Безуглий І.М. Створення вихідного матеріалу для селекції сортів гороху з детермінантним типом росту

Короткий зміст

НЕТРАДИЦІЙНІ МОРФОТИПИ РОСЛИН В СЕЛЕКЦІЇ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Проведено аналіз і узагальнення сучасної літератури про використання мутацій з обмеженими ростовими функціями рослин в селекції сільськогосподарських культур. Висвітлено напрямки селекції на покращення технологічності сортів гороху. Зазначено недостатність та суперечливість досліджень  детермінантних форм гороху.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили у 1990...2002 роках на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр’єва УААН, які розташовані в Харківському районі Харківської області в східній частині Лівобережного Лісостепу України.

Клімат зони помірно–континентальний. Метеорологічні умови в роки досліджень відрізнялись характерною для регіону нестабільністю температурного режиму і вологозабезпеченості. Контрастні умови, в яких проходила вегетація гороху в різні роки, дозволили всебічно оцінити селекційний матеріал та сприяли добору більш пластичних потомств.

Для вивчення морфобіологічних особливостей детермінантних форм гороху за дослідний матеріал використовували сортозразки, що представляють різні за фенотипом моделі детермінантного типу росту стебла: Флагман, Орловчанин 2 -  самарська модель, Детермінантний ВСГІ –   луганська модель, Первенец –   московська модель.

За стандарт було прийнято кращий з районованих по Харківській області сорт гороху Харківський 85 та національний стандарт Орловчанин. З метою одержання при гібридизації високопродуктивних та технологічних детермінантних форм використовувалися сорти: Труженик, Орловчанин, Білкове гроно, Орендатор, Таловец 55, Харківський 29, Харківський еталонний, Харківський янтарний, Вусатий 90 та ряд найбільш продуктивних селекційних номерів відділу селекції гороху Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва. Мінливість та взаємозв’язок ознак продуктивності у детермінантних та індетермінантних  форм  гороху вивчали на  сортозразках створеної нами робочої колекції. 

Польові досліди проводили згідно методики польового досліду (Доспехов Б.А., 1985) із застосуванням загальноприйнятої для зони технології вирощування гороху. Під час вегетації проводили фенологічні спостереження та оцінки селекційних номерів у розсадниках за Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1989). При структурному аналізі визначали такі елементи продуктивності: довжина стебла рослин, число продуктивних вузлів, кількість бобів з рослини та на продуктивний вузол, кількість насінин з рослини та в бобі, маса сухої рослини та зерна з рослини (продуктивність), маса 1000 насінин, збиральний індекс. Обсяг вибірки для структурного аналізу - 25 рослин. Вміст білка визначали за К’єльдалем. Стійкість рослин гороху до вилягання оцінювали через коефіцієнт стійкості, який визначали відношенням висоти стеблостою до довжини рослин.

Аналіз розщеплення проводився за П.Ф.Рокицьким (1967). За критерій ступеня мінливості кількісних ознак використовували коефіцієнти варіації, ступінь взаємозв’язку ознак оцінювався за коефіцієнтами кореляції (Рокицкий П.Ф., 1967). Статистичну обробку експериментальних даних виконували з використанням пакету прикладних програм “ОСГЭ”, розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я.Юр’єва.

МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХІДНИХ ФОРМ ГОРОХУ

З ДЕТЕРМІНАНТНИМ ТИПОМ РОСТУ РІЗНИХ МОДЕЛЕЙ

Для вивчення морфобіологічних особливостей детермінантних форм гороху нами проведено спостереження за тривалістю вегетаційного та міжфазних періодів, динамікою росту, визначення стійкості до вилягання та взаємозв’язку елементів продуктивності.

За тривалістю вегетаційного періоду в середньому за 4 роки (1993...1996) стандарт - індетермінантний сорт Харківський 85 - мало відрізнявся від детермінантів самарського та луганського типів - 72, 71, 70 днів відповідно (табл. 1).

Найістотніше індетермінантні та детермінантні сорти відрізняються за тривалістю міжфазних періодів “початок цвітіння - кінець цвітіння” та “початок дозрівання – повна стиглість”.  Тривалість цвітіння у сорту Харківський 85 була в середньому на 2...4 дні довшою, ніж у детермінантів. В залежності від умов року ця різниця складала від 1 до 9 днів.

Характерним для детермінантів є триваліший міжфазний період “кінець цвітіння – початок дозрівання в середньому  на 4...6 днів довший, ніж у стандарту, що за сприятливих погодних умов позитивно впливає на рівномірність розвитку бобів усіх продуктивних вузлів і на зростання маси 1000 насінин. За несприятливих умов довша тривалість цього періоду обумовлює більшу чутливість детермінантних сортів до посухи та надмірно високих температур (1995...1996 рр.).

           Період “початок дозрівання – повна стиглість” у детермінантних сортів в середньому за 4 роки був на 3 дні коротшим, що забезпечує їх кращу придатність до прямого комбайнування і зменшення втрат урожаю.

Таким чином, незважаючи на невеликі відмінності у загальній тривалості вегетаційного періоду між індетермінантним стандартом Харківський 85 та детермінантними сортами, різна тривалість міжфазних періодів обумовлює різну реакцію цих сортів на погодні умови конкретного року, що позначається на їх продуктивності.