Климчук М.М. Удосконалення методів оцінки та створення селекційного матеріалу ріпаку озимого в західному Лісостепу

Короткий зміст

РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦIНКИ ТА СТВОРЕННЯ ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ СОРТІВ

РІПАКУ ОЗИМОГО (огляд наукової літератури)

У розділі наведено короткий аналіз результатів використання біогенетичного різноманіття ріпаку озимого в селекційній роботі, що є одним з важливих принципів створення нових високопродуктивних сортів. Показано, що залучення сортів з інших континентів та країн світу, створення генетичних банків та систематичне вивчення колекційного матеріалу за показниками продуктивності та якості насіння, скоростиглості, зимостійкості, стійкості до вилягання та до основних хвороб дозволяє виділити зразки для використання їх у селекційній практиці на підвищену продуктивність і покращену якість насіння ріпаку озимого (О.В. Анащенко та ін., 1984; Т.В. Бек та ін., 1989; Robbelen G. et al., 1984).

Також важливе значення для отримання вихідного матеріалу має використання біотехнологічного методу культури ізольованих мікроспор, що дає змогу селекціонерам одержувати нові сорти ріпаку озимого з більш високими показниками продуктивності та якості насіння в порівнянні з традиційними методами селекції (Lichter R., 1982, 1989; Coventry J. et al., 1988; Kramer J.K.G. et al., 1983; Mollers С., Iqbal M., Robbelen G., 1993).

Із аналізу літературних даних випливає, що оцінка біологічних та селекційно- господарських показників сортозразків колекц ріпаку озимого допомагає визначити їх цінність як вихідного селекційного матеріалу, тому дослідження у даному напрямку є достатньо актуальними. 

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ

Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань за темою дисертаційної роботи були проведені дослідження у відділі створення та випробування сортів Івано-Франківського інституту АПВ УААН та відділі селекції кормових культур Інституту кормів УААН протягом 1997-2002 рр. Досліди розміщувались на полях селекційної сівозміни на дерново-опідзоленому поверхнево-слабооглеєному, легкосуглинковому ґрунті.

Метеорологічні умови під час проведення дослідження були близькими до середніх багаторічних даних за температурою повітря, але досить відрізнялися в окремі роки за кількістю опадів.

Досліджували колекцію в кількості 136 сортозразків ріпаку озимого з 17 країн Східної і Західної Європи, Скандинавії, Південно-Східної Азії та Північної Америки. Облікова площа посівної ділянки складала 2,7 мІ, міжряддя – 45 см. Кількість насінин на 1 метр погонний при сівбі становила 25 шт., з розрахунку 50 рослин/мІ. Стандарт – сорт Тисменицький, зареєстрований та рекомендований для вирощування в західному Лісостепу, висівали через кожні 10 сортономерів. На ділянках розмноження та біохімічного аналізу насіння застосовували ізолятори. Розміщення ділянок рендомізоване, повторність чотириразова.

Фенологічні спостереження за сортозразками колекції, оцінку їх стійкості до хвороб, біометричні вимірювання та аналіз елементів структури врожаю проводили у польових умовах відповідно до методики ВІР (1986), “Методики державного сортовипробування олійних культур” (1995), „Класифікатора виду ріпак (Brassica napus L.)” (2002).

Для отримання дигаплоїдних рослин-регенерантів використовували біотехнологічний метод культури ізольованих мікроспор за модифікованою методикою Lichter R. (1982). Показники біохімічної якості насіння та олії ріпаку озимого визначали в лабораторії біохімії Івано-Франківського інституту АПВ УААН. Статистичну обробку результатів досліджень проводили на ПЕОМ методами кореляційного і дисперсійного аналізів за В.А. Доспєховим (1985).

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА КОЛЕКЦІЙНИХ СОРТОЗРАЗКІВ РIПАКУ ОЗИМОГО ЗА БІОЛОГІЧНИМИ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЯК ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ

Тривалість вегетаційного періоду та зимостійкість.  Дослідженнями та багаторічною практикою встановлено, що для селекції ріпаку озимого на скоростиглість і зимостійкість важливими показниками є тривалість вегетаційного періоду та агроекологічна пластичність, особливо стійкість до низьких температур та несприятливих умов під час перезимівлі (Є.Б. Бочкарьова, В.І. Шпота, 1984; Т.В. Бек, Т.С. Горковенко, 1989). Зони вирощування сільськогосподарських культур на Україні мають суттєві відмінності у відношенні ґрунтово-кліматичних умов, а тому вивчення колекційних сортозразків ріпаку озимого в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах дає змогу створювати нові сорти, які не тільки високопродуктивні, але й агроекологічно пластичні, фізіологічно стійкі до несприятливих кліматичних умов протягом вегетації, у тому числі до низьких температур протягом зими.