Реус О.С. Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми; зазначається ступінь її наукової розробки; мета і задачі дослідження; визначається його методологія; формулюються теоретичне та практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі "Неповнолітня молодь як особливий суб'єкт трудових правовідносин", який складається з чотирьох підрозділів, досліджуються вихідні теоретичні положення і концептуальні підходи до правового регулювання праці неповнолітніх, у тому числі поняття "неповнолітня працююча молодь", трудовий правовий статус і трудова правосуб'єктність неповнолітніх, підстави диференціації правового регулювання праці неповнолітніх і міжнародно-правове регулювання їх трудової діяльності.

У підрозділі 1.1. “Поняття “неповнолітня працююча молодь” в соціальному та правовому аспектах” досліджується категорія “неповнолітня працююча молодь”, якою у широкому розумінні є особлива соціально-демографічна група населення України, яка відрізняється від інших груп за віком, публічно-правовим становищем, наявністю додаткових трудових пільг і гарантій, які надаються державою в процесі здійснення ними трудової діяльності з урахуванням віку, статі, стану здоров'я та умов праці. У вузькому розумінні слова неповнолітні - це громадяни віком до 18 років. Даний підхід притаманний усім галузям вітчизняного права.

В цілому підстави диференціації, закладені у визначенні поняття "неповнолітня працююча молодь" в широкому та вузькому розуміннях слова, виглядають таким чином: а) вік; б) публічно-правове положення особи (громадянство); в) стать; г) стан здоров'я; д) специфіка трудової діяльності. У цьому зв'язку пропонується наступна класифікація серед неповнолітніх: 1) за віком: а) до 14 років, б) від 14 до 15 років, в) від 15 до 16 років,  г) від 16 до 18 років; 2) за характером пільг і гарантій, які надаються державою: а) неповнолітні; які не працюють, б) неповнолітні, які поєднують роботу з навчанням, в) неповнолітні, які працюють і не навчаються; 3) за правовим статусом: а )діти до 14 років; б) підлітки віком  від 14 до 18 років. Запропонована класифікація враховує найбільш суттєві  юридичні ознаки цієї категорії осіб з метою більш чіткої регламентації трудових відносини за їх участю

Підрозділ 1.2. “Трудовий статус, трудова правосуб’єктність неповнолітніх громадян” присвячений дослідженню трудової правосуб’єктності, а також трудового правового статусу неповнолітніх як особливих суб’єктів трудових правовідносин. Трудова  правосуб’єктність розглядається як суспільно-правова якість суб'єкта права, що органічно поєднує у своєму складі правоздатність та дієздатність.

Трудова правоздатність і дієздатність неповнолітніх виникають одночасно, з моменту початку ними власної трудової діяльності, який слід пов'язувати з появою здатності до систематичної регламентованої нормами права праці, тобто з досягненням чотирнадцятирічного віку. На наш погляд, наступ мінімального віку трудової правосуб'єктності неповнолітнього громадянина, без волевиявлення сторін вступити в трудові правовідносини, не призводить до наставання трудової праводієздатності.

Вважаємо за необхідне визначити трудову праводієздатність, як здатність громадянина до праці, яка виникає при досягненні ним визначеного трудовим законодавством віку за наявності психічної (розумової) та фізичної здатності до праці. Її зміст визначається поєднанням вікового і вольового критеріїв. Останній, в свою чергу, виступає в двох категоріях: психічної здатності до праці неповнолітнього (адже не можуть бути суб'єктами трудового права особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними) і волевиявлення на укладення трудового договору. Ці дві категорії вольового критерію носять обов'язковий характер для визначення моменту настання здатності до праці неповнолітніх

У підрозділі 1.3. “Особливості диференціації правового регулювання трудової діяльності неповнолітніх” розглянуто особливості диференціації правового регулювання праці неповнолітніх. Аналіз відповідних правових норм щодо такої праці дозволило зробити висновок, що головним фактором такої диференціація є вікова ознака. Її наявність зумовлює запровадження додаткових гарантій зайнятості, працевлаштування, охорони праці тощо.

Допоміжними критерієм диференціація може бути сфера застосування праці неповнолітніх, тобто галузь народного господарства. Для неї характерно поєднання централізованої та локальної регламентації умов їх праці.

Підрозділ 1.4. “Порівняльно-правовий аналіз регулювання трудової діяльності неповнолітніх працівників в Україні та за кордоном” присвячено порівняльно-правовому регулюванню праці неповнолітніх працівників в Україні та за її межами. Проаналізовано основні міжнародно-правові акти, спрямовані на забезпечення та захист прав неповнолітніх, зокрема: Загальну Декларацію прав людини 1948 року, Конвенцію ООН про права дитини 1989 року, Конвенції МОП: про мінімальний вік прийому дітей на роботу в промисловості № 59 (1937), про нічну працю підлітків на непромислових роботах № 79 (1946), про нічну працю підлітків у промисловості (переглянуту) № 90 (1948) тощо. Автор вважає, що міжнародне право розглядає дитину суб’єктом основних прав і свобод людини тією ж мірою, як і дорослих. Крім цього дитина є носієм специфічних прав, які гарантуються, враховуючи її вікові та соціальні особливості, необхідність забезпечення повноцінного розумового та фізичного розвитку.

Останніми роками особливу занепокоєність у багатьох країнах світу викликає питання про те, наскільки національне законодавство про права людини відповідає міжнародному праву. У зв'язку з цим велике значення має інформованість щодо міжнародних норм про права людини. Тому в роботі наголошується на необхідності вдосконалення законодавства про працю і зайнятість неповнолітніх з метою приведення його у відповідність з нормами міжнародного права, а також на необхідності ратифікації деяких міжнародно-правових документів.

У другому розділі “Правові проблеми виникнення і припинення трудових правовідносин з неповнолітніми працівниками” досліджуються основні положення правового регулювання професійної орієнтації та працевлаштування неповнолітніх, особливості виникнення і припинення трудових правовідносин з неповнолітніми, особливості регламентації умов їх праці.

У підрозділ 2.1. “Історико-правовий аналіз регулювання праці неповнолітніх та проблеми виникнення трудових правовідносин з їх участю на сучасному етапі” проаналізовано механізм виникнення трудових відносин за участю неповнолітніх працівників. На підставі здійсненого історико-правового дослідження розвитку нормативно-правового регулювання праці неповнолітніх з кінця ХІХ століття і до наших днів автор зробив висновок,  що сучасне законодавства, яке стосується праці вказаних працівників, є системою правових норм, які ґрунтуються на положеннях Конституції України, традиціях національної правової системи та нормах міжнародного права.

Передумовою вступу неповнолітнього у трудові правовідносини є, щонайменше, бажання працювати та оволодіти певною професією. Тому автором докладно проаналізовано сучасний стан професійної орієнтації як на етапі здобуття загальної середньої освіти, так і після її завершення. Суб’єктами правовідносин в цій сфері виступають неповнолітні, навчальні заклади та органи державної служби зайнятості. В роботі визначено конкретні правові, соціально-економічні, матеріально-технічні та фінансові умови, виконання яких дозволить значно підвищити ефективність профорієнтації серед неповнолітніх.

Реалізація права на працю неповнолітнього відбувається в процесі його працевлаштування. Його правове регулювання спрямоване на узгодження інтересів роботодавця та пошукача роботи. Цьому мають сприяти відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування, активно використовуючи повноваження у цій сфері, особливо щодо бронювання робочих місць для працевлаштування неповнолітніх. Дисертантом проаналізовано правові відносини, які виникають при цьому між органом працевлаштування, роботодавцем та особою, що бажає працювати. Особливо звертається увага на документальне оформлення прийняття на роботу, адже його дотримання є важливим засобом запобігання порушень законодавства  про працю.

Підрозділ 2.2. “Особливості правого регулювання умов праці неповнолітніх працівників” дисертації присвячено питанням правового регулювання умов праці неповнолітніх. Особлива увага приділена змісту трудових правовідносин стосовно прав і обов’язків сторін у сфері охорони праці, робочого часу, часу відпочинку, нормування і оплати праці неповнолітніх працівників. Дисертантка, проаналізувавши практику застосування законодавства про працю неповнолітніх, прокурорського реагування щодо його порушень, прийшла до висновку, що однією з основних причин порушення прав неповнолітніх у сфері охорони праці є відсутність дієвих засобів реагування на такі порушення. Тому пропонується удосконалити порядок відсторонення від роботи працівників, яке щодо неповнолітнього має виконувати захисну функцію, а по відношенню до посадової особи, яка вчинила правопорушення -  припинювальну. 

Норми з охорони праці неповнолітніх, передбачені чинним трудовим законодавством, спрямовано, в першу чергу, на охорону їх фізичного здоров’я. Питання формування особистості, відповідної системи моральних цінностей, захисту від негативного впливу на психіку у процесі роботи потребують посиленої уваги з боку держави. Тому в роботі запропоновано розширити перелік робіт, де забороняється праця неповнолітніх.

Аналізуючи стан правового регулювання робочого часу і часу відпочинку неповнолітніх, здобувачка вносить низку пропозицій, спрямованих на його вдосконалення. Основний акцент зроблено на необхідності економічного стимулювання роботодавців забезпечувати  реальне надання  відповідних пільг шляхом пільгового оподаткування фонду оплати праці неповнолітніх, тим більше, що відповідний механізм ефективно діє щодо праці інвалідів.

У підрозділі 2.3. “Проблеми припинення трудових правовідносин з неповнолітніми працівниками та шляхи їх вирішення” звертається увага на особливості припинення трудових відносин з неповнолітніми. На думку здобувачки наявність у трудовому законодавстві окрім загальних гарантій права на працю, в тому числі на захист від незаконних звільнень, спеціальних гарантій для неповнолітні є цілком припустимим і виправданим.

З метою посилення гарантій для неповнолітніх при звільненні  пропонуються відповідні зміни до законодавства.

Необхідне внести зміни до ст.38 КЗпП України, встановивши пріоритет у залишенні на роботі неповнолітнього у разі відкликання поданої заяви про звільнення за власним бажанням.  Для цього ч. 2 ст. 38 слід викласти наступним чином: "Якщо працівник по закінченні строку попередження про звільнення не залишив роботи і не потребує розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не в праві звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на місце повнолітнього працівника, запрошений інший працівник, якому  згідно з законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору".

На думку здобувачки, необхідно обмежити можливість звільнення неповнолітніх через невідповідність працівника посаді, яку він займає, або роботі, яку виконує, внаслідок недостатньої кваліфікації, оскільки ця обставина вже врахована роботодавцем під час укладення з неповнолітнім трудового договору. Звільнення  неповнолітнього за цими мотивами є  неприпустимим.

З метою запобіганню втраті роботи неповнолітнім працівником через причини економічного характеру необхідно доповнити ст. 42 КЗпП України положенням про те, що за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага у залишенні на роботі повинна віддаватися неповнолітнім працівникам, як одній з найбільш незахищених категорій громадян.