Нікішичева К.С. Комплекси фітонематод в агроценозах озимої пшениці різних грунтово-кліматичних зон та заходи з регуляції їх чисельності

Короткий зміст

У вступі дана загальна характеристика роботи, показана її актуальність, поставлена мета та завдання досліджень, висвітлена новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі подається аналітичний огляд літератури. На основі узагальнення  даних літератури висвітлено стан вивчення комплексів фітонематод зернових культур в різних країнах світу, впливу факторів різної природи на  популяції нематод, райони поширення фітопаразитичних нематод, які викликають нематодози зернових культур в Україні, їх взаємовідносини з рослиною-господарем та світовий досвід по обмеженню їх чисельності. Доведено що комплекси фітонематод озимої пшениці в Україні вивчено недостатньо та обґрунтована актуальність питань досліджуваних у дисертаційній роботі.

У другому розділі охарактеризвані місця проведення та методики досліджень. Дослідження проводили протягом 1999-2001 років у 5 районах України, які знаходяться у різних грунтово-кліматичних зонах : Поліссі - с. Копилів, Київської обл., Лісостепу - Миронівський інститут пшениці (МІП), Київської обл., КСП “Зоря”, Черкаської обл., СТОВ “Копачівське”, Хмельницької обл., та Степу -Інститут агропромислового виробництва (МІАВ), м. Миколаїв .

Дослідження проводили за загальноприйнятими методиками (Метлицкий, 1978; Сигарева, 1986; Деккер, 1972). Обстеження посівів культури та відбір зразків для аналізу проводили чотири рази за вегетацію: 1) фаза третього листка, 2) фаза весняного кущіння, 3) фаза колосіння, 4) фаза молочно-воскової стиглості зерна.

З рослинних та ґрунтових зразків виділяли мігруючих нематод лійковим методом Бермана (Метлицкий, 1978). Визначення видового складу нематод проводили на тимчасових водно-гліцеринових препаратах за допомогою мікроскопу МБІ-15. Препарати виготовляли за методикою Кир’янової (Кирьянова, Кралль, 1971).

Для визначення статусу домінування видів використовували коефіцієнт постійності виду Кассагнау (СС) (Cassagnau, 1961), а подібності видового складу - індекс Жаккарда (Jaccard, 1912).

Шкодочинність фітогельмінтів на озимій пшениці визначали за допомогою кореляційно-регресійного аналізу (Доспехов, 1995).

Ефективність дії протруйників насіння на фітонематод визначали за формулою:  ,  де: Pf – чисельність паразита в ґрунті після обробки; Pi –чисельність паразита в ґрунті до обробки.

Ступінь уражуваності сортів визначали за величиною коефіцієнту розмноження паразитичних нематод на цих сортах, який визначається відношенням чисельності фітогельмінтів в ризосфері наприкінці вегетації до їх чисельності на початку вегетації.

У третьому розділі охарактеризовані особливості структури комплексів фітонематод в агроценозах озимої пшениці.

В агроценозах озимої пшениці виявлено 56 видів фітонематод, що відносяться до 42 родів. 25 родин, 5 рядів. Найбільше видів - 25 (45% від загальної кількості) належить до ряду Tylenchida; зареєстрована також значна кількість видів з ряду Rabditida - 16 (або 29%). Отже, ці два ряди займають в таксономічній структурі комплексу 74%. Решта 15 видів розподіляються по рядах таким чином: Dorylaimida - 8 видів (або 14%), Araeolaimida - 4 види (7%) та Enoplida - 3 види (5%). Таксономічна структура комплексу фітонематод агроценозів озимої пшениці показана на рис. 1.

Ряд Tylenchida включає 11 родин та 18 родів. До цього ряду відносяться всі виявлені в ризосфері озимої пшениці види фітогельмінтів та мікогельмінтів. В межах ряду виділяються два підряди, з яких підряд Aphelenchina представлений виключно мікогельмінтами (11 видів, з 4 родин), а підряд Tylenchina - фітогельмінтами (5 видів з 5 родин) та мікогельмінтами (9 видів з 2 родин). Чотири з п'яти видів фітогельмінтів відносяться до надродини Hoplolaimoidea, яка представлена виключно фітопаразитичними нематодами. Надродина Tylenchoidea представлена в основному мікогельмінтами (8 видів), і включає лише один вид фітогельмінтів - Ditylenchus dipsaci (який належить до родини Anguinidae). Надродина Neotylenchoidea включає лише мікогельмінтів (1 вид).

Група сапробіонтів є значно більш неоднорідною і складається з представників чотирьох рядів: Rhabditida, Dorylaimida, Araeolaimida та Enoplida. Ці ряди, за питомою вагою, розподіляються так: І - Rhabditida (16 видів, або 52%), ІІ - Dorylaimida (8 видів, або 26%), ІІІ - Araeolaimida (4 види, або 13%), IV - Enoplida (3 види, або 9%). Ряд Rhabditida включає 4 родини і 12 родів, ряд Dorylaimida - 6 родин і 8 родів, Araeolaimida - 1 родину з 3 родами, Enoplida - 2 родини і 3 роди.

Рис. 1.  Таксономічна структура комплексу фітонематод агроценозів озимої пшениці

Як уже зазначалось, за прийнятою екологічною системою серед виявлених видів 5 (або 9%) - відносяться до групи фітогельмінтів, 19 (34%) - мікогельмінтів і 32 (57%) - сапробіонтів. У окремих районах досліджень кількість видів фітонематод варіювала від 24 до 48.