еліта обов’язково має визначати вектори суспільно-політичного розвитку, обґрунтовано тезу про те, що виключно історичний етап (соціально-економічні умови) онтологічно визначає тип еліти (політична й військова аристократія, лицарство, духовенство, діячі науки і культури, бюрократія, промисловці та підприємці, політики тощо). Кожний історичний етап формує свою еліту, і зміст цього поняття здебільшого зумовлюється системою суспільно-політичних цінностей. Ключовою ознакою регіональної еліти запропоновано вважати її територіальність, тобто сферу компетенцій та коло повноважень її представників. Під регіональною елітою слід розуміти представницьку частину населення території, що визначає вектори її розвитку на конкретному історичному етапі та посідає ключові позиції в системі соціальних ієрархій, а також входить до складу національної еліти. Змістовною ознакою виступає входження регіональної еліти до складу національної, адже причетність до формування суспільних векторів розвитку має відбуватися на засадах усвідомлення і сприйняття загальнонаціональних цінностей. Під впливом регіональної еліти на державне управління слід розуміти процес взаємоузгодження загальнонаціональних і регіональних інтересів, відбудови партнерських відносин у механізмах централізації і децентралізації, а також формування системи загальнонаціональних цінностей і пріоритетів з урахуванням інтересів відповідних територій.