кОНЦЕПТУАЛЬНА СЕМАНТИКА СУБСТАНТИВНИХ КОМПОЗИТІВ-БАХУВРИХІ (на матеріалі антропосемічної лексики сучасної англійської мови)

Короткий зміст

Розділ 1. “Антропосемічні субстантивні композити-бахуврихі як об’єкт лінгвістичних досліджень”. Однією з найдетальніше розроблених ділянок англійського лексикону є підсистема назв осіб, у семантиці яких відбито різнобічне осмислення людиною її внутрішнього світу, фізичного та соціального оточення. Об’єднання номінативних одиниць у зазначену підсистему відбувається на основі наявності у структурі їх значення архісеми ‘особа’ (Й.А.Стернін), чим пояснюється вживання по відношенню до назв осіб терміну антропосема (Л.Ф.Омельченко). Складні назви осіб за домінантною рисою утворили в лексико‑семантичній системі сучасної англійської мови індивідуальне угруповання екзоцентричних одиниць – підсистему антропосемічних субстантивних композитів-бахуврихі.

Екзоцентричність АСКБ пов’язана з тим, що їх ономасіологічна база (опорне поняття) не експлікується в “тілі” композитів: melon belly “товстопузий чоловік”, lonely hearts “самотні люди в пошуках романтичних відносин”. Компоненти АСКБ об’єктивують складну ономасіологічну ознаку (поняття, що модифікує опорне) як  комплекс часткової та загальної ономасіологічної ознаки, що містить інформацію про домінантну рису іменованої особи: grey coat “солдат у сірій шинелі”, black belt “володар найвищого титулу у дзюдо та карате (що має чорний пасок як відзнаку)”. Предикат‑зв’язка метонімічно співвідносить імпліцитну ономасіологічну базу з ономасіологічною ознакою на основі відношення посесивності. Внаслідок цього у структурі значення АСКБ є сема ‘посесивність’, представлена підпорядкованими семами ‘партитивність’ і ‘власність’. Посесивна семантика предиката-зв’язки надає підстави для розуміння АСКБ як складних посесивних назв осіб, серед яких виокремлюються партитивні композити та композити привласнення. До партитивних ми відносимо такі бахуврихі, другими компонентами яких виступають соматизми – назви органів і частин тіла людини (head, brow, neck, foot, heart тощо) та назви квазіорганів (термін Н.А.Седової) – soul, wit, spirit: flatfoot “поліцейський, особливо піший патрульний”, master-spirit “людина великого розуму”. До АСКБ привласнення відносяться композити, другими конституентами яких є назви предметів одягу, знарядь праці або предметів повсякденного користування (coat, cap, stocking, knife, pen, money тощо): gumshoe “поліцейський; детектив”, newmoney “людина, що нещодавно розбагатіла”.

Ономасіологічна структура АСКБ профілюється (термін Р.Ленекера) на тлі концептуальної структури їх значення. Остання утворюється в ході акту посесивної номінації особи, який розуміється в роботі як формування та вербалізація структур представлення знань про різні іпостасі людини. Запропонована в дисертації концептуальна модель посесивної номінації особи в сучасній англійській мові базується на загальній концептуальній моделі мовної номінації С.А.Жаботинської та концептуальній моделі антропонімічної номінації Л.В.Гнаповської. У зазначеній моделі представлено рівні категоризації інформації про особу, що називається, та про умови використання її назви, які у сукупності формують систему категорій загального плану – локусів (термін С.А.Жаботинської): МІСЦЕ, ЧАС, КІЛЬКІСТЬ, ЯКІСТЬ, КУЛЬТУРА, ОЦІНКА, ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ та КОМУНІКАЦІЯ (рис. 1). У межах різних локусів відбувається фільтрація онтологічної, аксіологічної, інтенціональної та лінгвокомунікативної інформації через перцептивні еталони (Є.Я.Режабек), за допомогою яких здійснюється її сприйняття та відбір. У результаті формується складна структура представлення знань про просторове, часове, кількісне, якісне та акціональне буття людини, що називається, її оцінку, а також про ілокутивний намір суб’єкта номінації та стандартний контекст уживання бахуврихі. Зазначена інформаційна структура обов’язково містить дані про домінантну рису іменованої особи, яка, завдяки здатності людської свідомості до метонімічного осмислення дійсності (W.Croft, M.Johnson, G.Lakoff), стає ідентифікатором цієї особи. Велика кількість АСКБ з метафоризованими компонентами (sour-belly “песиміст”, northpaw “правша”,  rattlebrain “дурень” тощо) свідчить про наявність у концептуальній моделі посесивної номінації особи метафоричного фільтру (термін В.М.Телії), завдяки якому відбувається залучення до формування концептуальної структури утворюваного АСКБ певної супровідної інформації.

Таким чином, концептуальна модель посесивної номінації особи представляє взаємодію суб’єкта та об’єкта номінації як пізнавальний акт, результатом якого є виділення домінантної риси іменованої людини та її оцінка, що спирається на попередній досвід номінатора. Назва особи за домінантною рисою функціонує як “характеризуючий знак” (О.С.Снитко), що кодує інформацію про значимі особливості людини, чим уможливлює передбачення майбутнього досвіду спілкування з нею.