Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні

Короткий зміст

У вступі висвітлюється актуальність теми, ступінь наукового опрацювання проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета і задачі, об’єкт та предмет дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

У першому розділі “Економічні права та свободи в системі конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні” на основі комплексного системного аналізу розкриваються сутність, зміст та форма основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, визначається їх місце та функціональне призначення у системі конституційних прав і свобод людини і громадянина (підрозділ 1.1), проводиться класифікація основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні (підрозділ 1.2), робиться порівняльний аналіз основних економічних прав та свобод людини і громадянина з іншими правами та свободами людини і громадянина в Україні (підрозділ 1.3).

Спираючись на досвід дослідження прав та свобод людини та громадянина, зокрема, громадянських, соціальних тощо, автор відмічає, що у науковій літературі цілком справедливо намітилася тенденція щодо виділення в загальній системі прав та свобод людини і громадянина у якості самостійної підсистеми (групи, блоку, підкласу) економічних прав та свобод (Г.І. Костакі, В.Ф. Погорілко, М.І. Малишко). Приєднуючись до останньої групи авторів, дисертант доводить, що економічні права та свободи є самостійною групою конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Найбільше значення має класифікація за змістом, самостійними сферами життя та діяльності людини і громадянина, сферами суспільних відносин, які регулює законодавство. Це поділ прав та свобод людини і громадянина на громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права та свободи. Означена класифікація надає оптимальну суб’єктно-об’єктну характеристику системі прав та свобод людини і громадянина, дозволяє вичленувати в ній окремі групи прав та порівняти їх між собою за суб’єктами, об’єктами, сутністю, змістом та формою.

Економічні права та свободи (поряд із соціальними) відносяться до групи прав та свобод другого покоління. Вони стали з’являтися “в результаті боротьби трудящих за покращення свого становища у капіталістичному суспільстві”. (Б. Уестон).

Права другого покоління, передусім економічні права та свободи, їх визнання, детермінація та конституційне закріплення є адекватною реакцією на кардинальні зміни у економічній системі суспільства та держави, є продуктом реалізації економічних законів та спродукованого ними науково-технічного розвитку.

У демократичному суспільстві права людини розглядаються як найвища соціальна цінність, а їх забезпечення як головна функція держави. Це дозволило дисертанту виділити ще одну кваліфікаційну ознаку – зв’язок відповідних прав та свобод з певними функціями держави.

У дисертації доводиться, що за суттю основні економічні права та свободи людини і громадянина – це передбачені Конституцією та законами України можливості певної поведінки в економічній сфері. Саме таке сутнісне визначення дозволяє з’ясувати правову природу, об’єкт (сферу) виникнення та напрями реалізації економічних прав та свобод людини і громадянина. Розглядаючи економічні права та свободи людини і громадянина за суттю, акцентується увага переважно на статичних моментах цієї категорії прав, що надає можливість окреслити сферу суспільного життя в якій означені права виникають та реалізуються, а й відмежувати їх від інших груп прав та свобод: політичних, соціальних, культурних тощо.

За своїм змістом економічні права та свободи людини і громадянина – це економічні блага та права на ці блага, а саме: право на їхнє одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Розгляд економічних прав та свобод за змістом, на думку автора, дозволяє відповісти на питання “з приводу чого?” виникають ці права, не лише “матеріалізувати”, а й наочно відчути у динаміці основні блага, які набувають свого юридичного оформлення в результаті визнання та закріплення економічних прав та свобод людини і громадянина.

За своєю формою економічні права та свободи людини і громадянина – це міра або образ, спосіб, форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей людини і громадянина. Опосередкована змістом та сутністю економічних прав та свобод людини і громадянина форма, є найбільш рухливим та динамічним компонентом даного явища. Форма дозволяє не лише зовнішньо окреслити, систематизувати дану групу прав, а й “процесуалізує” її.

Інтегруючи запропоновані визначення економічних прав та свобод людини і громадянина за суттю, змістом та формою, автор визначає економічні права та свободи людини і громадянина в Україні як самостійний вид прав та свобод в загальній системі конституційних прав та свобод людини і громадянина, під якими слід розуміти можливості людини та громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Центральним питанням в теорії економічних прав та свобод людини і громадянина є питання про їх класифікацію. В теоретичному відношенні це, насамперед, питання вибору критеріїв класифікації та чіткого керівництва ними, а також наведеним визначенням економічних прав та свобод людини і громадянина, в практичному відношенні – це питання повноти охоплення всієї “матерії” конституційно-правового статусу особи та врахування нормативно встановленої системи прав та свобод людини і громадянина в Україні та об’єктивно сформованого механізму реалізації та захисту цих прав, передусім, економічних прав та свобод людини і громадянина.

Враховуючи, що економічні права та свободи людини і громадянина – це самостійний вид прав та свобод в загальній системі конституційних прав та свобод людини і громадянина, то критеріями їх класифікації, на погляд дисертанта, насамперед, є основні елементи та суб’єктно-об’єктні характеристики цієї групи прав та свобод.

Так, в залежності від громадянського становища особи в Україні доцільно виділяти основні економічні права та свободи громадянина України, громадянина іноземної держави, особи без громадянства, особи, яка має статус біженця. В залежності від біосоціальних характеристик особи можлива диференціація на основні економічні права та свободи повнолітніх осіб, тобто які є дієздатними у повному обсязі та економічні права та свободи неповнолітніх. В залежності від професійного статусу особи доцільно розрізняти основні економічні права та свободи підприємців, виробників, фермерів, депутатів, посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, військовослужбовців тощо.

Наступним критерієм класифікації основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні є об’єкти означених прав. Такими об’єктами виступають економічні блага та права на ці блага. “Діапазон” об’єктів основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні дуже широкий: власність, результати підприємницької діяльності тощо. У дисертації аналіз основних економічних прав та свобод людини і громадянина за об’єктним критерієм проводиться переважно за родовою ознакою тих чи інших об’єктів основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні та видової належності конкретного економічного права та свободи. Зазначається, що за об’єктною ознакою слід виділяти наступні економічні права та свободи людини і громадянина: право приватної власності; право на підприємницьку діяльність; право громадян на користування об’єктами права публічної (суспільної) власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної.

Виявлення особливостей правової природи, суб’єктно-об’єктної характеристики, сутності, змісту та форми основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, особливостей їхнього конституційно-правового забезпечення, передусім, вимагає компаративного аналізу основних економічних прав та свобод з іншими правами та свободами людини і громадянина в Україні.

Проводячи порівняльний аналіз окремих прав та свобод людини і громадянина, в контексті дослідження основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, автор зауважує, що останні – складна та поліструктурна сукупність (система), яка органічно та нерозривно взаємопов’язана з проблемами конституційно-правового статусу особи, громадянськими, політичними, соціальними та іншими правами та свободами. Усі ці демократичні інститути та права – це не ізольовані, розрізнені норми і феномени, а певна конституційно-правова цілісність, усі складові якої взаємопов’язані, є умовами та факторами правової та організаційної забезпеченості одне одного. У цих випадках особливо рельєфно спостерігається взаємодія та взаємозалежність, детермінованість конституційного права та інших галузей права Адже, природно, що основні конституційні права та свободи, маючи галузеве (або міжгалузеве) функціональне призначення, знаходять своє органічне продовження та конкретизацію в інших галузях права України: економічні – у цивільному, підприємницькому, аграрному, земельному праві; соціальні – у трудовому, житловому, пенсійному; екологічні – екологічному, адміністративному, аграрному та земельному тощо.

У другому розділі “Система економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні” здійснено аналіз окремих економічних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права приватної власності (підрозділ 2.1); права на підприємницьку діяльність (підрозділ 2.2); права громадян на користування об’єктами права публічної (суспільної) власності (підрозділ 2.3).

У роботі зазначається, що формування економіки України побудованої на принципах ринкових відносин об’єктивно потребує створення цілісного інституту права приватної власності, який суттєво відрізняється від відповідних уявлень про зазначене право в минулому.

Дисертант звертає увагу на те, що право приватної власності людини і громадянина – це фундаментальне конституційне право, неодмінна складова частина всієї системи конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. На думку автора, з концептуальної точки зору конституційна модель права приватної власності людини і громадянина включає: 1) право набуття приватної власності; 2) право володіння об’єктами приватної власності; 3) право користування об’єктами приватної власності; 4) право розпорядження об’єктами приватної власності; 5) гарантованість приватної власності, яка має прояв у визнанні та захисті цього права законом, який визначає способи її набуття, володіння, користування, розпорядження, а також її межі з метою забезпечення її соціальної функції та доступності для усіх; 6) соціальне призначення приватної власності; 7) режим відчуження приватної власності, яке може здійснюватися виключно на підставі закону та у встановленому законом порядку, у встановлених необхідним чином суспільних інтересах та за справедливе та попереднє відшкодування.

За своєю суттю право приватної власності людини і громадянина являє собою визнані та гарантовані Конституцією та законами України можливості людини і громадянина набувати, володіти, користуватися, розпоряджатися певним майном та результатами своє інтелектуальної, творчої діяльності та охороняти їх. За своїм змістом – це визнані та гарантовані державою правомочності щодо набуття, володіння, користування, розпорядження та захисту певного майна та результатів свої інтелектуальної, творчої діяльності. Усі дані правомочності власника є обов’язковими складовими частинами його суб’єктивного права. За своєю формою – це міра або образ (спосіб, форма) поведінки, волевиявлення людини і громадянина щодо певного майна та результатів свої інтелектуальної, творчої діяльності .

Виходячи з цього, право приватної власності людини і громадянина – це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном та результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності з будь-якою метою, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Автор вважає, що цілісне, системне розуміння права власності в єдності усіх п’яти елементів (набуття, володіння, користування, розпорядження та захисту) дозволяє не лише мати повну “картину” конституційного права приватної власності людини і громадянина, а й дасть можливість виокремити його за змістом від інших прав та свобод людини і громадянина.

Особливість реформування економіки України полягає як у кардинальному якісному перетворенні народного господарства та, слід, усіх інших сфер суспільства – соціальної, політичної, духовної, так і, передусім, визнанням та гарантуванням цілого пакету прав та свобод людини і громадянина в економічній сфері, серед яких – право на підприємницьку діяльність.

Право на підприємницьку діяльність за своєю суттю – це визнані Конституцією та законами України можливості поведінки людини і громадянина в сфері виробництва з метою одержання прибутку. За своїм змістом – це певні матеріальні блага в сфері виробництва та права на ці блага, а саме: право на їхній обмін, розподіл, володіння, користування, розпорядження, одержання прибутку. За формою – це міра або образ, спосіб, форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей людини і громадянина у сфері виробництва.

Виходячи з цього, право людини і громадянина на підприємницьку діяльність – це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик діяти у сфері виробництва, розподілу, обміну, надання послуг, зайняття торгівлею та використання матеріальних благ з метою одержання прибутку.

У роботі зазначається, що коло потенційних носіїв права на підприємницьку діяльність достатньо широке. Діапазон таких осіб у конституційно-правовому розумінні (як носіїв права на підприємницьку діяльність) значно ширше ніж коло суб’єктів підприємницької діяльності у цивільно-правовому аспекті.

Якщо питання щодо права приватної власності людини і громадянина певною мірою знайшли своє наукове відображення у конституційно-правовій літературі, то проблематика права людини і громадянина користуватися об’єктами публічної (суспільної) власності фактично випадає з поля зору дослідників.

Відмічаючи, що сучасна конституційно-правова наука не дає будь-якого тлумачення категорій “публічна (суспільна) власність”, “право користування об’єктами публічної (суспільної) власності”, автор вважає, що публічна (суспільна) власність – це сукупність матеріальних благ які належать суб’эктам громадянського суспільства та суспільні відносини, які виникають з приводу цих благ. Звідси під правом користуватися об’єктами публічної (суспільної) власності розуміється природна можливість суб’эктів громадянського суспільства безпосередньо або через суб’єктів публічної влади набувати, володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати певні майнові блага.

Третій розділ “Гарантії економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні” присвячується аналізу нормативно-правових (підрозділ 3.1) та організаційно-правових (підрозділ 3.2) гарантій економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

У дисертації розглядаються основні нормативно-правові гарантії економічних прав та свобод людини і громадянина. До нормативно-правових гарантій відносяться норми-принципи, юридична відповідальність та система юридичних обов’язків, передбачених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Основний сенс нормативно-правових гарантій полягає в утворенні таких правових інститутів, які забезпечували б можливість реалізації прав та виконання обов’язків, а також захищали б права особи з боку окремих посадових осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, окремих громадян. Іншими словами, нормативно-правові гарантії покликані безпосередньо забезпечувати правомірність у реалізації прав і свобод особи, охорону та захист цих прав та свобод у випадку їх порушення з будь-якого боку, будь то приватні або посадові чи службові особи, органи державної влади та місцевого самоврядування чи громадські організації.

Особливістю нормативно-правових гарантій прав і свобод особи є те, що функції, які вони виконують, охоплюють усі стадії здійснення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Екстраполюючи загальнотеоретичні підходи до системи гарантій прав та свобод (С.Л. Лисенков, Т.М. Заворотченко), автором проаналізовано основні нормативно-правові гарантії економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

У якості основних нормативно-правових гарантій економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні розглядаються норми-принципи, у яких визнаються та проголошуються економічні права та свободи; норми, які встановлюють юридичну відповідальність за порушення економічних прав та свобод; норми, які закріплюють систему юридичних обов’язків у економічних відносинах, передбачених Конституцією України, законами та підзаконними актами.

Поряд з нормами-принципами, необхідним компонентом системи нормативно-правових гарантій економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні виступають юридичні обов’язки, передусім, обов’язки держави та органів державної влади створювати оптимальні умови для реалізації відповідних прав та свобод . Без наявності юридичних обов’язків неможливі ні збалансована правова та економічна системи, ні ефективне правове регулювання, ні чіткий правопорядок та ефективний режим законності, ні інші становища та прояви суспільного та державного життя.

Особливе місце у системі гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина посідає юридична відповідальність. Вона є специфічним юридичним засобом забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина, здійснення закріплених у законодавстві обов’язків. Приоритетним видом юридичної відповідальності є конституційна відповідальність. Саме даний вид відповідальності займає пріоритетне місце у механізмі гарантій прав та свобод людини і громадянина, у тому числі економічних прав і свобод.

Найбільше значення у механізмі захисту економічних прав та свобод людини і громадянина займає цивільно-правова відповідальність, яка полягає у настанні передбачених цивільно-правовою нормою негативних майнових наслідків, які завжди є для правопорушника додатковим майновим обтяженням (додатковими майновими втратами або майновими обов’язками). Новим видом відповідальності, передбаченим Господарським кодексом України, є господарсько-правова відповідальність. У ряді випадків, за здійснення певних найбільш суспільно небезпечних правопорушень, у тому числі у галузі економічних прав та свобод людини і громадянина, до винних осіб можуть застосовуватися засоби кримінальної відповідальності.

У дисертації підкреслюється, що у кожній демократичній державі права і свободи людини і громадянина здійснюються не тільки шляхом застосування системи нормативно-правових гарантій, але й за допомогою організаційно-правових гарантій.

Гарантованість прав і свобод – своєрідний зовнішній механізм обмеження влади, яка завжди прагне до саморозширення та посилення своєї присутності у всіх сферах людського буття. У зв’язку з цим необхідно утворювати нові та вдосконалювати вже існуючі механізми організаційно-правового характеру проти зловживання владою. Захист прав людини і громадянина невіддільний від усього комплексу її взаємодії з владними структурами та у повній мірі можливий лише у контексті принципів соціально-правової держави, які розвивають та доповнюють одне одного. Ці принципи розповсюджуються на забезпечення та захист усієї системи прав і свобод людини і громадянина.

У дисертації під організаційно-правовими гарантіями економічних прав і свобод розуміється систематична організаторська діяльність держави, її органів, посадових осіб, суб’єктів місцевого самоврядування, громадських організацій і політичних партій, засобів масової інформації, а також міжнародних правозахисних організацій у сфері правотворчості, правозастосування, правової охорони, спрямованої на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми економічними правами та свободами.

Систему організаційно-правових гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні складають українська держава, її органи та посадові особи, а також організаційно-оформлені суб’єкти громадянського суспільства.

Значна роль у гарантуванні економічних прав і свобод людини і громадянина приділяється територіальним громадам, які в силу своїх функцій здійснюють вплив на більшість сфер місцевого життя. Тому їх діяльність повинна бути спрямована безпосередньо на створення умов для забезпечення гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина.

Важливу роль у гарантуванні економічних прав і свобод людини і громадянина відіграють такі організаційно-оформлені суб’єкти громадянського суспільства як політичні партії, громадські об’єднання, засоби масової інформації тощо.

Також гарантування економічних прав і свобод людини і громадянина забезпечується системою міжнародних урядових та міжнародних неурядових організацій, до компетенції яких входить захист прав і свобод людини і громадянина шляхом застосування міжнародно-правових гарантій.