СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, охарактеризовано сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі – “Психологічні умови й чинники формування професійної самосвідомості студентів технічних внз” – визначено теоретичне й методологічне значення поняття “професійна самосвідомість”, представлено професійну самосвідомість як соціально-психологічну реальність. Особливий акцент зроблено на визначенні проявів професійної самосвідомості, її структурі та динаміці.

Згідно з теоретичними положеннями В.С. Мерліна, Л.Д. Олійник, І.І. Чеснокової, В.В. Століна, самосвідомість є засобом саморегуляції суб’єкта. Власне професійна самосвідомість як різновид самосвідомості має виражену змістову специфіку. За Б.Г. Паригіним, зміст професійної самосвідомості – це усвідомлення власної належності до професійної групи. В.М. Казієв вважає, що професійна самосвідомість виступає тією інстанцією, у якій відбувається оцінювання досягнень, набутих особистістю, планування саморозвитку та його здійснення. П.О. Шавір характеризує професійну самосвідомість як вибіркову діяльність самосвідомості, що підпорядковується завданню професійного самовизначення і проявляється в усвідомленні себе суб’єктом професійної діяльності.

Визначення професійної самосвідомості, зазвичай, здійснюється за допомогою таких понять: професіоналізм (В.В. Буткевіч, Є.О. Климов, А.К. Маркова, О.А. Овсяник, О.В. Соложін), професійна компетентність (М.Н. Карпетова, Н.Є. Костилєва, І.Ф. Кривчанський, Ю.Г .Кузнєцов, О.О. Толмачєв), професійна майстерність (Н.Г. Бакланова, О.О. Деркач), професійне становлення (А.Р. Фонарєв, Е.Ф. Зеєр), професійне самовизначення (Л.Є. Галаганов, Т.В. Кудрявцев), професійні здібності (В.Г. Кузнєцов, М.О. Паламарчук, С.Ф. Ступніцька), професійне мислення (М.М. Кашапов), професійна придатність (М.О. Калашніков).

Важливою функцією професійної самосвідомості виступає системоутворення, тобто інтегрування низки компонентів особистості у процесі її функціонування та розвитку. Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість (Н.В. Кузьміна, О.О. Деркач). Потреба у наближенні до цього образу (певного ідеалу діяльності) й аналіз відповідних дій, пошук засобів, які уможливлюють (або ускладнюють) цей процес впливають на успішність формування професійної самосвідомості.

Згідно з Н.В. Кузьміною й А.О. Реаном, суттєвими психологічними факторами, що впливають на досягнення соціально прийнятного рівня професійної самосвідомості особистості, є: об’єктивні, що зумовлюються діяльністю людини у певному середовищі – ці фактори актуалізують досягнення, значущих для системи, у якій перебуває суб’єкт (сфера діяльності, спільнота тощо) результатів; суб’єктивні, що зумовлюються особистісними передумовами – мотивація, спрямованість, здібності, креативність (особливості їхнього проявлення можуть як сприяти, так і ускладнювати набуття професіоналізму, що у свою чергу позначатиметься на особливостях професійної самосвідомості); об’єктивно-суб’єктивні, пов’язані з особливостями організації професіонального середовища, професіоналізмом керівників, якістю здійснюваного ними управління. На думку В.Г. Зазикіної, загальними психологічними факторами формування професійної самосвідомості є належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння. В.Д. Шадріков, розглядаючи проблему факторів професійної самосвідомості, виокремлює: потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності.

Приділяючи увагу зв’язку професійної самосвідомості та професійної ідентичності, потрібно відзначити, що професійна самосвідомість структурується через усвідомлення власної належності до професійної спільноти. Відбувається визначення „Я” шляхом завваження його відповідності професійним еталонам і професійним ролям.

Є.О. Калитієвський зосереджує увагу на процесуальному аспекті професійної самосвідомості – наголошуючи на тому, що остання функціонує у діалогічній формі розмови із собою, що не завжди усвідомлюється. Тому професійна самосвідомість формується на базі співвіднесення образу професії з “Я-концепцією” на певному ступені розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини самоконтролю й рефлексії власних дій, прийняття відповідальності за них. Еталоном професійної самосвідомості за Є.О. Калитієвським стає персоніфікований образ професії, або узагальнений образ професіонала.

У дослідженнях успішності трудової діяльності виявлено, що спеціалістам із високим рівнем продуктивності притаманні адекватна самооцінка, чутливість щодо своєї гідності та вад, уміння розкрити причини успіхів і невдач, аналізувати й узагальнювати результати професійної діяльності, зокрема у порівнянні з результатами, які досягаються колегами.

Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості спеціалістів технічних профілів підтверджує доцільність її побудови як загальної структури самосвідомості особистості, у вигляді поєднання трьох підструктур – когнітивної, афективної та поведінкової.

Когнітивна підструктура забезпечує усвідомлення себе особою в якості належної певній системі професійної діяльності. У процесі створення власного уявлення про себе – в різних професійних ситуаціях, з урахуванням відгуків і думок колег – складається стійка “Я-концепція” спеціаліста, що надає або не надає йому почуття професійної гідності й упевненості в собі.

Афективна підструктура розкривається в емоційно насиченому оцінюванні спеціалістом власних здібностей (актуальна самооцінка), минулих (ретроспективна самооцінка) і майбутніх досягнень (потенційна самооцінка), а також в уявленні про те, як його оцінюють інші спеціалісти (рефлексивна самооцінка).

Поведінкова підструктура реалізується у цілеспрямованих діях, спрямованих на досягнення професійних інтересів. Ці інтереси можуть визначатися як середовищем, так і самим суб’єктом. Ступені їхньої об’єктивності, актуальності й суголосності соціальним вимогам позначаються на самоусвідомленні.

У проведенні дослідження ми виходили з того, що соціально психологічними чинниками професійного становлення студентів технічних університетів виступають загальні уявлення про цінність їхнього фаху (аксіологічний фактор) і соціальні прояви діяльності (феноменологічний фактор). Ці фактори можуть перебувати у консонансі або суперечити один одному. Односпрямованість факторів зумовлює визначене позитивне самоусвідомлення фахівців. Однак таке самоусвідомлення, оскільки породжене передусім умовами соціалізації, позбавлене критичності. Зміна умов або зіткнення із суттєвими проблемами у професійній діяльності призводить до кризи самоусвідомлення. З огляду на відсутність у процесі соціалізації об’єктивних, заданих умовами перепон (фрустраторів), таке зіткнення з необхідністю породжує переживання фрустрації. Відсутність толерантності до фрустраторів надає цьому психічному стану деструктивних проявів. Заздалегідний дисонанс аксіологічних і феноменологічних факторів зумовлює, натомість, толерантне їхнє сприйняття, готовність до зіткнення з ними. Ця готовність може проявлятися активно (пошук соціально-організаційних способів їхнього усунення), або пасивно – входження суб’єкта до субкультури фахівців, звуження кола спілкування, поділ світу на „своїх” і „чужих”. Такий пасивний спосіб реагування може породжувати фрустрацію як перманентну особистісну якість.

Ми виходили з того, що успішне професійне становлення вимагає розвинутої особистісної, професійної (предметної) та соціальної рефлексії, а також сформованості на її базі конструктивної професійної самосвідомості, яка передбачає творче ставлення до аксіології та феноменології фаху, особистісну самореалізацію, а також уміння втілювати власні переконання у професійній діяльності.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження розвитку професійної самосвідомості студентів технічних внз” – описуються принципи організації, методи проведення констатуючої частини дослідження, а також отримані результати.

Емпіричне дослідження особливостей професійної самосвідомості студентів включало три етапи, де предметами вивчення відповідно були:

1) самоатрибутивні судження (коґнітивний аспект) – виявлялись соціокультурні та фахово-ціннісні змісти, які приймаються досліджуваними як значимі;

2) способи реакцій на ситуативні виклики (конативний аспект) – виявлені самоатрибуції могли мати стереотипний, зумовлений конформізмом характер, домінуючі реакції розкривали момент їхньої достеменності;

3) характеристики рефлексії – адже згідно з гіпотезою, саме від розвитку рефлексії (особистісної, предметної, соціальної) залежить стан професійної самосвідомості.

Дослідження було проведене на базі Кременчуцького політехнічного університету. Дослідженням були охоплено 120 студентів V курсу різних спеціальностей. Серед досліджуваних 74 % становили чоловіки (проте, як засвідчило дослідження, істотні розбіжності у професійній самосвідомості чоловіків і жінок відсутні). Також досліджувались професійно успішні інженери м. Кременчука з досвідом роботи від 5 до 10 років (30 осіб обох статей).

Перша частина констатуючого дослідження полягала у з’ясуванні коґнітивного аспекту професійної самосвідомості.

Для реалізації цього завдання використовувався опитувальник, що мав засвідчити ієрархію факторів професійної соціалізації та представити їхню динаміку в процесі навчання в університеті.