МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИМИ ПРОГРАММАМИ И ПРОЕКТАМИ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНА



Назва:
МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИМИ ПРОГРАММАМИ И ПРОЕКТАМИ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНА
Альтернативное Название: МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИМИ ПРОГРАМАМИ І ПРОЕКТАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

Розділ 1. Тенденції розвитку теорії і практики управління соціально-економічним та науково-технічним розвитком територій (регіонів). Розвиток наукової думки про управління державами і територіями в дисертації досліджено з глибин історії до сучасності. Ця проблематика привертала увагу стародавніх мислителів Геродота, Полібія, Парменіда, Аристотеля, Платона, Цицерона, Страбона. Саме вони вперше сформулювали ідею про тісний взаємозв’язок економіко-політичного устрою держав (територій) з їхніми географічними, природничими, етносовими факторами.


Пізніші дослідження поповнили і значно розширили доказову базу цієї ідеї (Ж.Боден, Монтеск’є, І.Г.Герде, К.Ріттер, О.Гумбольдт, Е. Кант, Г.В.Ф.Гегель).


З початку XIX століття коло факторів, які обумовлюють можливості економіки та рівень життя мешканців територій, доповнюється науковими та технологічними; вперше висловлюється думка про доцільність визначення ролі влади в управлінні цими факторами, для чого потребуються належні важелі (праці Г.Т.Бокля, Ф.Ле Плея, А.Турвіля, В.М. Татищева, С.М. Соловйова, Л.І. Мечнікова, В.І Вернадського).


Окреслені риси теорія державного управління взагалі, та вчення про механізми участі держави в управлінні територіями зокрема отримали в дослідженнях XX століття (С.П.Хантингтон, М.Портер, В.І.Вернадський, О.Є.Ферсман, О.М.Алимов, В.Ф.Бесєдін та ін.).


Звичайно, що економічна наука та наука про державне управління наприкінці XX та на початку XXI століття стали звертати все більшу увагу на фактори науки  і її технологічного застосування в пошуку все більш дієвих механізмів управління.


В сучасних умовах застосування традиційних, суб’єктивних стосовно регіону методів управління не є ефективним у зв’язку з крайньою складністю поведінки самої регіональної системи.


Автор аргументував висновок про те, що відсутність адекватних методів управління територіальною системою як на державному, так і на регіональному рівні є причиною занадто повільних темпів реалізації соціально-економічних реформ в Україні. Діяльність структур управління регіонами зводиться до оперативного реагування на виникаючі проблеми. Відсутні адекватні вимогам сучасного стану розвитку територіальних систем методи й інструменти стратегічного планування їхнього розвитку і реалізації програм довгострокового соціально-економічного розвитку регіонів.


Досвід (переважно західний) свідчить про велику ефективність методів управління соціально-економічним розвитком територіальної системи, які будуються на використанні проектної методології.


 


Управління проектом базується на системному підході, істотно відрізняється від регулярного управління, але при цьому не витісняє його цілком і, більш того, містить в собі базові підходи регулярного управління. Тільки при цьому воно реалізується на нижніх рівнях декомпозиції проекту і по більшому ступеню в рамках реалізації проекту, тобто діяльності, спрямованої на забезпечення мінімального відхилення рішень органів влади, закладених у моделі проекту, від фактичних результатів.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины