ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Статья

Актуальність теми. Розвиток житлово-комунального господарства (ЖКГ) є одним із пріоритетних завдань державної соціально-економічної політики. Для його розв’язання необхідне науково-теоретичне обґрунтування відповідних шляхів та засобів регулюючого впливу на цю сферу діяльності, оскільки вона безпосередньо стосується інтересів як населення, так і національного господарства України в цілому.

На сьогодні реформування системи відносин, які пов’язані із процесом надання житлово-комунальних послуг у нашій державі, гальмується внаслідок невідпрацьованості механізму розвитку ЖКГ, незбалансованості заходів нормативно-правового, фінансового, кадрового та організаційного характеру. Саме тому, у практичній діяльності суб’єктів господарювання – надавачів зазначених послуг поки-що не спостерігається прогресивної динаміки та стабільної тенденції до підвищення ефективності. Це в свою чергу зумовлює зниження рівня якості послуг та, відповідно, не стимулює систему житлово-комунальних послуг в цілому до реалізації її основного завдання – повноцінного задоволення потреб та інтересів споживачів.

Стрижневою проблемою тут є визначення оптимального, вмотивованого та економічно обґрунтованого рівня тарифів на вказані послуги. У працях практично усіх дослідників зазначеної проблеми чітко прослідковується думка про те, що комплекс житлово-комунальних послуг є не лише важливим соціально-економічним чинником розвитку усієї національної економіки, але й вагомою суспільно-політичною базою побудови справді ефективного громадянського суспільства. Існуючі ж негативні тенденції у розвитку ЖКГ в результаті дії мультиплікаційного ефекту тією чи іншою мірою впливають на розвиток кожної ланки господарського комплексу України.

Теоретичні та прикладні аспекти комплексної проблеми реструктуризації, удосконалення та розробки стратегії розвитку житлово-комунального господарства, формування засад підвищення рівня його ефективності досліджувалися у багатьох наукових працях вчених-економістів і практиків. Зокрема, вагомий внесок у розв’язання цієї проблеми зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як В. М. Геєць, В. М. Гончаров, Б. М. Данилишин, М. І. Долішній, С. І. Дорогунцов, Ф. І. Євдокимов, Т. М. Качала, Г. О. Крамаренко, В. І. Куценко, І. І. Лукінов, Ю. В. Макогон, А. Ф. Мельник, Г. І. Онищук, В. В. та ін. У вирішення актуальних теоретичних та прикладних питань досліджуваної проблеми помітний вклад внесли і зарубіжні вчені: А.Г. Аганбегян, А.І. Акаєв, Я.Г. Берсуцький, О.І. Румянцева, В.Г. Сахаєв, І.А. Смирнов та інші.

Проте, сучасні економічні трансформації, які відбуваються в Україні, вимагають від науковців і практиків удосконалення існуючого механізму розвитку житлово-комунального господарства, його структурної перебудови та фінансово-кредитного забезпечення, тарифної політики тощо. Завдання полягає у визначенні тих засобів і важелів, перш за все організаційно-економічного характеру, які б впливали на ефективність розвитку галузі, оскільки її реформування повинне мати системний характер. Саме реформування житлово-комунального господарства є важливим напрямом підвищення ефективності розвитку всього господарського комплексу держави. Актуальність зазначених проблем, необхідність їх успішного розв’язання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, теоретичну і прикладну спрямованість поставлених завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідницьких робіт Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, зокрема з темою «Регіональні проблеми удосконалення розміщення продуктивних сил» (номер державної реєстрації 0105U000860), при виконанні якої автором особисто розроблено основні напрями вдосконалення розвитку житлово-комунального господарства Тернопільської області. Робота також відповідає пріоритетам державної політики щодо реформування даної сфери національного господарства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування шляхів та засобів удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства. Для досягнення поставленої мети в роботі послідовно розв’язувалися такі наукові та практичні завдання:

- обґрунтувати сутність, сукупність принципів та чинників розвитку житлово-комунального господарства;

- розробити теоретико-методологічні засади побудови моделі організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства України;

- удосконалити методичні основи дослідження організаційно-економічного механізму функціонування житлово-комунального господарства;

- оцінити фінансово-кредитну основу розвитку житлово-комунального господарства та обґрунтувати заходи по її удосконаленню;

- виявити резерви удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності підгалузей житлово-комунального господарства в контексті створення вагомих передумов формування конкурентного середовища;

- розробити сукупність заходів щодо покращення інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання у сфері житлово-комунального господарства;

- розробити та обґрунтувати напрями вдосконалення фінансово-кредитних важелів подальшого розвитку житлово-комунального господарства.

Об’єктом дослідження є процес функціонування організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства в умовах трансформації економічних відносин.

Методи дослідження. Під час дисертаційного дослідження застосовувалися методи: системного та порівняльного аналізу, а також наукового відбору – для розгляду й аналізу явищ і процесів у взаємозв’язку та взаємозалежності їх розвитку, а також – оцінки стану роботи підприємств житлово-комунальної сфери; методи кількісної оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства – для встановлення реальних можливостей забезпечення динамічного розвитку галузі з урахуванням відібраних експертних методом факторів; методи кореляційно-регресійного аналізу (лінійна, гіперболічна, експоненціальна математичні залежності, модель оптимуму) – для аналізу сукупності факторів впливу на діяльність комунальних підприємств; методи теоретико-логічного, критеріального та критичного аналізу – для оцінки ситуації, що склалась в житлово-комунальній сфері, та обґрунтування необхідності її реформування.

Оцінка відібраних показників базується на використанні відповідних аналітичних показників, серед яких найважливішими є наступні: фактична та планова собівартість надання послуг; плановий прибуток; рівень затверджених тарифів для різних категорій споживачів; затверджені норми споживання послуг; рівень відшкодування споживачами фактичної собівартості надання послуг; обсяги наданих споживачам послуг у натуральному виразі; доходи, отримані при наданні послуг; витрати, понесені при наданні послуг; обсяги нарахованої плати споживачам; фактичний рівень проплати споживачами наданих послуг; сукупні витрати підприємств – надавачів послуг за звітний період; фактичний рівень рентабельності при наданні послуг тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- обґрунтовано необхідність створення нових для житлово-комунального господарства спеціалізованих організаційно-управлінських структур, діяльність яких має сфокусувати усі напрямки покращення матеріально-фінансового становища галузі.

удосконалено:

- теоретико-методологічні засади фінансово-кредитного забезпечення житлово-комунального господарства, які, на відміну від існуючих, передбачають розширене застосування лізингу та мікрокредитування, організацію системи спеціалізованих венчурних фондів та муніципальних банків;

- методичні підходи до розширеного впровадження конкурентних відносин в житлово-комунальному господарстві, насамперед – у сфері надання послуг з обслуговування житлового фонду. Їх відмінність від існуючих полягає у формуванні цільових блоків державного впливу на процес підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємств зазначеної підгалузі;

набули подальшого розвитку:

- розкриття сутності понять «житлово-комунальне господарство», «житлово-комунальні послуги», «тарифна політика у житлово-комунальному господарстві», у яких, на відміну від існуючих, зосереджено увагу на соціальному аспекті розвитку галузі та переорієнтації організаційно-економічного механізму її розвитку на підвищення рівня, насамперед, соціальної ефективності даної сфери;

- система основних показників розвитку житлово-комунального господарства, які дозволяють ідентифікувати стан його розвитку на фоні інших галузей національної економіки;

- основні напрями та засоби удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства, які підпорядковані побудові соціально орієнтованої економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є підґрунтям для системного удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства України та діяльності органів виконавчої влади при його реформуванні на місцевому та загальнодержавному рівні, а також визначенні пріоритетних напрямів програм соціально-економічного розвитку регіонів та формуванні регіональних бюджетів.

Наукові розробки автора знайшли практичне впровадження у діяльності Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області при опрацюванні результатів моніторингового дослідження цінової ситуації на ринку житлово-комунальних послуг відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 р. № 803 (довідка № 1779 від 05.12.2007 р.).

Результати дослідження та окремі рекомендації автора щодо удосконалення тарифної політики держави у сфері розвитку житлово-комунального господарства застосовуються Головним управлінням економіки Тернопільської обласної державної адміністрації при проведенні експертизи проектів рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (довідка № 01/1-1093 від 06.12.2007 р.).

Ряд теоретико-методологічних положень, які запропоновані автором, застосовані також управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації при розробці проекту Програми соціально-економічного розвитку Тернопільської області в частині розвитку підприємств житлово-комунального господарства, а також при розробці Програми реформування житлово-комунального господарства Тернопільської області (довідка № 1346/03/1 від 05.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, що викладені в дисертації, одержано автором особисто. В них викладено авторські розробки щодо теоретико-методологічних та методичних засад удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті здобутки, які є особистим доробком дисертанта. Конкретний особистий внесок автора наведений у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: на Всеукраїнському науково-практичному семінарі на тему “Питання ціноутворення у сфері надання житлово-комунальних послуг”, що відбувся у м. Києві 29 вересня 2005 р. на базі Державної інспекції з контролю за цінами при Міністерстві економіки України, на другій Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування житлово-комунального господарства”, яка відбулася 23-25 травня 2005 року в м. Одеса, а також на другій Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції”, що відбулася 19-20 жовтня 2006 року у м. Рівне.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано дев’ять наукових статей, сім з яких – у фахових виданнях, загальним обсягом 5,0 д.а., в тому числі особисто автору належить – 4,65 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 243 стор. комп’ютерного тексту. Робота містить в собі 16 таблиць, 15 рисунків. Список використаних джерел (із 133 - х найменувань) викладено на 11 стор. Додатки в кількості 7 одиниць викладено на 7 стор.