ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЧНИХ ПОЕМ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ У ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕМИ “СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ” ТА ЇЇ АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДІВ)



Назва:
ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЧНИХ ПОЕМ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ У ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕМИ “СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ” ТА ЇЇ АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДІВ)
Альтернативное Название: Жанрово-стилистические ОСОБЕННОСТИ Эпической поэмы СРЕДНЕВЕКОВЬЯ В ПЕРЕВОДЕ (На материале поэмы «Слово о полку Игореве\" И ЕЕ англоязычных переводах)
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено його мету, завдання і методику; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне завдання роботи; сформульовано основні твердження, що виносяться на захист.


Перший розділ “Жанрово-стилістичні особливості поеми Слово о полку Ігоревіму діахронії перекладів” присвячено жанровим особливостям героїчного епосу Середньовіччя та проблемам, які виникають при перекладі часово віддалених творів. Розглядається літературна й фольклорна система жанрів, поєднання яких творить “двоєдність” мовного мистецтва. Стисло описано форму героїчного епосу, стиль оповіді, умови та час його створення. Розглядаються різні гіпотези щодо жанрової природи твору. Подано також огляд наукової літератури, присвяченої перекладознавчим проблемам генології.


Твори ХІ–ХІІІ століть, до яких належить “Слово”, вирізняються жанровою невизначеністю. Через цю “невизначеність” кожна гіпотеза жанрової природи пам’ятки заслуговує на існування. “Слово о полку Ігоревім” виокремлюється одноосібно на фоні літератури Київської Русі, воно за межами літературного ряду, це загадковий історичний феномен без попередників та послідовників. Згідно з традиціями героїчного епосу Середньовіччя, оповідь у “Слові” розвивається паралельно на кількох нараційних рівнях: вона поєднує історичний матеріал, який включає реальні історичні події та реальних історичних осіб; казково-міфологічний матеріал, нашарування християнської ідеології та певний пласт античної епічної описовості, що імпліцитно відчувається у всьому творі. На основі проаналізованого матеріалу отримуємо неоднозначне визначення жанрової природи “Слова” – це пісня і героїчна поема, слово і військова повість, це і новий жанр, що поєднав “плачі” і “слави”. До такої невизначеності спонукує дослідників і сам автор твору, називаючи його “словом” у заголовку, а “трудная повhсть” і “пhснь” – у тканині тексту. Для визначення жанру “Слова” слід врахувати його церемоніальність. Це не просто пісня, яка передавалася з уст в уста, це – ліро-епічна поема, що поетично змальовує фрагмент реального світу – історичні події Київської Русі ХІІ століття вербальними засобами. Вона близька за формою і змістом до народних “плачів” і “слав. У цьому розділі увагу зосереджено також на перекладній множинності твору як чиннику варіантності відтворення жанрово-стилістичних особливостей першотвору.


У всьому світі “Слово” викликає захоплення й подив ідейною значущістю та художньою красою. Його перекладають багатьма мовами, винятком не є й англійська. Дослідження англомовної Словіани в Україні започаткував Ю. Жлуктенко працею “Слово о полку Игореве” в английском переводе” (1985), присвяченою зіставному аналізові пам’ятки та її англомовних перекладів. Протягом останніх десятиріч чималий внесок у англомовну Словіану зробила своїми численними розвідками Р. Зорівчак. Смислова невичерпність твору, його естетична суть, наявність інтерпретаційного діапазону, індивідуальність суб’єкта перекладу та рівень культури-сприймача зумовлюють перекладну множинність “Слова о полку Ігоревім”. Історію англомовної Словіани започаткував американський літератор Дж. Йоффе, який 1898 р. опублікував прозовий переклад уривків з поеми. Дотепер вийшло друком вісімнадцять перекладів “Слова” англійською мовою (повних та часткових), які слугують багатим дослідчим матеріалом не лише з погляду множинності перекладів, а й щодо шляхів відтворення жанрово-стилістичних особливостей епічної поеми засобами цільової мови. “Слово” написано давньоруською мовою яка, очевидно, належить до “мов меншинств” (minority languages), які дуже рідко є об’єктом перекладознавчого аналізу.


У другому розділі Лексичні проблеми перекладу поеми Слово о полку Ігоревім” представлено зіставлення лексичного рівня тексту-джерела та вихідного тексту (одиниці ономастикону, реалії, темні місця поеми). Висвітлено основні методи перекладу семантико-стилістичних функцій реалій і “темних місць” “Слова” та шляхи перестворення функціональної значущості одиниць ономастикону. Перелічуються найважливіші аспекти, які слід ураховувати у процесі перекладу промовистих власних назв. Цей розділ містить також аналіз заголовка пам’ятки, його функції й ролі у тексті та шляхів відтворення його композиційної заданості у перекладах.


Лексико-семантичну основу пам’ятки складають, головно, загальновживані слова, які у різноманітних словосполуках набувають стилістичного та емоційного забарвлення, створюють словесні образи. Щоб краще зрозуміти “Слово”, збагнути глибинне значення його лексичного рівня, необхідно вивчати історичне підґрунтя кожного слова. Винятком не є й “темні місця” твору, більшість з яких далі залишаються дискусійними: “свистъ звhринъ въста (въ стазби)”, “кая раны дорога”, “бhша дебрь Кисаню и несошлю къ синему морю”, “рекъ Боянъ и ходы на (и Ходына) Святъславля пhснотворца”, “клюками подпръся о кони”, “помняшеть бо, рече, първыхъ временъ усобицh”, “живыми шереширы стрhляти”. Здогад можна вважати вдалим лише за умови виконання кількох вимог, а саме: наявності палеографічних обґрунтувань (як саме могло виникнути помилкове прочитання); лінгвістичних обґрунтувань (нове прочитання повинно відповідати граматичним нормам і стверджуватись лексичними аналогіями); запропоноване прочитання повинно відповідати поетиці “Слова” чи поетиці сучасних йому пам’яток. Чимало труднощів виникло при доборі англійських еквівалентів (свідченням того слугують позатекстові тлумачення лексем). Англомовні перекладачі намагаються віднайти аналоги у цільовій мові чи подати смислові відповідники висловів: повний образний відповідник у 36 випадках – 11,4%; частковий образний відповідник у 19 (6%); у 66 випадках (21,1%) застосовано дескриптивний переклад; у 43 – транскрипцію (13,6%). Метод, яким найчастіше послуговуються перекладачі у відтворенні темних місць” пам’ятки, – калькування: 126 випадків (40%): денотативно-образна калька – 75 випадків (23,9%), смислово-образна калька – 51 (16,1%). Нульовий переклад становить 7,9% – у 25 випадках.


Заголовок – це рамковий знак тексту, специфіка якого не вичерпується поєднанням першого та останнього знака і який виконує ономасіологічну, означальну, номінативну, прогнозуючу, орієнтуючу функції. Заданий у заголовку концепт “пронизує весь текст, зв’язує його, позначаючи ім’я малої концептосфери усього твору. Переклад заголовка вимагає від перекладачів неабияких зусиль: крім збереження функцій заголовка оригіналу, у перекладі слід з мінімальними втратами повноцінно відтворити його концепт. Заголовок, як актуалізатор ідеї тексту, проникає в усі його елементи, тобто включається в єдину текстову систему, дією якої і пояснюється той факт, що смисловий зміст заголовка на вході до тексту і на виході з нього постійно й обовязково не є ідентичним. Яскравим прикладом цього твердження слугує й епічна поема “Слово о полку Ігоревім, адже завдання заголовка як першого знака твору – привернути увагу читача, встановити з ним контакт. А виконати це надзвичайно складно, враховуючи багатозначність лексичних одиниць (насамперед лексеми “слово), що входять до їх складу й позбавлені необхідного контексту для зняття полісемії.


Вагомим компонентом, важливим етномовним чинником та невід’ємним складником стилю автора, а отже, й жанрово-стилістичних особливостей самого твору, слугують одиниці ономастикону пам’ятки. За змістом власної назви у художньому творі вирізняють ономастичні одиниці релевантні якостям персонажа, іррелевантні, релевантні місцю дії, та імена, релевантні часу дії. Ономастику “Слова” складають також імена історичних осіб Київської Русі. Називаючи деяких з них, автор майстерно натякає на певні риси характеру чи поведінки цієї особи, створюючи експресивно-маркований образ: “Турь” – “bull” [пер. І. Петрової]; “Олегъ Гориславличъ” – “Oleg // The Son of Woe” [пер. І. Петрової], “Oleg // Son of Sorrow” [пер. Р. Мена], “Oleg, // child of Malglory” [пер. В. Набокова], “Oleg Gorislavich” [пер. Д. Ворда]. Такі промовисті імена мають здатність спроектувати думку читача на потрібні об’єкти або ж за допомогою своєрідної фонетичної форми створити комічний ефект. У пам’ятці вони, насамперед, слугують стрижнями для створення цілісної картини подій Київської Русі ХІІ ст. для сучасного читача.


Суцільна вибірка одиниць ономастикону становить 110 – з тексту оригіналу та 990 – з перекладів. Англомовні перекладачі Слова о полку Ігоревім”, головно, вдаються до методу транскрипції (600 випадків – 60,6%) при відтворенні поетичного ономастикону твору. Не завжди цей вибір виправданий, адже традиція перекладати власні імена з прозорою семантикою лише цим методом (транскрипції) неминуче збіднює художній твір. Відмова від спроби відтворити в перекладі образність промовистого імені і водночас зберегти його національну форму знижує естетичне значення самого твору. Перекладаючи промовисті власні назви (“Галичкы Осмомысль Ярославь” – “Eight-minded Yaroslav of Galich” [переклад В. Набокова]; “Galician eight-thoughted Yaroslav” [пер. Р. Мена]; “Halychian eight-sensed Iaroslav” [пер. Б. Яценка], “Osmomysl-Yaroslav of Galich” [пер. І. Петрової], “Galician Osmomysl Yaroslav” [пер. Д. Ворда]), слід ураховувати найрізноманітніші аспекти, зокрема: морфологічну структуру антропоніма/топоніма, лексичний зміст, емоційно-оцінну забарвленість. Саме ці аспекти потрібно закріпити в одному слові чи словосполученні за допомогою адекватних засобів мови перекладу. У 58 випадках (5,9%) перекладачі віднайшли еквівалент у цільовій мові, головно перекладаючи макроетноніми (37 випадків), методом калькування скористались у 139 випадках, що становить 14%, дескриптивно відтворили семантику одиниць ономастикону у 102 випадках (10,3%), а комбіновану реномінацію застосували у 14 випадках (1,4%). У англомовних текстах простежується і хибне тлумачення одиниць ономастикону (в 11 випадках – 1,1%), а через те і вилучення їх з тексту перекладу (66 випадків – 6,7%). Наведені кількісні підрахунки підтверджують думку, що перекладачеві нелегко знайти золоту середину: передати красномовність імені, не порушуючи його іншомовності, але саме перекладач покликаний не лише адекватно передати образ на рівні власної назви, а й забезпечити адекватне сприйняття читачем образного комплексу, ядром якого слугує власна назва, на рівні речення, абзацу, тексту.


Своєрідно підійшли перекладачі і до відтворення семантико-стилістичних функцій реалій. Проаналізований корпус (27 одиниць), зібраний методом суцільної вибірки з тексту оригіналу “Слова о полку Ігоревім” та його англомовних перекладів (243), показує, що найбільший обсяг реалій відтворено методом калькування (115 випадків – 47,2%), що передає “чужу” семантику за граматичними моделями мови-сприймача. Перекладач відтворює лише пряме значення реалії, зберігаючи “чужі” образні моделі, на яких будуються переносні значення. Заповнюючи лексичні лакуни методом гіперонімічного перейменування (36 випадків – 14,8%), перекладачі у такий спосіб вилучають певну інформацію, а реалії втрачають лінгвокраєзнавчу самобутність, їхня стилістична роль – незначна. Головні методи трансляційного перейменування реалій “Слова”: віднайдення ситуативного відповідника – 4,2% (10 випадків) і метод уподібнення – 3,2% (8 випадків). При цьому методі виникає небезпека штучного перенесення читача в рідне середовище, а тому з стилістичного та національно-культурного погляду він не завжди бажаний. Читач повинен завжди відчувати певну чужинність” перекладного твору, його національний колорит. Метод транскрипції становить 8,8% (21 випадок), дескриптивний – 16,7% (41 випадок), а метод контекстуального розтлумачення – 0,9% (2 випадки). У 10 випадках (4,2%) вилучено реалії. Нульовий переклад не має обєктивного виправдання, адже реалії – це національно-марковані елементи словникового складу мови і пропускати їх у процесі перекладу, а тим паче, у такому невеликому за обсягом тексті, аж ніяк не можна.


У третьому розділі “Відтворення семантики символів та словесних образів “Слова” засобами цільової мови” досліджено своєрідні ознаки словесних образів поеми, методи відтворення їхньої семантики засобами цільової мови, досліджено граматичні та лексичні трансформації у процесі відтворення. Зосереджено увагу на віднайденні повних та часткових відповідників, конструюванні денотативно-образних і смислово-образних кальок, перекладі дескриптивною перифразою та за допомогою гіперонімічного перейменування.


Каркас, глибинну систему Слова”, складає символіка твору, яка створює ряд труднощів при перекладі: виокремлення символів, їх класифікація, інтерпретація у конкретному художньому тексті. Символ несе відпрацьовані століттями естетичні уявлення. Як справедливо зауважує М. Новикова, символам завжди властивий певний естетичний заряд, що необхідно враховувати при перекладі. Символи пам’ятки поділяються на три типи: символ-слово, символ-фраза, символ-речення. Автор “Слова” майстерно вводить читача у складний світ поетичних абстракцій, одночасно не відмежовуючи його від світу природи, людських взаємовідносин. Частинy символів твору побудовано на народно-поетичній основі (виникали здебільшого на метафоричному принципі перенесення), проте більшість символів становлять ті, що постали на ґрунті щоденного побуту тогочасного життя (На Немизh снопы стелють головами…” – On the Nemiga // they scattered heads like sheaves of grain[пер. Р. Гауза], “On the Nemiga the sheaves are laid out with heads …[пер. Л. Магнуса]). Символічну систему памятки поділяємо на такі підгрупи: військова символіка, символи достатку, добробуту, географічна символіка, символи тваринного світу, символічний сон князя Святослава.


Словесні образи “Слова”, що містять і символічне значення, набувають цілком нового смислового навантаження, а через те відтворити їх національну самобутність надзвичайно важко. Корпус символів пам’ятки становить 94 одиниці з тексту джерела, з них 13 – символів-речень, та 846 одиниць з перекладів. Аналіз перекладів засвідчує значне переважання методу калькування при відтворенні семантико-стилістичних функцій лексем з символічною маркованістю засобами цільової мови – 56% у 474 випадках: денотативно-образна калька становить 31% (262 випадки), смислово-образна калька – 25% (212 випадків)), повний образний відповідник – 6,4% (54 випадки), до гіперонімічного перейменування вдались перекладачі у 54 випадках (6,4%), дескриптивно відтворили символізм у 158 випадках (18,7%) та транскрибували символи у 106 випадках, що становить 12,5%.


Слово о полку Iгоревiм” наскрізь гіперболічне. Використавши цей художній засіб, автор зворушливо описав події 1185 р., передвістя природи, жорстокість кровопролиття, тугу за загиблими воїнами, страждання руських жінок, біль, смуток, скорботу (“Чръна земля ...  костьми была посhяна, а кровию польяна...– “The black earth… // Was sown with bones // Watered with blood…” [пер. І. Петрової], “The black sodwas sown with bones // and irrigated with gore” [пер. В. Набокова]; “... на брезh быстрой Каялы; // ту кровавaго вина не доста...” – “On the banks of the swift Kayala // Of gory wine they had scarce enough” [пер. І. Петрової]; “On the banks of the swift Kayala // Here was a want of blood-wine” [пер. В. Набокова]; “On the shore of the swift // River of Reproach // Here the bloody wine ran dry” [пер. Р. Мена]). Англомовні перекладачі намагалися зберегти колорит, притаманний давньоруській мові XII століття, передати основну рису гіперболи – експресивний ефект та образно-емоційний зміст. Семантична структура гіперболічних конструкцій у різних функціях змінюється по висхідній від денотативного значення до переважання конототивних компонентів, що зумовлює вибір перекладача між повним еквівалентом та смисловим відповідником. Так, проаналізована вибірка гіперболічних конструкцій (26 одиниць з тексту оригіналу та 234 з перекладів) показує таку картину щодо кількісного співвідношення методів відтворення семантико-стилістичних функцій гіпербол засобами мови-сприймача: значна перевага методу калькування (73,1% – у 171 випадку): денотативно-образна калька становить 43,3% (101 випадок) та смислово-образна калька – 29,8% (70 випадків); віднайдення повного образного відповідника – 17,8% (42 випадки), дескриптивна перифраза – 3,4% (у 8 випадках), структурно-лексичні зміни образу – 2,9%  (7 випадків), транскрипція – 0,9% (2 випадки), нульовий переклад – 1,9% (4 випадки).


Уся образна система “Слова о полку Ігоревім” та його поетичні засоби навдивовижу яскраві, розмаїті, актуальні. Автор зумів творчо засвоїти вічно живі здобутки народного художнього мислення. Донині не втрачають емоційної наснаги епітетні конструкції “Слова”: чорна земля, чорний ворон, світле сонце. Епітети, при їх багатстві, слугують тією стилістичною рисою, яка найбільше характеризує жанр твору.


Щодо закріпленості/не закріпленості в мові розрізняємо постійні та індивідуально-авторські епітети, структурно виділяємо одинні (найчисленніша група епітетних конструкцій “Слова”), парні, ланцюжкові. На рівні одинної епітетної конструкції в “Слові” вирізняємо вислови, що не мають відповідника в англійській мові та створюють чималі труднощі у процесі перекладу – це епітетні конструкції з повторами того самого кореня в означенні та в означуваному слові (“О вhтре вhтрило!” – “Wind, o wind!” [пер. І. Петрової], “O Vitrilo, wind of heaven” [пер. П. Крата та В. Кіркконела], “O wind, mighty wind” [пер. Д. Ворда]). Значну групу епітетних конструкцій складають також епітети на позначення кольорів, значною мірою метафорично вжиті (“сребреными струями” – “silvery stream”; “кровави брезh” – “gory banks” / “bloody shores” / “blood-stained banks”, “кровавыя зори”  – “blood-red dawn” / “bloody dawn”; “чрълеными щиты” – “scarlet shields” / “red shields” / “crimson shields” / “vermilion shields”).


Зіставлення англомовних перекладів твору з оригіналом дає змогу дійти певних висновків щодо особливостей і способів відтворення денотативної та конотативної семантики епітетних конструкцій пам’ятки засобами цільової мови, а саме: транскрипцію (4% – 72 випадки): з поясненням – 1% (18 випадків), без пояснень – 3% (54 випадки); переклад із структурно-лексичними змінами образу (22,5% – у 405 випадках); вдаються перекладачі і до дескриптивної перифрази (3,5% – 63 випадках); використання еквівалента при перекладі становить 33% (594 випадки). Узус методу калькування залишається найчисленніший – 34,5% (621 випадок), з них денотативно-образна епітетна калька становить 12% (216 випадків), а смислово-образна епітетна калька – 22,5% (405 випадки). У 45 випадках (2,5%) перекладачі вилучили епітетні конструкції з перекладів.


Художні порівняння “Слова” ґрунтуються  на внутрішній сутності порівнюваних предметів. Перебуваючи у певному колі подій, автор пам’ятки намагався відтворити їх якнайповніше, послуговуючись поетичними порівняннями. Часто він не обмежується одним порівнянням, а вводить у тканину твору цілий ряд звичних йому образів. При перекладі порівняльних форм з орудним відмінком перекладачі вводять розгорнену сполучникову конструкцію, послаблюючи певною мірою експресію, властиву оригіналові (“А Игорь князь поскочи // горностаемъ кь тростию // и бhлrмъ гоголемъ на воду. // Възвръжеся на бръзъ комонь // и скочи съ него босымъ влъкомъAnd Igor Prince raced // Like an ermine to the reeds, // Like a white duck on the water // He threw himself upon the swift horse // And leapt from it like a grey wolf” [пер. Д. Ворда]; And Igor the Prince // sped as an ermine to the reeds, // And as a white mallard into the water // He leaped onto the swift steed, // and sprang off it as a barefoot wolf” [пер. Р. Мена]).


При відтворенні семантики порівнянь англомовним перекладачам поталанило віднайти повні образні відповідники у цільовій мові – 58,5% (у 131 випадку), частково образні відповідники становлять 24% (54 випадки). Значно рідшим методом відтворення семантики порівняльних конструкцій у співвідношенні з іншими словесними образами є калькування: денотативно-образна калька охоплює 7% (16 випадків), а смислово-образна калька – 3,5% (8 випадків). До дескриптивної перифрази вдавалися перекладачі у 7% (16 випадків).


Словесні образи, що складають каркас памятки, це вербалізована сукупність уявлень, знань автора про навколишню дійсність. Власне цей каркас відтворює в уяві читача історичні події Київської Русі ХІІ століття, побут народу, його мислення і світосприйняття. І лише від перекладачів залежить наскільки цілісно відтворять вони події часово та просторово віддалені для англомовного читача, чи зможе він збагнути самобутність порівнянь, просторовість Київської Русі, зображеної гіперболами чи, скажімо, неповторність постійних і тавтологічних епітетів. Перекладачі повинні зосередитись на найяскравіших образах, які внаслідок частотності чи певних закономірностей повтору виступають на перший план і які передусім слід відтворити у перекладі з огляду на жанрові особливості першотвору.


Четвертий розділ Відтворення синтаксико-стилістичних засобів твору у процесі перекладу” присвячено паратаксичності пам’ятки, що, власне, засвідчує її автентичність та архаїчність. Розглядаються основні риси експресивного синтаксису твору: перевага сурядності у поєднанні з безсполучниковістю над підрядністю, часте вживання сурядних сполучників а, и, нъ; повторення сполучників, прийменників і часток при однорідних членах речення; паралелізм суміжних синтаксичних конструкцій. Головну увагу звернено на відтворення чи, радше, збереження у перекладах таких складових експресивного синтаксису, як полісиндетон, асиндетон, відособлення, паралелізм, еліпсис, інверсія, риторичні запитання, риторичні звертання, частково-заперечні речення, хіазм, повтори.


Основною рисою епічної поеми Слово о полку Ігоревім” є синкретизм синтаксико-стилістичних засобів в ній. Майже неможливо знайти хоча б одне речення в творі, яке б містило лише один синтаксико-стилістичний засіб, загалом, речення містять їх від трьох до семи. Ця обставина створює чималі труднощі: перекладачі постають перед вибором – який стилістичний засіб зберегти, а яким знехтувати заради збереження інших. Англомовні перекладачі Слова” намагаються відтворити всі синтаксико-стилістичні засоби, або ж зробити обґрунтований вибір на користь найяскравіших, найекспресивніших засобів, що визначають ритмічну та мелодійну структуру оригіналу, а, відповідно, і перекладу. Вдаються і до компенсування втрат при перекладі. Загалом, перекладачі відтворили повтори у  80% прикладів, полісиндетон збережено у 90% випадків, асиндетон – 95%, відособлення – 85%, паралелізм – 70%, еліпсис – 45%, інверсія – 60%, риторичні запитання – 97%, риторичні звертання – 100%, частково-заперечні речення – 85%, хіазм збережено лише частково – 30%, подвійний хіазм не збережено взагалі.


 


ВИСНОВКИ


 


Зіставлення різночасових англомовних перекладів “Слова о полку Ігоревім” з оригіналом допомагає краще збагнути часово віддалений оригінал, можливості якого часто розкриваються власне у перекладі, подає надзвичайно цікавий матеріал щодо висвітлення питань про передачу жанрової своєрідності перекладного твору, допомагає дійти певних висновків щодо методів відтворення жанрово-стилістичних особливостей оригіналу з перекладознавчого погляду.


Художній твір – це цілісна мовна тканина, різнорівневі компоненти якої тісно пов’язані між собою. Відтворюючи навіть окреме мовне явище, перекладач має справу не з ізольованою одиницею тексту, а, у першу чергу, з фактом мови, який поєднаний із загальною її будовою, і який, як частина тексту, міг увібрати в себе особливості та специфічні риси авторського мовлення, його уявлення, ідеї. Адже послідовність епізодів, певних образів твору становлять сукупність концептів і створюють окрему малу концептосферу твору. Врахування зазначених чинників обмежує формальні відповідники відтворюваного явища у цільовій мові. Перекладачі, занурюючись у поетичний світ “Слова о полку Iгоревiм”, прагнуть віднайти найточніші вирази, адекватні образи й звороти, щоб зробити “Слово” надбанням культури свого народу.


Специфіка жанру героїко-епічної поеми полягає у збалансованому поєднанні історичного/документального пласту із міфологічним/магічним, що, водночас, зумовлює виникнення подвійної перекладацької проблеми: відтворення історичних фактів вимагає від перекладача наслідувати стратегію перекладу історичного роману, історичної балади чи, навіть, літопису, а міфологічне тло зобов’язує до підходу, виробленого перекладачами фольклорного жанру, наприклад, казки. Отже, перекладачеві “Слова” слід зберегти баланс пам’ятки як великого літературного твору ХІІ ст. та як історичного джерела. Неабияке значення має збереження у перекладах архаїчного стилістичного пласту Слова о полку Ігоревім”, який несе найважливіше функціональне навантаження при відтворенні в перекладі історичного колориту часово-віддаленого епічного твору. І тільки тоді ця епічна поема може захоплювати англомовного читача, коли в ній збережено адекватний вплив на почуття читача, що досягається за допомогою повних і часткових відповідників чи аналогів епітетних конструкцій, метафор, порівнянь, гіпербол, реалій.


У Слові о полку Ігоревім” персонаж постає ніби у двох площинах: розкриваються певні події його життя паралельно із зображенням переживань, емоцій, настроїв. За жанровими ознаками “Слово” є яскравим представником героїчного епосу Середньовіччя: 1/ жанрово-стилістичні елементи складають композиційну структуру твору – формули зачину і кінцівки, повтори, поширені діалоги; 2/ вербалізація тісного зв’язку людини і природи; 3/ наявність описових типових символічно-маркованих ситуацій: прибуття та приймання гостей, описи бенкетів, двобоїв, плачів; 4/ велике значення незвичайних явищ у природі, зловісних прикмет (затемнення сонця, зліт гайвороння) та віщих снів; 5/ центральний персонаж – воїн-захисник рідної землі від чужоземної навали, наділений яскравими гіперболічними рисами; 6/ наявність міфологічних компонентів; 7/ магічна символіка числа; 8/ широке застосування тавтології, алітерації, асонансів та паралельних конструкцій, риторичних запитань, риторичних звертань й частково-заперечних речень.


Жанрова модель героїчного епосу, виявлена за допомогою методики жанрово-стилістичної домінанти, має тричленну структуру: 1/ інваріантні елементи, зміна яких у перекладі зруйнує жанрову модель твору; 2/ варіативні елементи, при відтворенні яких перекладач має можливість виявити свою творчу індивідуальність і враховувати своєрідність ментальності, художнього сприймання і вимог цільового читача; 3/ маргінальні елементи, які можна вилучити без суттєвого порушення жанрової моделі та цілісності тексту.


Оскільки героїчний епос – це ядро національної літератури, який творить особливу культурну мову, то відтворюючи його засобами цільової мови, перекладач стикається з трьома типовими варіантами пошуку відповідників: існування культурних відповідників зводить проблему перекладу лише до мовної; часткові відповідники – напівмовна, напівкультурологічна проблема перекладу; при відсутності аналогії у культурі-сприймачі перекладач стикається з подвійною проблемою – і мовною, і культурологічною.  Адекватне відтворення часово віддаленого твору можливе лише тоді, коли перекладачі цілісно сприймуть жанрові риси оригіналу як вторинні утворення та вербалізують їх засобами цільової мови, долаючи проблеми часопростору і, сприяючи культурній адаптації перекладу.


Англомовні варіанти перекладу жанрово-стилістичних особливостей твору – у надзвичайній місткості словесних образів, символів, реалій, одиниць ономастикону, темних місць, одиниць експресивного синтаксису при зіставленні з оригіналом дають досить вагомий і багатий матеріал для вичерпних теоретичних узагальнень щодо способів відтворення жанрово-стилістичних особливостей героїко-епічної поеми “Слово о полку Ігоревім” засобами цільової мови. У англомовних перекладах Слова” до повних образних відповідників вдаються перекладачі у 28,9% (перекладаючи словесні образи) та у 5,8% відтворюючи реалії, одиниці ономастикону, а до часткових смислово-образних відповідників – у 6% та у 2 % відповідно. Вони забезпечують досить низький ступінь адекватності відтворення, оскільки, у більшості випадків, відрізняються функціонально-стилістичними та експресивно-емоційними властивостями.


Для відтворення національного колориту жанрово-стилістичних особливостей першотвору та через відсутність функціональних відповідників в образному фонді цільової мови (в давньорусько-англійській площині), перекладачі застосовують калькування, прагнучи таким чином передати чужу образну своєрідність та жанрові особливості твору засобами своєї мови. Цей метод відтворення жанрово-стилістичних особливостей “Слова” засобами цільової мови – найчастіший при відтворенні функціональної значущості, головно, символів, гіпербол та епітетних конструкцій (43,5%).


Методом описового перекладу послуговуються англомовні перекладачі Слова”, відтворюючи семантику національно-самобутніх словесних образів (24%) та реалій (16,7%) – жанротворчих та стильотворчих засобів. Якщо у тексті-джерелі реалія – це лише деталь, подробиця, позбавлена особливої експресивної дієвості, то в перекладі, як носій семи “локальність”, вона посилює свій стилістичний потенціал, свої виражальні можливості, набуває стильотворчої ваги, втрачаючи стилістичну нейтральність, у певних випадках стає ключовим словом тексту. Перекладач, відтворюючи мовно-стилістичні засоби першоджерела описово, повинен бути добре обізнаним з матеріальними та історико-культурними умовами життя народу, з мови якого здійснюється переклад, а також із експресивним потенціалом цільової мови. Лише виконуючи ці умови та добираючи вдалі варіанти тлумачення, при дескриптивному перекладі можна (частково) уникнути втрати експресії, стилістичної маркованості.


Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладу жанрово-стилістичних особливостей героїко-епічної поеми Слово о полку Ігоревім”. Одержані результати можна застосувати в опрацюванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, культурології, лінгвокультурології, етнолінгвістики, критики художнього перекладу. Робота може стимулювати дослідницькі розвідки в галузі жанрології.


Доречно було б у майбутньому виокремити ключові концепти ліро-епічної поеми “Слово о полку Ігоревім” за тематичними групами та дослідити їх у перекладознавчому плані.


 


 


 


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины