Кулачок Л.В. Державна допомога сім\'ям з дітьми як форма соціально-правового захисту

Короткий зміст

-                            ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

      У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюються мета творчого пошуку, його об’єкт, предмет та завдання, зазначається наукова новизна та методологія роботи, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення.

      Перший розділ “Соціальна-правова характеристика державної допомоги сім’ям з дітьми” містить два підрозділи. У підрозділі 1.1. “Державна допомога сім’ям з дітьми як інститут права соціального забезпечення” визначено місце і сутність інституту державних допомог сім’ям з дітьми в системі права соціального забезпечення, проаналізовані точки зору вчених на предмет, метод, функції та принципи права соціального забезпечення, визначено  поняття державних допомог сім’ям з дітьми.

            У будь-якій промислово-розвинутій цивілізованій державі, де існують ринкові відносини, соціальне забезпечення займає важливе місце в системі гарантій здійснення прав і свобод громадян. Зазначимо, що за більш ніж столітню історію існування в різних країнах світу соціальне забезпечення неодноразово змінювало свої функції, форми і схеми фінансування, однак мета завжди залишалася незмінною – забезпечувати гідне життя людей.

            Ринкова економіка сама по собі не породжує механізмів соціального захисту населення, оскільки вони потребують значних матеріальних витрат і не приносять прибутку. А тому завдання створення системи соціального захисту своїх громадян виконує держава, яка досягла певного ступеня соціально-економічного та правового розвитку і яка усвідомлює своє значення щодо нормального функціонування суспільства. Зазначимо, що держава, яка забезпечує своїм громадянам на підставі закону гідний рівень життя і вільний розвиток є соціальною. Вона створює систему соціального забезпечення, бере участь у фінансуванні пенсій, допомог, компенсацій, медичних та інших соціальних послуг.

            Виділяючи два напрямки реалізації соціальної політики в різних державах світу, а саме: ліберальний та соціально-демократичний, зазначимо, що соціальну політику України не можна віднести ні до одного з них. Суть соціальної політики України полягає в забезпеченні державою мінімального рівня соціальних гарантій для людини і громадянина.

У роботі наголошено на існуванні в правовій площині міжнародного соціального права як підгалузі права міжнародного захисту прав людини. Предметом міжнародного соціального права є відносини щодо соціального захисту людини і громадянина у сфері праці, соціального забезпечення, надання медичної допомоги та охорони здоров’я, освіти і т. ін. Особливістю цієї галузі права є встановлення системи міжнародних стандартів соціального захисту людини і утворення системи міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародних норм у даній сфері. До складу міжнародного соціального права, як права соціального захисту людини, входять міжнародне трудове право, міжнародне право соціального забезпечення, міжнародне медичне право як підгалузі міжнародного соціального права.

Становлення міжнародного соціального права, інтеграція України у європейську спільноту держав, об’єктивний розвиток у країні соціально-правових відносин – все це призводить до такого висновку: нині в Україні формується нова галузь права – соціальне право. Об’єктивність розвитку соціально-правових відносин, національного соціального права має таку структурованість: соціальні права людини – соціальна держава – соціальна функція держави – соціальна політика – соціальне право – законодавство в сфері соціального захисту та соціального забезпечення населення.

            Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державних допомог. Державними допомогами слід вважати усі, окрім пенсій, державні виплати, що являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках. В свою чергу  важливим інститутом державної допомоги є інститут державної допомоги сім’ям з дітьми, суть якого полягає перед усім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління. Його значущість в праві соціального забезпечення має юридичне обгрунтування і віддзеркалюється, насамперед, в таких нормативно-правових актах, як: Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї і жінок, схвалена Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. № 475-ХІV; Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року; Указ Президента України від 12 листопада 1999 р. № 1460/99 “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” та ін.

            Під державною допомогою сім’ям з дітьми слід розуміти грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів? визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

            У підрозділі 1.2. “Значення державної допомоги сім’ям з дітьми в сучасних умовах розвитку держави і суспільства (у контексті європейського досвіду)” досліджуються міжнародно-правові документи, які закріплюють соціальні права людини, закордонний досвід державної підтримки сімей з дітьми, вносяться пропозиції щодо поліпшення становища сімей з дітьми в Україні.

            Сьогодні жити ізольовано від світового співтовариства практично не може жодна країна. Соціальна політика держави нині перестає бути її особистою справою, оскільки, щоб бути повноправним членом міжнародного співтовариства, кожна держава повинна привести своє внутрішнє законодавство та практику у відповідність з встановленими міжнародними стандартами, незалежно від рівня економічного розвитку, географічного розташування, державного устрою, партійної системи, виду панівної релігії.

            В числі пріоритетів зовнішньої політики Україна визначила курс на зближення з Європейським Союзом, визнала найвищою цінністю цивілізаційного прогресу людину, її права та свободи. Наближення національного законодавства України до міжнародних стандартів відповідно до Європейської соціальної Хартії, рішень ООН, конвенцій МОП, інших міжнародних норм віднесено до основних завдань соціальної політики України.

            В дисертації особлива увага приділяється аналізу Європейської соціальної хартії. Досліджується історичний розвиток Європейської соціальної хартії 1961 р., проводиться порівняльний аналіз положень переглянутої Європейської соціальної хартії 1996 р. та положень Європейської соціальної хартії та Додаткових протоколів до неї.

            Зазначимо, що сьогодні у зв’язку з прийняттям у 1988 році Додаткового протоколу та прийняттям переглянутої Європейської соціальної хартії у 1996 році було розширено та поліпшено соціально-економічні права, які були закріплені Європейською соціальною хартією 1961 року.

            Сім’я, яка є “базовим осередком суспільства”, користується особливим захистом в Європейській соціальній хартії. Гарантоване ст. 16 Хартії право сімей на соціальний, правовий та економічний захист зобов’язує держави за допомогою різноманітних механізмів розробляти реальну сімейну політику.

            Обґрунтовується необхідність ратифікації Україною переглянутої Європейської соціальної хартії та приведення усієї системи соціального захисту населення у відповідність до вимог міжнародного співтовариства.

            Досліджується політика країн Європи в сфері надання державних допомог сім’ям з дітьми. На сьогодні усі європейські стандарти виходять із необхідності забезпечення гідного рівня добробуту сім’ї – він є визначальною формою прогресу й цивілізованості людства, його культури. Здорова і заможна родина завжди була синонімом багатої та незалежної держави. Сім’я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудову та суспільно-політичну діяльність людини.

            На основі аналізу підходів до вирішення цього питання в різних європейських країнах пропонується ряд заходів для поліпшення демографічної ситуації в Україні, підтримки сімей з дітьми, виховання фізично і духовно здорового покоління. 

            Зважаючи на те, що суспільство і держава прямо зацікавлені у духовному і фізичному здоров’ї підростаючого покоління, надання можливостей сімейного виховання і догляду малолітніх дітей є пріоритетним завданням сьогодення. У зв’язку з цим, суспільне значення сімейних допомог дуже високе, оскільки саме таким чином держава може реально підтримати сім’ю, певною мірою компенсуючи втрачений заробіток особи, яка доглядає дитину і вирівнюючи доходи бездітних сімей і сімей з дітьми. Саме у цьому полягає здійснення таких важливих функцій права соціального забезпечення як демографічна та виховна.

      Другий розділ “Правове регулювання надання державної допомоги сім’ям з дітьми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Види і форми державної допомоги сім’ям з дітьми” аналізуються підходи вчених до класифікації державних допомог взагалі та сімейних допомог зокрема, проводиться порівняльний аналіз Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року (з наступними змінами та доповненнями 1993, 1999, 2000 років) та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22 березня 2001 року. Зазначимо, що вказана редакція (від 22 березня 2001 року) Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”  виходячи з основоположних принципів права соціального забезпечення, зокрема принципу загальності, більше відповідає сучасним поглядам суспільства на соціальну справедливість та рівне ставлення до кожного його члена, ніж попередня. 4 липня 2002 року Верховною Радою України були внесені чергові зміни до зазначеного закону, зокрема до нього була знову включена допомога на дітей одиноким матерям (в 2002 році вона не існувала).

            На основі аналізу національного законодавства, яке регулює різні заходи державної підтримки сімей з дітьми, зроблено  висновок, що сьогодні в Україні створена розгалужена система державної підтримки сімей з дітьми, яка включає в себе у випадках, визначених законом, грошові виплати, різноманітні пільги та компенсації. В результаті цього державною допомогою може користуватися будь-яка сім’я за лише двох умов: наявності дітей в її складі та відповідної потреби. Хоча реально існуючий сьогодні розмір виплат є явно недостатнім і не забезпечує гідний рівень життя.

            Базуючись на вивченні різних видів та форм державної допомоги сім’ям з дітьми, точок зору вчених щодо класифікації державних допомог взагалі та сімейних допомог зокрема, дисертантка дійшла висновку, що  державні допомоги сім’ям з дітьми слід класифікувати за наступними підставами: за колом осіб, на яких вони поширюються; за джерелом фінансування; за тривалістю виплат; за суб’єктами отримання допомоги; за юридичною силою правового акту.

            У підрозділі 2.2. “Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” досліджується порядок призначення і виплати державних допомог сім’ям з дітьми.

            Основною спеціально-юридичною функцією права соціального забезпечення є регулятивна. У межах здійснення цієї функції держава зокрема регулює суспільні відносини, що складаються при реалізації права сімей з дітьми на отримання державної соціальної допомоги. Саме для гарантованої реалізації цього права держава в законодавчому порядку визначила коло суб’єктів, які мають право на отримання такої допомоги; умови та порядок її надання та коло суб’єктів, наділених повноваженнями призначати та провадити відповідні виплати.

            Суб’єктами отримання допомоги може бути: мати дитини (у випадку призначення допомоги в зв’язку з вагітністю та пологами або допомоги на дітей одиноким матерям); сім’я в цілому (допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям); один з представників сім’ї, а саме особа, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною (допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років або дитиною-інвалідом); або сама дитина (у разі призначення допомоги на дітей, які знаходяться під опікою та піклуванням, соціальної допомоги дітям-інвалідам, допомоги ВІЧ-інфікованим дітям, користування транспортними та іншими пільгами).

             Розглядаються умови та порядок  надання державної допомоги сім’ям з дітьми, коло суб’єктів, наділених повноваженнями призначати та провадити відповідні виплати, порядок розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім’ї, оскільки для призначення окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми доход сім’ї є визначальним критерієм (наприклад, допомога малозабезпеченим сім’ям призначається, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї нижчий, ніж прожитковий мінімум, встановлений для сім’ї).

            Третій розділ „Розміри та гарантії надання державної допомоги сім’ям з дітьми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Розміри державної допомоги сім’ям з дітьми” на основі аналізу сучасних розмірів державної допомоги сім’ям з дітьми у співвідношенні їх з прожитковим мінімумом, думок вітчизняних та іноземних вчених,  робиться висновок щодо катастрофічної недостатності сучасних розмірів сімейних допомог. Також зазначається, що для запобігання негативних наслідків зубожіння значної кількості населення країни, особливо сімей, які, з одного боку, мають підвищені витрати з причини наявності в їхньому складі особливої категорії непрацездатних утриманців – дітей, а з іншого – мають обмежені можливості самостійного забезпечення своєї сім’ї засобами для існування (через необхідність догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, витрати часу на домашню роботу та виховання дітей тощо), соціальні допомоги повинні виплачуватись у повному об’ємі і, що нині вельми актуально, – вчасно. Сім’я повинна мати впевненість у державній підтримці в разі її необхідності, інакше всі зусилля держави в сфері демографічної політики розіб’ються об скелю матеріальних труднощів і тих проблем української сім’ї, які завжди тягнуться за ними.

            В роботі приводиться досвід Росії щодо встановлення розмірів сімейних допомог та проведення реформи системи соціального забезпечення. Зазначимо, що в 2002 році одноразова допомога при народженні дитини виросла втричі, а розмір допомоги по догляду за дитиною – в 2,5 рази в порівнянні з 2001 роком і в перерахунку становила близько 800 гривень та 85 гривень відповідно.

            У підрозділі 3.2. “Гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми” проводиться семантичний аналіз та аналізуються теоретичні підходи до визначення поняття “гарантії”, досліджуються гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми.

            Традиційно в юридичній літературі гарантії поділяють на загально-соціальні (економічні, політичні, соціальні і духовні) та спеціальні або юридичні.

            Економічними гарантіями є наявність матеріальних умов для фактичної реалізації права громадян. Зазначені умови базуються на економічній системі держави, основу якої складають різні форми власності. Політичними гарантіями є забезпечення і захист державою прав та свобод людини й громадянина. Соціальні гарантії розкривають ступінь матеріальної забезпеченості суспільства, утворюють рівні можливості особистості реалізувати свій творчий потенціал. Духовні гарантії включають систему культурних цінностей. Вони передбачають громадську активність та освіченість людини.

            Юридичні гарантії охоплюють наступний комплекс правових заходів: а) правотворчу  діяльність державних органів щодо  видання норм права, у яких закріплюються гарантії реалізації та захисту прав і свобод людини, встановлюється компетенція суб'єктів правовідносин, порядок здійснення і захисту прав і свобод, а також відповідальність у випадку їхнього порушення; б) організаційну діяльність державних органів та громадських організацій по забезпеченню реалізації вимог правових норм, створенню сприятливих умов для реального користування людиною своїми правами та обов’язками, захисту прав і свобод у випадку їх порушення.

            Отже, юридичні гарантії, крім норм-гарантій, включають в себе ще й організаційні гарантії, які надають першим реально функціонуючий характер.

            Визначається система організаційно-правових гарантів прав і свобод людини і громадянина в нашій державі, з діяльністю яких пов’язано існування організаційно-правових гарантій в Україні. Особлива увага приділяється дослідженню судового порядку захисту порушених прав як найбільш ефективного засобу захисту прав і свобод людини. Разом з тим зазначається, що сьогодні в Україні адміністративний порядок вирішення спорів, зокрема, в галузі соціального забезпечення, зберігає за собою значну перевагу по відношенню до судового. У зв’язку з чим пропонується низка заходів по більш широкому та повноцінному застосуванні судового порядку для  захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав громадян, зокрема конституційного права на соціальний захист та на захист сім'ї, дитинства,  материнства  і  батьківства державою.

            Гарантіями при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми є: по-перше, визнання права на соціальний захист Конституцією України; по-друге, захист материнства, батьківства та дитинства державою (що теж закріплено нормами Основного закону та Сімейного кодексу України); по-третє, конкретизація права сім’ї на державну допомогу, насамперед, у Законі України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інших нормативно-правових актах; по-четверте, законодавчо визначене коло компетентних органів, наділених функцією призначення та виплат сімейних допомог; по-п’яте, можливість судового захисту порушеного права на отримання допомоги.

Окремо зазначимо, що одна з головних гарантій – гарантія з боку держави виплат не нижче прожиткового мінімуму, на жаль, досі не реалізується, що порушує відповідний принцип права соціального забезпечення, а також перешкоджає повноцінному виконанню таких його важливих функцій, як політична, демографічна, економічна та виховна. Існуючий нині рівень сімейних допомог не в змозі досягти основної своєї мети – підтримки сімей, які мають в своєму складі неповнолітніх дітей.