МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ЗАХИСТІ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В СИСТЕМІ РАДИ ЄВРОПИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Встановлення у державі цивілізованих відносин власності є запорукою формування в ній дієвої демократії. Не випадково право на вільне володіння своєю власністю знайшло закріплення в одному з фундаментальних європейських міжнародних договорів – Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.(ЄКПЛ) (ст. 1 Протокол 1). За кількістю скарг, поданих до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) скарги про порушення права власності займають третє місце. Одна з перших справ проти України, розглянутих ЄСПЛ, також була пов’язана саме з порушенням права власності. Згодом таких справ щодо України розглянуто більше тридцяти. Відповідної правової визначеності вимагає і зовнішньополітична пріоритетність для України вступу до Європейського Союзу, що ставить питання про ефективність створених в державі адміністративних та судових процедур захисту прав людини, зокрема такого з них, як право власності.

Україна знаходиться у такій міжнародно-правовій ситуації, що вимагає нагального вирішення низки теоретичних і практичних питань, пов’язаних з реалізацією міжнародно-правової норми про захист права власності, яка закріплена у Протоколі 1 до ЄКПЛ. Цим, в першу чергу, обумовлена актуальність цього дослідження. Крім того, в сучасній доктрині залишається дискусійним питання про місце ЄКПЛ в системі українського національного законодавства. Зокрема, існує необхідність правового аналізу механізму застосування у судовій практиці актів тлумачення ст. 1 Протоколу 1 ЄКПЛ Європейським судом з прав людини. Зберігаються колізії конвенційної норми про право власності  з українським законодавством, що у свою чергу потребує додаткового вивчення шляхів їх розв’язання. У зв’язку з цим існує необхідність з’ясування напрямків подальшої національної імплементації в Україні конвенційної норми про захист права власності та дослідження особливостей правових заходів, пов’язаних з такою імплементацією. Нарешті, в Україні не завершено правову реформу, на зміст якої суттєво впливають зобов’язання, прийняті Україною у зв’язку з вступом до Ради Європи (РЄ) і підписанням ЄКПЛ.

Вищеназвані чинники визначають актуальність теми дисертації та її важливість з точки зору доктрини та практики міжнародного права.

Стан і ступінь розробки проблеми у спеціальній літературі. В Україні дослідженню міжнародно-правого співробітництва в системі Ради Європи у захисті права власності до цього часу не приділялося належної уваги. Немає жодного спеціального монографічного дослідження особливостей виконання Україною міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту права власності, що виникли у зв’язку із вступом України до РЄ та ратифікацією ЄКПЛ. Проте ці питання привертають все більшу увагу вітчизняних юристів, зокрема, теоретиків права (П. М. Рабінович, І. М. Панкевич, Н. М. Раданович, С. В. Шевчук  – питання національної імплементації Конвенції), цивілістів (Н. С. Кузнєцова – реалізація норм Конвенції у цивільному праві), фахівців з міжнародних відносин (В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв – загальні питання реалізації норм Конвенції). Окремі питання цієї проблеми з позицій міжнародного права досліджували А. Л. Федорова (загальна характеристика міжнародно-правових зобов’язань за Конвенцією), В. Н. Денисов, В. І. Євінтов, М. В. Буроменський (співвідношення міжнародного права і українського законодавства).

Між тим в зарубіжній міжнародно-правовій доктрині досить ретельно вивчаються як загальні питання міжнародно-правових зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, так і пов’язані із реалізацією ст. 1 Протоколу 1 (Д. Гом’єн, М. Дженіс, Л. Зваак, Р. Кэй, Ф. Ліч, Д. Харріс, М. Карсс-Фріск та ін.)

В дисертації проаналізовані вітчизняні загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження ( А. С. Гавердовський, В. Н. Денисов, В. І. Євінтов, Л. Д. Тимченко) і спеціальні роботи українських юристів, що присвячені міжнародно-правовому захисту прав людини (М.В. Буроменський, В. Г. Буткевич, Л. Г. Заблоцька, І. В. Николайко, А. В. Федорова). У роботі використані міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Л. П. Ануфриева, С.Девідсон, Г. В. Ігнатенко, В. А. Карташкін,  Ю. М. Колосов, І. І.Лукашук, П. Маланчук, Р. А. Мюллерсон, М.Ейкхерст, Д. Гом’єн, М. Карсс-Фріск, Д.Харріс та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно із цільовою комплексною програмою “Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права” (державний реєстраційний номер 0106u002284).