ФРОНТАЛЬНЫЙ ВЛАГОПЕРЕНОС НАД ТЕРРИТОРИЕЙ УКРАИНЫ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовуються вибір теми, її актуальність, визначається наукова новизна дисертаційної роботи, формулюються мета і завдання дослідження, теоретичне значення роботи, можливості її практичного використання, викладаються основні положення та наукові результати, що виносяться на захист.

У першому розділі наводиться огляд стану досліджень з питань ідентифікації типів кліматичних епох та їх стадій (Россбі К.Г., Блінова К.М., Вангенгейм Г.Я., Гірс А.А.), параметризації процесів конвекції (Аракава, Франк, Чео, Лорд та ін.), що в значній мірі формують атмосферне вологоперенесення, та виконується адаптація методів фізичної кінетики для опису хмарних систем планетарного масштабу (Коган М.М., Матвєєв Л.Т.). Крім того, уточнюються основні напрямки авторських розробок.

Насамперед, поняття кліматичної епохи розглядається не через переважаючі у ній форми циркуляції атмосфери (Гірс, 1960), а визначається у категоріях геофізично впливаючих факторів, таких як активність процесів антициклогенезу та географічного розташування арктичного та полярного кліматичних фронтів. Це дозволяє, з одного боку, наповнити поняття атмосферної циркуляції геофізичним змістом, з іншого – перейти до розгляду процесів атмосферного вологоперенесення, основна частина якого зосереджена саме у зонах атмосферних фронтів.

На хмарність підінверсійного типу, що розташовується, як правило, за межами дії фронту, припадає у літній час лише 10-13% загального вологоперенесення. Вологоперенесення у центрі циклону має вигляд спіральної хмарної структури, де шаруваті хмари нижнього ярусу займають до 70% бальності, проте їх вологомісткість складає лише 20% від запасу всієї спіральної структури. У зимовий час, коли фронтальна конвекція послаблена, підвищується роль обкладних опадів хмарних систем міжфронтального простору (які будуть розглянуті нижче), але зливовий сніг з фронтальної хмарності дає переважну кількість опадів.

Таким чином, оскільки основне фронтальне вологоперенесеня здійснюється в системах конвективної хмарності, то було доцільним застосування методу А.Аракави, який дозволяє виконати параметризацію процесів конвекції та оцінити комплекс сил, що діють у мезомасштабних конвективних системах.

Для розрахунку розподілу хмарності у системі вологообігу різних типів циркуляції атмосфери були застосовані методи фізичної кінетики. Рівняння відносно функцій розподілу хмар різного генезису для s-часткової функції розподілу хмарності за швидкостями втягнення повітряних мас задається системою рівнянь BBGKY (Боголюбов-Борн-Грін-Кірвуд-Івон):