Журавльова Н.В. Селекційна оцінка колекційних зразків озимої пшениці для створення вихідного матеріалу в правобережному Лісостепу України

Короткий зміст

ОГЛЯД наукової ЛІТЕРАТУРИ

В розділі подано короткий аналіз результатів використання генетичного різноманіття озимої пшениці в селекційній роботі, що є одним з важливих принципів створення нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Встановлено, що значні зрушення в селекції озимої пшениці пов’язані з широким залученням сортозразків з інших країн. Показано, що систематичне вивчення колекційного матеріалу за ознаками скоростиглості, зимо- і морозостійкості, стійкості до вилягання та основних грибних хвороб, продуктивності та якості зерна дозволяє виділити зразки з потрібними ознаками і властивостями для використання їх в селекційній практиці.

Із аналізу літературних даних випливає, що перевірка біологічних властивостей та господарських ознак сучасних пшениць зі світового генофонду допомагає визначити їх селекційну цінність в певних грунтово-кліматичних умовах, тому дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань по темі дисертаційної роботи дослідження були проведені протягом 1999-2002 рр. в лабораторії інтенсивних сортів озимої пшениці Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла УААН. Польові досліди розміщувались в полях селекційної сівозміни на чорноземах типових. Клімат даної зони помірно-континентальний. Метеорологічні умови в роки проведення досліджень були досить типовими, хоч дещо і розрізнялися по роках.

Аналізували колекцію із 309 сортозразків озимої мґякої пшениці з 22 країн світу, для гібридизації використовували сорти вітчизняної селекції та сортозразки іноземного походження. Площа посівної ділянки колекційних зразків озимої пшениці – 1 мІ, міжряддя – 15 см, ширина між ділянками – 30 см, норма висіву – 400 зерен на 1 мІ касетною сівалкою СКС-6-10. Стандарти: основний – сорт Миронівська 61, висівали через кожні 20 номерів, допоміжний (на скоростиглість) - сорт Миронівська 29, висівали через 100 номерів.

Всі фенологічні спостереження за колекційними сортозразками та гібридним матеріалом F₁ і F₂ та аналіз елементів структури колоса проводили відповідно до методичних вказівок по вивченню колекції пшениці (ВІР, 1985) з урахуванням градацій “Широкого унифицированного классификатора СЭВ рода Tritici L.” (ВІР, 1989). Оцінку стійкості до грибних хвороб проводили на природному інфекційному фоні за шкалами “Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (1985).

Морозостійкість сортів визначали за методом В.Я.Юр’єва (1950) прямим проморожуванням рослин в посівних ящиках в камерах низьких температур. Висоту рослин визначали в польових умовах як середнє трьох замірів перед збиранням. Оцінку стійкості до вилягання проводили за 9-ти бальною шкалою двічі: при виляганні окремих сортозразків та перед збиранням. Показники якості зерна озимої пшениці колекційного матеріалу та гібридних поколінь F₁ і F₂ визначали в лабораторії якості зерна Миронівського інституту пшениці.

Структурний аналіз рослин гібридів і батьківських форм озимої пшениці здійснювали індивідуально за ознаками висоти рослин, довжини колоса, кількості колосків та зерен з головного колоса, маси зерна з головного колоса і з рослини, маси 1000 насінин. Статистичну обробку результатів досліджень проводили на ЕОМ методами кореляційного, дисперсійного аналізів за Б.А.Доспєховим (1985). Ступінь домінування кількісних ознак визначали за формулою Г.М.Бейла, Р.І.Аткінса (1965), ступінь та частоту трансгресій кількісних ознак визначали за Г.С.Воскресенською та В.І.Шпотою (1967).

ВИДІЛЕННЯ ВИХІДНОГО СЕЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

ЗА БІОЛОГІЧНИМИ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИМИ

ОЗНАКАМИ З КОЛЕКЦІЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ        

Період сходи-колосіння. Як показали проведені дослідження, 39,48 % зразків колекції озимої пшениці, що вивчалися, належали до середньостиглої групи з тривалістю періоду сходи-колосіння 241-244 дні. Найчастіше ранньостиглі та середньоранні форми зустрічались серед зразків, створених в Україні, Румунії, Болгарії та країнах Сходу (Сирія, Японія, Китай, Туреччина). Переважна більшість зразків з Великобританії, Німеччини, Польщі та Швейцарії належали до середньопізньої та пізньостиглої груп стиглості.

Порівняння дат початку виколошування сортозразків та їх продуктивності (рис.1), проведене серед колекційних зразків озимої пшениці, показало, що в середньому за роки досліджень найвищою врожайністю (527,39±27,44 г/мІ) характеризувалась група середньоранніх зразків з тривалістю періоду сходи-колосіння 237-240 днів.