АНГЛОЯЗЫЧНАЯ ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ: ЛИНГВОКОГНИТИВНЫЙ АСПЕКТ : Англомовна офтальмологічна термінологія: лінгвокогнітивний аспект

Короткий зміст

У вступі сформульовано мету та завдання дослідження, обґрунтовано актуальність, новизну, теоретичну та практичну цінність дисертаційного дослідження, достовірність його результатів, схарактеризовано  аналізовану вибірку та методи досліджень.

У Розділі І «Мова як об’єкт когнітивних досліджень» викладено основні положення когнітивного підходу до дослідження мовних явищ, розглянуто теоретичні основи когнітивного напрямку термінознавства, простежено етимологічні джерела ОТ.

Одним із важливих результатів когнітивізму як нової наукової парадигми є ідея про нерозривний зв’язок процесів, що відбуваються в людській свідомості, мисленні, пам’яті, та процесів, які визначають породження і розуміння мовних повідомлень.

Когнітивний підхід у лінгвістиці характеризується тлумаченням мови як когнітивного явища. Мова як одна з найважливіших когнітивних здатностей людини перебуває в центрі всієї когнітивної діяльності людини, оскільки в ній об’єктивуються та зберігаються найрізноманітніші світоглядні, наукові, побутові, поведінкові та інші структури знання. Когнітивна лінгвістика досліджує співвідношення когнітивних та мовних структур у пошуках відповідей на питання про природу людської свідомості. У даний час дослідження проблем когнітивної лінгвістики ведеться у двох напрямах: комп’ютерному та лінгво-психологічному. У вітчизняній лінгвістиці увагу зосереджено на розвитку когнітивної семантики як загальної теорії концептуалізації та категоризації, пов’язаної з експерієнціальним підходом, що враховує особливості не лише теоретичного, а й повсякденного пізнання.

Когнітивна лінгвістика розглядає одиниці мови в екстралінгвальному контексті, на фоні якого відбувається спілкування, пов’язує їх з розумовою та пізнавальною, соціальною, художньою та іншими діяльностями людини, ставить питання про те, яким чином мовні явища пов’язані з реальністю, що її відображають, та яка роль даних мовних явищ у пізнанні цієї реальності.

Когнітивні аспекти лінгвістичного дослідження становлять великий інтерес для термінознавства, оскільки термінологія є лінгвокогнітивним інструментом наукового пізнання світу і має найтісніший зв’язок з розумовими, інтелективними процесами. Особливості когнітивного підходу у вивченні термінології пов’язані з тим, що поява та використання терміна спирається переважно, хоч і не виключно, на раціональне мислення, а саме -  на категоризацію та класифікацію як його прояви.

Сучасний стан англомовної офтальмологічної термінології визначається кумулятивним характером медичних знань, накопичених у пам’яті людства задовго навіть до появи писемності, а власне древні тексти медичного змісту, що дійшли до наших днів, нараховують понад 22 століття (єгипетські папіруси ІІ в. до н.е.). Процес накопичення офтальмологічних знань розпадається на два нерівних етапи - переднауковий і власне науковий, який охоплює останні два століття, коли сформувався стрижень сучасної ОТ. Перший же період був епохою первинного накопичення знань. Древньогрецькі а латинські трактати, що заклали основи медичної термінології, містили також і розрізнені згадки про офтальмологічні явища. Древньогрецька мова протягом віків виконувала функцію міжнародної мови медицини, а після кризи античного світу ця функція перейшла до латини. Тому не дивно, що протягом усього наступного розвитку медичної науки медичні терміни греко-латинської етимології проникали до терміносистем національних мов, асимілюючись у них та перетворюючись в інтернаціоналізми. Така ж особливість англомовної ОТ – вона поповнювалася та продовжує поповнюватися за рахунок прямого або опосередкованого залучення лексики та словотворчих засобів двох класичних мов античного світу – давньогрецької та латинської.

У Розділі ІІ «Аналіз англомовної офтальмологічної термінології з позицій фреймової семантики» проведено фреймовий аналіз ОТ. Представлено розроблену концептуальну модель терміносистеми «Офтальмологія», встановлено специфіку термінологічної номінації у фреймі «Зорова система в нормі».

Застосування методу фреймової семантики дало змогу представити складний концептуальний апарат медичних офтальмологічних знань у вигляді фрейма, який має розгалужену ієрархічно організовану структуру, утворену з гіперфрейма, трьох фреймів і десяти субфреймів І порядку (SF_I). Ці останні сумарно поєднують субфрейми ІІ порядку, кожний з яких членується далі на субфрейми ІІІ, а у деяких випадках IV і V порядків.

Гіперфрейм Ophthalmology (див. схему 2.1.) насамперед диференціює знання, які стосуються здорового і хворого організму. Перший блок знань і терміни, що номінують ці знання, формують фрейм Visual System in Norm. Другий блок знань стосується клінічних аспектів офтальмологічних знань і тому розпадається на фрейм Ophthalmic Pathology (знання про те, що наявне у хворому організмі) та фрейм Diagnosis and Treatment (знання про те, як діагностувати і лікувати патологію). У розділі ІІ, окрім загального аналізу гіперфрейма в цілому, основну увагу приділено вивченню фрейма Visual System in Norm і його складником SF_I Visual System Anatomy  і SF_I Visual System Physiology.

Активізація дослідницької уваги на окремих блоках фрейма, тобто субфреймах, дає підстави вивчати особливості термінологічної номінації у різних мікротерміносистемах англомовної ОТ в залежності від специфіки розділів структурованого знання, тобто в когнітивному контексті.

Концептуальна сфера «Норма» формується вербалізацією системи концептів про комплекс анатомічних структур  і особливості їх функціонування у природних умовах. Специфіка номінації анатомічної термінології офтальмології багато в чому зумовлена її діахронічними параметрами. Семантичні переноси у процесі термінопородження на ранній стадії формування медичних знань виправдані образністю мислення, пов’язаного з предметно-чуттєвим сприйняттям і розумінням об’єктивної реальності.

Суттєвими когнітивно-семантичними особливостями анатомічних найменувань (найдавніших в офтальмології) є антропоцентричність і антропометричність.  Регулярністю відзначено семантичні переноси, які базовані на просторових характеристиках і становлять собою такий спосіб концептуалізації об’єктів, що відбиває сенсорний досвід людини і логічну абстракцію людського мислення.