Психологические особенности жизненных перспектив подростков, которые воспитываются в разных социальных условиях

Короткий зміст

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрита наукова новизна і практичне значення роботи, представлені дані про апробацію основних положень дослідження, його результатів і публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Проблема життєвого шляху і життєвої перспективи в психології» узагальнені результати досліджень, спрямованих на вивчення людини як суб'єкта власного життя; представлений аналіз і систематизація даних з проблем формування життєвих перспектив і стратегій на різних етапах онтогенезу; розкрита основна специфіка формування життєвих перспектив підлітків, розглянуті теоретичні відомості про вплив особливостей соціалізації на її формування.

Показано, що аналіз суб'єктного підходу до вивчення активності людини, розробка категорії суб'єкта, підкреслення діяльнісно-перетворювального способу існування людини широко представлені і розкриті в класичній психології через основні змістостворюючі поняття особистісного, диференціально-психологічного і системного підходів (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.)

Аналіз засвідчив, що структура суб'єктивної картини життєвого шляху має два аспекти. Перший, темпоральний, відображає вивчення суб'єктивної картини з погляду суб'єктивного сприйняття особистістю часу власного життя, під яким розуміється система представлень людини про власне минуле, сьогодення і майбутнє (В.І.Ковальов, Н.Н.Палагіна та ін.). Даний підхід оцінює важливість часу життя як окремої сутності, дозволяє виділити його індивідуальну своєрідність і роль у житті окремого індивіда.

Другий, ціннісно-цільовий аспект, у дослідженні суб'єктивної картини життєвого шляху виділяє причинно-наслідковий компонент (Є.І.Головаха, А.А.Кроник, Л.В.Сохань). Цей підхід дозволяє виявляти конкретні життєві події, що наповнюють образ минулого, сьогодення, майбутнього та фіксувати причинно-наслідкові й цільові зв'язки між подіями.

Узагальнення представлених підходів дозволило охарактеризувати життєву перспективу як спосіб самоорганізації, реалізації всього життя, як систему засобів здійснення життєвих цілей, визначення порядку дій з реалізації і конкретизації цих цілей у хронологічному та змістовому аспектах.

Саме в підлітковому періоді, коли виникає новий мотив спеціального вивчення, пізнання себе, уперше наголошується двомірність картини майбутнього. Це пояснюється, у першу чергу тим, що в цьому віці вирішуються два основні завдання: самовизначення і формування життєвої програми на майбутнє. Перше представлене в образі майбутнього у вигляді кінцевої, абстрактної мети (або ціннісних орієнтацій) (І.В.Бондарь; Т.В.Бреус; Є.І.Головаха та ін.), друге – у вигляді конкретних цілей і засобів їх реалізації в різних сферах життя (М.Й.Боришевський; Г.М.Бреслав; І.С.Булах; Е.В.Грицькова; Г.І.Грищенко та ін.).

Систематизація даних представлених у літературних джерелах дозволило виділити десять основних сфер, в яких найповніше реалізуються життєві плани і перспективи сучасних підлітків:

1. Професійно-трудова сфера (плани і перспективи стосовно навчання після закінчення середньої школи, у майбутній професії, у розширенні світогляду тощо).

2. Сфера сім'ї (задоволеність батьківською сім'єю, плани і перспективи щодо своєї власної, кількості дітей і т. ін.).

3. Сфера соціальних міжстатевих контактів (прихильність і любов, філософсько-романтичні стосунки з протилежною статтю, бажання і перспективи бути коханим, розуміння сенсу любові й т.ін.).

4. Сфера соціальних контактів між друзями (плани і перспективи щодо збереження і зміцнення відносин зі своїми однокласниками, товаришами, розуміння сенсу справжньої дружби, бажання розширити коло знайомих і друзів, орієнтація на їхню підтримку в майбутньому  тощо).

5. Сфера соціально-статевих ролей (сексуальні очікування й орієнтації, плани і перспективи власного сексуального і подружнього життя і т. ін.).

6. Сфера фізичного самозбереження, здоров'я (перспективи зміцнення і підтримки здоров'я, тобто бажання мати в майбутньому хороше здоров'я; локалізація відповідальності за своє здоров'я в майбутньому, наявність фізичних ресурсів для майбутнього життя, ставлення до спорту, шкідливих звичок тощо).

7. Сфера екзистенціальних цінностей (перспективи саморозвитку і самовдосконалення, розвиток духовних, моральних, інтелектуальних, особистісних, етичних якостей, наявність ідеалу для наслідування).

8. Сфера життєвої активності (актуальні захоплення і хобі; плани і перспективи, пов'язані з дозвіллям, цікавою діяльністю, їхня реалізація в майбутньому і т. ін.).

9. Сфера самосвідомості – «Я-образ» (перспективи і плани особистісної самопрезентації, імідж у майбутньому і спеціальна робота над ним, найприйнятніші способи створення власного іміджу, орієнтація в його створенні на себе або довколишніх).

10. Сфера соціальних відносин (перспективи та інтерес до суспільного, політичного, національного, культурного життя школи, міста, країни; цілі можливої активної участі в даній сфері діяльності; близькість будь-яких ідеологічних, політичних, суспільних, культурних, національних принципів або поглядів та їх відповідність до потреб суспільства в майбутньому).

Розкрита своєрідність особистості підлітків, що виховуються в умовах шкіл-інтернатів, яка, в першу чергу виявляється у складності постановки цілей і планування свого майбутнього. У процесі інтерналізації норми і цінності, прийняті в групі, поступово переходять у сутність особистості. Вся складність особистісного становлення підлітків, які виховуються в установах інтернатного типу, зокрема, вибудовування життєвих перспектив полягає в тому, що через обмежений соціальний досвід вони переймаються зовнішніми стандартами і зразками поведінки інших і видають їх за свої власні. Фактично вони і стають власними для особистості, оскільки інших не існувало. На думку ряду авторів (А.В.Фурман; Є.П.Чеснокова та ін.), у вихованців шкіл-інтернатів, у першу чергу депривується потреба в особистісному спілкуванні з близьким дорослим, а у формуванні Я-концепції основне навантаження несе вторинна соціалізація за допомогою впливу однолітків, умов навчально-виховної установи, засобів масової інформації. Проте, спілкування вихованців шкіл-інтернатів має цілий ряд специфічних позитивних особливостей: у них формується і виявляється велика згуртованість, відчуття єднання (синдром «ми») порівняно з дітьми, які виховуються в сім'ях.

Аналіз літератури дозволив установити зв'язок між особливостями умов соціалізації і змістовими аспектами життєвих перспектив, які формуються в підлітків. Теоретично обґрунтовано уявлення про відмінності в життєвих перспективах підлітків, що виховуються в різних соціальних умовах.

У другому розділі – «Методичні основи дослідження особливостей життєвих перспектив підлітків, які виховуються в сім'ях і школах-інтернатах» - описані основні методичні завдання й етапи емпіричного дослідження, представлена інформація про добір репрезентативної вибірки випробовуваних і комплексу психодіагностичних методик, обґрунтовується теоретичний конструкт розробленої проективної методики, спрямованої на діагностику показників життєвих перспектив, та проаналізовані результати її стандартизації.

Емпіричне дослідження здійснено за три етапи. На підготовчому етапі визначена репрезентативна вибірка випробовуваних, дібрані психологічні методики, спрямовані на діагностику відповідних особистісних  властивостей та індивідуальності підлітків. У співавторстві розроблена і апробована нова методика «Незавершені речення», дібрані математико-статистичні процедури для обробки результатів дослідження і перевірки створеної проективної методики за психометричними підставами. На діагностичному етапі були виділені і реалізовані три основні фази дослідження: підготовка дослідження, інструктаж і мотивування випробовуваних, проведення дослідження (збір всіх емпіричних даних). На аналітико-інтерпретаційному етапі проведений кількісний і якісний аналіз отриманих даних, теоретично пояснені і описані результати дослідження, емпіричні висновки зіставлені з результатами і висновками інших авторів.

Розроблена методика «Незавершені речення» дозволяє діагностувати ряд показників, що представляють змістові ознаки життєвих перспектив: перспектива навчально-пізнавальної діяльності і професійної кар'єри (ППД); перспектива створення сім'ї (ПСС); перспектива прихильності і любові (ППЛ); перспектива сексуальних відносин (ПСВ); перспектива зміцнення і підтримки здоров'я (ПЗЗ); перспектива саморозвитку і самовдосконалення (Псам); перспектива захоплень і хобі (ПЗХ); перспектива особистісної самопрезентации (ПОС); перспектива соціального життя (суспільною, політичною, культурною) (ПСЖ); перспектива відносно друзів і товаришів (ПВД). Та й формальні ознаки – загальний показник життєвої перспективи (ЗПЖП), який вказує на ступень їх оформленості в підлітків, що може також розглядатися і як ступінь особистісної зрілості; показник широти життєвих перспектив (ШЖП), який вказує на спектр сфер життєдіяльності, відносно яких підлітки розглядають своє майбутнє життя, що може розглядатися як ступінь залучення; часова локалізація перспективи (ЧЛП) – вказує на хронологію періодів соціального і біологічного життя особистості (періоди: професійного навчання після школи, переходу до дорослого життя, старості, професійної, особистісної та соціальної автономії).