Уліч О.Л. Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від попередників і строків сівби в правобережному Лісостепу

Короткий зміст

РОЗДІЛ 1. ДОБІР СОРТІВ, РОЗМІЩЕННЯ У СІВОЗМІНІ І ВИЯВЛЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ СТРОКІВ СІВБИ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

(огляд літератури)

У розділі розглянуто теоретичні передумови проведення досліджень з питань добору сортів озимої пшениці, уточнення їх реакції на попередники і строки сівби, морфофізіологічні і біологічні особливості сучасних сортів, поділ їх на групи за інтенсивністю і сортотипи.

Встановлено, що в зв’язку з сортозаміною впродовж другої половини 80-х і 90-х років виникла потреба дослідити питання підвищення продуктивності озимої пшениці на основі добору кращих сортів нового покоління, відповідного розміщення їх у сівозміні і визначення оптимальних строків сівби, оскільки цей комплекс агрозаходів у південній частині правобережного Лісостепу тоді ще було недостатньо досліджено.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження виконано на дослідному полі Науково-дослідного центру „Південний” (с. Новоселиця Ульяновського району Кіровоградської області) Українського інституту експертизи сортів рослин. Нові сорти вивчали порівняно з шедеврами світової селекції Українка 0246, Миронівська 808 і Безоста 1 (дослід №1) з метою відбору кращих для дослідів з вивчення їх реакції на попередники (дослід №2) і строки сівби (дослід №3), схеми яких наведено в таблицях 3 і 4.

Дослідження виконували за методиками державного сортовипробування та іншими загальноприйнятими методиками (Петербургский А.В., 1968, Вериго С.А., Разумова Л.А., 1973, Доспехов Б.А., 1985). Площа посівної ділянки дорівнювала 40,5 і облікової 25 мІ, за чотирьох повторень, розміщення ділянок в яких рендомізоване.

Агротехніка озимої пшениці і культур польової сівозміни була загальноприйнята. Сіяли сівалкою СКС-6-10 в оптимальний строк, а в досліді №3 за його схемою.

 Урожай збирали у фазі повної стиглості комбайном SAMPO-130.

Ґрунти дослідного поля – чорноземи реградовані легкоглинисті, що переважають у південному підрайоні Умансько-Чигиринського агрогрунтового району. Гумусу (за Тюріним) в орному шарі – 4,05%, азоту, що легко гідролізується (за Корнфілдом) – 15,0, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чиріковим) відповідно – 11,0 і 13,5 мг на 100г ґрунту, pH сольової суспензії – 6,0, насичення лугами – 98%. Ґрунтові води залягають на глибині 12-14 м. Про родючість грунту свідчить також рекордна урожайність озимої пшениці в 1993 році, що досягала 100 ц/га і більше високоякісного зерна у 12 сортів по чорному пару і в 6 після еспарцету.

Річна сума опадів у середньому за 60 післявоєнних років у НДЦ „Південний” становить 459,3 мм. Чотири роки з десяти бувають з посухою весною, влітку або восени, коли сходи після непарових попередників отримати важко. Абсолютний мінімум температури у січні досягав мінус 37°С.

Роки досліджень за агрометеорологічними умовами були досить різними і характерними для району досліджень. У 1998–1999 господарському році осінь була сприятлива, час відновлення вегетації весною (ЧВВВ) середній, але літо жарке, з суховіями, найбільшими за 118 років. У 1999–2000 році осінь була посушлива, озимина, за винятком посіяної по чорному пару, слабо розкущена і зріджена, ЧВВВ середній, квітень дуже сухий і жаркий як у 1950 році. У першій і другій декадах травня були приморозки мінус 2,6° і 3,8°С, спека до 31,3°С, атмосферна і ґрунтова посуха тривала до кінця червня, відносна вологість повітря знижувалась до 30%. У 2000–2001 році було достатнє зволоження і випадки вилягання. 2001–2002 рік в цілому був сприятливим, ЧВВВ ранній. Весь 2002–2003 рік був надзвичайно складним екзаменом на зимостійкість і посухостійкість та показав, як важливо добирати в регіоні достатньо морозо-, зимо- і посухостійкі сорти.

РОЗДІЛ 3. РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Результати досліджень про вплив попередників на процес проростання насіння і з’явлення сходів озимої пшениці свідчать про перевагу чорного пару. Так, в середньому за чотири роки по пару сходи з’являлись за 9, після еспарцету і вико-вівса за 10 і після кукурудзи на силос за 11 днів. В окремі роки тривалість періоду „сівба – сходи” змінювалась по пару лише на два дні, тоді як після еспарцету на чотири, вико-вівса – на п’ять і кукурудзи – на шість. За сівби 30 вересня тривалість періоду „сівба-сходи” збільшувалась порівняно з попередніми строками на 3-4, а за сівби 5.10 на п’ять днів. По чорному пару повнота сходів середньорослих та низькорослих сортів становила відповідно 91 і 87%, тоді як після еспарцету менше на 8 і 9, після вико-вівса на 8 і 6 і після кукурудзи на 12 і 13%. Різниця між середніми найбільшим і найменшим показниками повноти сходів залежно від попередника становить 13, залежно від року – 10 і залежно від групи сортів за інтенсивністю – 4%.

Тривалість періоду „сходи – початок кущіння” по групах сортів відрізнялась в середньому лише на один день, залежно від погодних умов року по пару на шість, після еспарцету, вико-вівса і кукурудзи на 8-9 днів, а залежно від строку сівби поступово збільшувалась від першого до п’ятого строку у різні роки з 13 до 37 днів.