Напрями оптимізації курсової динаміки для забезпечення структурної збалансованості економічного зростання

Короткий зміст

Перспективи виходу економіки України з кризи, що розгорнулася наприкінці 2008 р., та відновлення високих темпів економічного зростання залежать від спроможності економіки до структурно-технологічної адаптації відповідно до нових викликів глобального середовища, формування інвестиційних та інноваційних ресурсів, зростання наукоємних, інноваційних виробництв та економічної діяльності з високою часткою доданої вартості, розширення експорту товарів на кінцевих технологічних стадіях виробництва. Для забезпечення цих процесів актуалізується завдання перегляду і уточнення усталених поглядів на роль девальвації як інструмента стимулювання економічного зростання. Якщо спрямованість на підтримання цінових переваг експортних галузей пов’язана з необхідністю активнішого використання наявного виробничого потенціалу, тобто виходить з минулого, а не орієнтується на майбутнє, то сучасні стандарти економічного розвитку формуються на основі посилення дії таких факторів економічного зростання як знання, інформація та інформаційно-комп’ютерні технології (детальніше див. [51; 84; 145; 186; 245; 283; 318; 335]). Їх дія полягає в наступному. По-перше, використання інноваційних виробничих факторів, технологій та принципів організації виробництва продукує швидке зростання продуктивності праці і підвищує загальну норму доданої вартості в економіці. По-друге, вища прибутковість інноваційних підприємств сприяє активізації інвестиційної діяльності і швидкому накопиченню капіталу. По-третє, акумуляція капіталу і трудових ресурсів в секторі нових технологій, стимулює процес структурної перебудови економіки у напрямі формування чотирьох-ланкової галузевої структури економіки [131, С. 1–11] :

1) сировинні галузі та первинна обробка (primary and semi-manufactures matirials);

2) важка індустрія (high volume) – матеріало- і працемістке виробництво; 

3) високі технології (high tech technology) – матеріальне виробництво, засноване на швидко оновлюваних технологіях, яке характеризується низькою матеріало- та працемісткістю;

4) „м’які” технології (soft technology) – розробка програмного забезпечення, системна інтеграція, консалтинг, освіта, що базується на використанні переважно інтелектуальних ресурсів і людського капіталу.