РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ : РЕГИОНАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКИМИ ПРОЦЕССАМИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, окреслюється стан її наукового опрацювання, з’ясовується зв’язок з науковими програмами, розкривається мета, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів та їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію дисертації.

У першому розділі – "Теоретичні засади державного управління регіональною економікою" – аналізуються зміст та особливості державного управління економічним розвитком регіонів в Україні, що пов’язані з визначенням ролі і місця держави та відповідних владних структур у цьому процесі, на основі опрацювання значного масиву вітчизняних і наукових джерел з’ясовуються й уточнюються поняття "регіон" і "регіональне управління", узагальнюється світовий досвід державного управління на рівні регіону.

В економічній системі держава завжди виступає як визначальний агент з правами і можливостями примусу. З розвитком ринкових відносин посилюється її роль у створенні сприятливих умов вільного функціонування ринкових механізмів, а втручання у розвиток господарства зумовлюється такими новими економічними потребами суспільства, які ринок за своєю природою не спроможний задовольнити самостійно. Його потенційні можливості реалізуються з досягненням певного рівня економічного розвитку, концентрації виробництва та капіталу. У цілому ж механізм державного управління постійно вдосконалюється, незалежно від того, орієнтується уряд на монетаристські принципи економічної політики чи схиляється до використання адміністративних важелів. Особливо це є важливим для сучасної України, де ринкова інфрастукрура лише формується і потребує дієвих механізмів управління, передусім на регіональному рівні.

Регіоналістика у своєму розвитку пройшла декілька етапів, у результаті чого сформувалися її основні школи – американська і європейська, визначилися основні напрямки досліджень (регіональні проблеми, регіональна політика, продуктивні сили та соціальні процеси в регіоні), опрацьована концепція комплексного розвитку регіону.

В умовах переходу до ринкової економіки сутність регіонального управління докорінно змінюється як в теоретичному, так і в практичному плані. Його можна характеризувати як звужений у межах певної території вид суспільного управління, що інтегрує в конкретному регіоні загальнодержавне, галузеве, програмно-цільове, міжгалузеве, міжрегіональне управління і місцеве самоврядування.

Якщо державу та органи виконавчої влади розглядати як суб’єкти управління, то між поняттями "державне управління економічними процесами" і "державне регулювання економіки" (у т.ч. і на регіональному рівні) можна поставити знак рівності. Їх основними об’єктами в регіоні є: економічні цикли, структура господарства, зайнятість населення, умови накопичення капіталу та залучення інвестицій, ціни, відносини між роботодавцями і найманими працівниками, соціальне забезпечення населення, навколишнє середовище тощо.

Питання регіонального управління економікою трактуються по-різному. Одні дослідники виходять з ототожнення регіональної економіки з розміщенням продуктивних сил (М. Некрасов, А. Румянцев, Т. Морозова), інші – з виокремленням регіону як частини території держави (М. Чумаченько та ін.), треті – з визначення її за галузевою ознакою – сільське господарство, промисловість тощо. Представники молодої генерації (В. Воротілов, А. Гранберг) вважають головним удосконалення державних механізмів управління регіоном на засадах поєднання принципів централізму і демократії, галузевого і територіального планування. Проте й ці визначення не враховують усіх елементів регіональної економіки з огляду на специфіку її розвитку на завершальному етапі переходу до ринку. Тому дослідження питань регіональної економіки та її управлінських аспектів мають ґрунтуватися на системному підході з урахуванням закономірностей економічного розвитку і функціонування суб’єктів господарювання різних форм власності на даній території з метою якнайповнішого задоволення потреб населення.

Регіональне управління економічними процесами доцільно класифікувати як скоординований вплив місцевих органів влади на відтворювальні процеси, збалансований розвиток території, поліпшення добробуту людей. Сутність регіонального управління полягає у вирішенні стратегічних (запобігання криз та стале економічне піднесення) і тактичних (визначення пріоритетів регіональної політики, удосконалення структури економіки і формування конкурентного середовища, оновлення науково-технічного потенціалу) завдань.

Другий розділ дисертації – "Особливості сучасного стану державного управління економікою регіону" – присвячено дослідженню організаційно-правових аспектів регіонального управління економікою та механізмів впливу органів державної влади на економічні процеси, узагальненню напрямів організаційно-структурного реформування діяльності місцевих органів влади, з’ясуванню оцінки соціально-економічної ситуації в Харківській області.