ПОЛІТИКА РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ

Короткий зміст

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки,  розкрито сутність і стан наукового завдання та його значущість, доводиться необхідність проведення дослідження. Подано загальну характеристику дисертації, з’ясовується її зв’язок з науково-дослідними роботами, розкривається мета, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні та науково-практичні основи дослідження зовнішньоекономічної політики регіональних органів влади” – розглянуто й систематизовано концепції регіону та поняття економічної політики регіональних органів  урядування, якими оперує наука державного управління, і шляхом аналізу значної кількості літературних джерел узагальнено світовий досвід регіоналізації систем державного управління.

Доведено, що в науці державного управління доцільно розрізняти варіанти вживання терміну “регіон” стосовно частин певної держави у вузькому, власному та широкому розумінні. У широкому розумінні цим терміном позначаються всі адміністративно-територіальні структури, розташовані нижче загальнодержавного рівня. Регіональні у власному розумінні органи влади в науці державного управління трактуються як специфічний різновид місцевих органів урядування, “середня” сфера прийняття рішень та адміністрування, що діє на рівні між меншими за розміром “партисипативними” одиницями та центральними органами державної влади. Основним типом власне регіональних елементів держав сучасного світу виступають провінції (області). Їх владні органи розглядаються як “проміжні” одиниці системи державного управління, розташовані між центральною владою та базовими одиницями місцевого управління у багаторівневих системах органів урядування, та виступають “проміжними” органами місцевої влади й одночасно – територіальними підрозділами для виконання загальнонаціональних функцій. Поняття провінції (області) кореспондує з поняттям округу в США. Регіональні органи влади у вузькому розумінні являють собою урядові одиниці, що знаходяться між загальнодержавним і провінційним рівнями. Сутнісні ознаки регіону мають також суб’єкти великих федеративних держав Заходу: землі ФРН, провінції Канади, штати США; досвід регулювання економіки на відповідному рівні містить чимало корисних для обласних органів влади України моментів.

Особливу увагу приділено питанням зовнішньоекономічної діяльності регіональних органів урядування. Зокрема, узагальнення сучасних концепцій зовнішньоекономічної управлінської політики переконує, що регіональні органи влади повинні зосереджувати увагу на розвитку напрямів діяльності, які забезпечують результати в довготерміновому періоді, тобто мають стратегічний, фундаментальний характер. Це, насамперед, стимулювання внутрішньої конкурентної боротьби, визначення співзвучних із національними інтересами регіональних пріоритетів, урізноманітнення й підвищення якісного рівня попиту, тиск на місцевих виробників з метою дотримання ними світових стандартів конкурентоспроможності, формування високоефективних місцевих факторів виробництва тощо. Найпотужнішим засобом підтримки зовнішньоекономічних переваг виступає забезпечення інноваційної природи розвитку регіонального господарського комплексу.

У другому розділі – “Передумови і механізми формування та реалізації зовнішньоекономічної політики регіональних органів урядування” – охарактеризовано міжнародні економічні відносини і сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності в Україні та проблеми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, опрацьовано механізми стимулювання експорту з боку регіональних органів влади та здійснення політики регіональних органів урядування у сфері залучення іноземних інвестицій.

На відповідні аспекти управлінської діяльності регіональних органів влади України суттєво впливає загальна ситуація в галузі зовнішньоекономічних відносин, здійснюваних суб’єктами господарювання нашої країни. У даному контексті доречно звернутися, насамперед, до статистичної інформації про зовнішню торгівлю України товарами (табл. 1), оскільки саме в її показниках знаходять відображення та концентроване вираження основні напрями й результати державного регулювання зовнішньоекономічної сфери та ключові компоненти зовнішньоекономічної політики України.