Шевченко Т.О. Законодавче регулювання припинення повноважень народного депутата України

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, вказується мета і завдання дослідження, його теоретична та методологічна основа, наукова новизна, практичне і теоретичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Регулювання правового статусу народного депутата України» включає два підрозділи, присвячені висвітленню питань законодавчого регулювання правового статусу народного депутата України.

У підрозділі 1.1. «Народний депутат України – представник народу у Верховній Раді України» на основі узагальнення науково-теоретичного та нормативного матеріалу розглядається науково-правова категорія «депутат», інститут народного представництва, аналізується представницька функція парламенту, її співвідношення із законодавчою та іншими функціями. Автор доходить висновку, що народний депутат України як загальнонародний представник та член вищого органу законодавчої влади - Верховної Ради України - наділений наступними характеристиками: обирається народом України для представлення його інтересів; наділяється комплексом спеціальних властивих тільки для нього повноважень; є членом політичної партії (фракції); його статус та функції тісно взаємопов’язані із статусом та функціями Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Досліджується питання набуття повноважень народним депутатом України, зокрема, присяга народного депутата України як правова категорія.

Частину підрозділу присвячено аналізу типів вільного та імперативного депутатського мандата, визначенню їх недоліків та переваг, відповідності цих двох типів мандата принципам народного представництва. Зроблено висновок про адекватність саме імперативного типу мандата відносинам представництва та про існування на даному етапі в Україні політично структурованого квазі-імперативного мандата.

У підрозділі 1.2. «Нормативно-правове регулювання повноважень народного депутата України - основи його статусу» досліджується система правових норм, що регулюють статус народного депутата України, виникнення і припинення його повноважень. Основну увагу приділено Конституції України, Законам України «Про статус народного депутата України» та «Про Регламент Верховної Ради України».

В результаті дослідження повноважень народного депутата України, автором визначено, що поряд з досить широкою законодавчою регламентацією прав народних депутатів, законодавство не зовсім чітко визначає їх відповідальність. Зокрема, Закон України «Про статус народного депутата України» не містить конкретних положень про відповідальність народного депутата України. Проте, теоретично народного депутата України може бути притягнуто до всіх видів відповідальності.

Обґрунтовується нагальна необхідність удосконалення правової регламентації та посилення усіх видів відповідальності народного депутата для створення розумного балансу його прав та обов’язків, гарантій їх реалізації та відповідальності. Автор доходить висновку, що дострокове припинення повноважень народного депутата України є формою його конституційної відповідальності, а достроковий розпуск Верховної Ради України - формою солідарної конституційної відповідальності народних депутатів, оскільки спричиняє зміну їх конституційного статусу.

Оскільки така гарантія депутатської діяльності як депутатський імунітет істотно впливає на дострокове припинення повноважень народного депутата, їй приділено особливу увагу. Досліджено взаємозв’язок депутатського імунітету з такою підставою дострокового припинення повноважень народного депутата, як вирок суду, що вступив у законну силу.

Проаналізувавши положення діючого законодавства України, а також парламентську практику з цього питання, автор доводить, що притягнути народного депутата України до відповідальності, хоча б до початкового її етапу – позбавлення депутатського імунітету, практично неможливо, тому що законодавство України передбачає депутатський імунітет, не обмежений жодними рамками. Так, якщо до справи причетний народний депутат України, навіть при наявності відповідних відомостей та фактів про вчинення злочину правоохоронні органи не мають можливості проводити необхідну оперативно-розшукову діяльність без отримання дозволу Верховної Ради України: збирати докази, проводити допити, порушувати кримінальну справу, пред’являти обвинувачення тощо. У той же час, ст. 218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначає, що подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, інакше воно буде повернуте Генеральному прокуророві.

Автором обґрунтовується нагальна необхідність обмеження обсягу депутатської недоторканності. З цією метою подаються конкретні практичні пропозиції по удосконаленню законодавчих норм, що регулюють це питання, зокрема, викладення ч. 3 ст. 80 Конституції України у новій редакції.

Розділ 2 «Підстави і порядок припинення повноважень парламентарів» включає три підрозділи, присвячені розгляду, аналізу та класифікації законодавчих підстав припинення повноважень парламентарів в Україні та деяких країнах світу, правовій характеристиці особливостей припинення повноважень парламентарів за визначеними у законодавстві підставами.

У підрозділі 2.1. «Припинення повноважень народного депутата України за його власною ініціативою» визначено, що припинення повноважень народного депутата України за ініціативою безпосередньо самого народного депутата настає тільки в разі складення повноважень за його особистою заявою. Дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі припинення його громадянства або виїзду на постійне місце проживання за межі України, в разі порушення ним вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, в разі невходження народного депутата України до складу депутатської фракції або виходу із складу такої фракції теж опосередковано можна вважати такими, що трапляються за власною ініціативою народного депутата, адже останній здійснює вище перелічені дії за допомогою власного волевиявлення, усвідомлюючи, що дані дії є юридичними фактами, що визначені в Конституції України як підстави дострокового припинення його повноважень.

Значну увагу приділено практичному застосуванню такої підстави дострокового припинення повноважень народного депутата як порушення вимог щодо несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності, що виявило ряд проблем, які потребують відповідного вирішення. Зокрема, внаслідок того, що Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» визнаний неконституційним, законодавче регулювання цієї підстави дострокового припинення повноважень народного депутата залишається остаточно невизначеним. Авторкою висувається пропозиція внесення до Конституції України норми, згідно якої рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадку порушення ним вимог щодо несумісності приймається не судом, а постановою Верховної Ради України.

Аналізується науково-теоретичний матеріал та розглядається полеміка щодо такої підстави дострокового припинення повноважень як невходження народного депутата України, обраного від політичної партії, до складу депутатської  фракції  цієї політичної партії або виходу із складу такої фракції, зроблено висновок про необхідність її існування. Надається правова характеристика цієї підстави припинення повноважень як заходу конституційно-правової відповідальності; обґрунтовується важливість партійної приналежності депутата та її значення для ефективного виконання функцій народного представника.

Підрозділ 2.2. «Припинення повноважень народного депутата України за інших обставин» містить дослідження законодавчого регулювання та особливостей застосування на практиці підстав дострокового припинення повноважень народного депутата України, які відбуваються незалежно від його волевиявлення: набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім, його смерті.

На основі науково-теоретичного та практичного матеріалу проведено аналіз практичного застосування дострокового припинення повноважень народного депутата на підставі обвинувального вироку суду, визначено його недоліки. Значна увага зосереджена на його передумовах - притягненні народного депутата до кримінальної відповідальності.

Обґрунтовується необхідність створення дієвого механізму притягнення народного обранця до кримінальної відповідальності, для чого вироблено та надано пропозиції по внесенню змін і доповнень до норм чинного законодавства України, що регулюють дане питання.

Розглянуто інститут розпуску парламенту як підставу дострокового припинення повноважень народних депутатів України відповідного скликання. Визначено, що дострокове припинення повноважень народних депутатів в результаті розпуску парламенту є солідарною конституційною відповідальністю народних депутатів. З огляду на практику застосування інституту розпуску Верховної Ради України, зроблено висновок, що цей інститут потребує удосконалення правового регулювання.

Автором проаналізовано проблеми відсутності народних депутатів на засіданнях Верховної Ради України, передачі реєстраційних карток іншим депутатам, голосування одним депутатом за іншого.

У підрозділі 2.3. «Зарубіжний досвід щодо припинення повноважень парламентарів» узагальнено та проаналізовано законодавство та науково-теоретичні джерела з питань припинення повноважень парламентарів у деяких країнах світу, здійснено авторську класифікацію підстав припинення повноважень парламентарів.

Визначено, що під підставами припинення повноважень парламентаря в конституціях країн світу розуміють юридичні факти, через які парламентар втрачає свій представницький мандат. Вичерпний перелік таких підстав зазвичай чітко визначений у законодавстві країни, найчастіше у конституційному.

Виходячи з системного аналізу та порівняння підстав припинення повноважень парламентарів за законодавством України та деяких зарубіжних країн, автором вперше зроблено спробу класифікувати підстави припинення повноважень парламентарів за наступними критеріями: ініціаторами таких випадків, способом припинення повноважень, терміном припинення повноважень парламентарів.

Розділ 3 «Правові питання заміщення парламентаря, повноваження якого припинено» складається з двох підрозділів, у яких досліджено способи заміщення парламентарів, які достроково припинили повноваження, за законодавством України та деяких зарубіжних країн.

Підрозділ 3.1. «Заміщення народного депутата, повноваження якого припинено, за законодавством України» містить комплексне дослідження способів заміщення народних депутатів України, які достроково припинили свої повноваження. Оскільки тип виборчої системи, що існує у країні, відіграє значну роль для визначення способу заміщення парламентарів, які достроково припинили свої повноваження, приділено увагу розгляду типів виборчих систем. Визначено, що пропорційна виборча система повністю відповідає стандартам Європейського Союзу, сприяє швидкому заміщенню народних депутатів, які достроково припинили свої повноваження, політичній структуризації та підвищенню контролю за діяльністю народного депутата з боку партії, веде до формування коаліційної, різнопартійної більшості в парламенті.

Враховуючи існування в Україні пропорційної виборчої системи, заміщення народного депутата України, повноваження якого припинено, відбувається двома шляхами: 1) визнання Центральною виборчою комісією обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії (блоку); 2) обрання народного депутата на чергових або позачергових виборах (у тому випадку, якщо черговість для отримання депутатського мандата у виборчому списку відповідної партії (блоку) вичерпана).

У підрозділі 3.2. «Заміщення парламентаря, повноваження якого припинено, за законодавством деяких зарубіжних країн» визначено, що крім визнання обраним парламентарем наступного кандидата у списку партії та проведення дострокових виборів для обрання парламентарів замість тих, які припинили повноваження достроково, у законодавстві деяких зарубіжних країн (Франція, Швеція, Норвегія, Венесуела) передбачено такий спосіб заміщення як обрання заступників парламентарів одночасно з обранням самих парламентарів. Зазначається, що обрання заступників парламентарів одночасно з обранням самих парламентарів є доволі ефективним та дієвим способом заміщення з огляду на можливість негайного заміщення народного представника, який припинив свої повноваження або не може бути присутнім на парламентській сесії; забезпечення присутності у сесійній залі повного складу парламенту; мінімізації практики голосування парламентарів картками своїх відсутніх колег тощо.