СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ЯК МОВЛЕННЄВІ АКТИ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Короткий зміст

Розділ 1. “Французькі складносурядні речення в аспекті мови й мовлення”. Складносурядне речення сучасної французької мови розглядається             у реферованій роботі з позиції взаємодії синтаксису, семантики і прагматики (В.Г.Гак, Л.М.Мінкін та інші), а також аналізується як знак мовної системи (В.Г.Гак, І.М.Кобозева, Г.Г.Почепцов та інші) і його мовленнєві реалізації.

Згідно з теорією психосистематики Г.Гійома, розмежування мовних і мовленнєвих значень ґрунтується на двох лінгвальних реальностях: віртуальній (мовній) і актуалізованій (мовленнєвій). У мовленнєвій діяльності властивості мови й мовлення інтегруються в цілісному мовно-мовленнєвому акті (Г.Гійом). ССР є складним знаком у системі мови, оскільки будується за певною схемою, займає у цій системі своє місце і має власне системне значення. Взаємовідношення мовних (системних, сигніфікативних) і мовленнєвих (смислових, денотативних) значень реалізується в процесі актуалізації ССР. Процес подвійної номінації (Е.Бенвеніст) складносурядного речення як мовного знака має місце, коли це речення позначає ситуації реальної дійсності. Знак однозначний у мовній системі, а у мовленні він може бути й однозначним, й багатозначним. Значення однієї системної форми передбачає певний діапазон конкретних значень у мовленні (Г.Гійом).

На структурно-семантичному рівні ССР вивчається в роботі як структурна схема (модель), під якою розуміється його формально-граматична організація. Типова модель ССР – це поліпредикативна одиниця, що складається з рівноправних предикативних частин за синтаксичною структурою аналогічних простим реченням (В.Г.Гак). Формальною ознакою вираження сурядного зв’язку є сурядні сполучники, які виконують структуротвірну функцію об’єднання предикативних частин і, маючи власну семантику, зумовлюють смислові відношення між компонентами складної синтаксичної єдності. Предикативні частини ССР можуть передавати однакові цільові настанови (залежно від мети висловлювання – розповідні, питальні, спонукальні). У цьому випадку ССР визначається як монокомунікативне, а його різновидами є альтернативнопитальні, загальнопитальні, частковопитальні, спонукальні, розповідні ССР.                   Якщо предикативні частини мають різні цільові настанови, то складносурядне речення є полікомунікативним і має такі різновиди: розповідно-питальні, загально-частковопитальні, спонукально-питальні, спонукально-розповідні.

Особливий інтерес для вивчення ССР як складного знака становить можлива смислова залежність між його предикативними частинами при збереженні їх структурної незалежності. Синтаксична структура ССР – це обов’язковий і постійний компонент його організації, а смислові відношення між предикативними частинами ССР можуть бути рівноправними або залежними.          При розгляді ССР як мовного знака в процесі його прямої номінації виявляється повна відповідність його структурної організації та смислових відношень між його предикативними частинами. Якщо основою прямої номінації простого речення як знака мовної системи є подія (ситуація), то її основою для складного речення є співвідношення подій (ситуацій). Під ситуацією в роботі, слідом за В.Г.Гаком, розуміється фрагмент дійсності, що охоплює предмети, їх ознаки та прояви, відношення між ними. Сигніфікатом ССР є його структурно-семантична модель, що належить до системи мови. Денотатом ССР як складного знака є конкретне втілення в мовленні кількох взаємопов’язаних між собою ситуацій (В.Г.Гак, Н.М.Корбозерова). Рівноправний або залежний зв’язок ситуацій, логіка відношень між ними міститься в основі смислового аспекту співвідношення предикативних частин складносурядного речення.

Взаємодія семантичного та прагматичного рівнів аналізу ССР по-різному виявляється в мовній системі та у мовленні. Модель ССР має потенційне локутивне значення, яке при лексичному заповненні стає інформативним (Л.М.Мінкін). На основі взаємодії семантики (інформативного значення) й прагматики (інтенції) виявляється потенційна однозначність/багатозначність різних моделей ССР у мовленні. Прагматичне значення висловлення залишається незрозумілим поза його інформативним змістом, що залежить від його синтаксичної структури (J.-Cl.Anscombre, O.Ducrot). Якщо смислові відношення між предикативними частинами ССР описати у вигляді опозитивної пари “смислова рівноправність :: смислова залежність”, то моделі ССР можна розподілити на три групи. У мовленні потенційно однозначні відношення смислової рівноправності реалізуються у спонукальних, спонукально-питальних, альтернативнопитальних, частковопитальних моделях ССР, що складають групу I. У цих ССР кожна предикативна частина зберігає смислову й структурну незалежність у межах складної синтаксичної єдності: (1) Qu'est-ce que tu veux et pourquoi ris-tu? (Vivier) У цьому ССР часткові питання стосовно того, чого людина хоче та чому вона сміється, в структурному й смисловому планах незалежні одне від одного. Дієслова-присудки обох предикативних частин вжиті у теперішньому часі дійсного способу. Запит інформації у першій предикативній частині не пов’язаний із запитом інформації у іншій частині. Вони поєднані в одне складносурядне речення тільки загальною інтенцією мовця та зверненням до одного адресата. Ці дві предикативні частини можуть бути трансформовані у два незалежних питання: (1а) Qu'est-ce que tu veux? Pourquoi ris-tu?                                 У загально-частковопитальних, загальнопитальних, спонукально-розповідних моделях ССР (група II), результатом взаємодії інформативного й прагматичного значень є смислова залежність першої предикативної частини, що зумовлює зміст другої частини. Складносурядним реченням цієї групи завжди властива смислова залежність між предикативними частинами при збереженні їх структурної незалежності. Наприклад: (2) Alors, serait-ce un vol et, dans ce cas-lа, qui me l'aurait volй? (Vivіer) У цьому загально-частковопитальному ССР провідною є іллокуція часткового питання “qui me l'aurait volй? – хто у мене це вкрав?”, а перше загальне питання “serait-ce un vol – чи було це пограбуванням” сприяє її реалізації.                Тут обставина “dans ce cas-lа – в цьому разі”, по суті, виступає еквівалентом “si – якщо”. Порівняймо: (2а) Alors, si c'йtait un vol, qui me l'aurait volй? Саме так відображається порядок запиту інформації, який мовець пропонує своєму співрозмовникові. Розповідні та розповідно-питальні моделі ССР (група III) є потенційно багатозначними й можуть передавати в мовленні як відношення смислової залежності, так і смислової рівноправності.