ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ



Назва:
ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Альтернативное Название: ОСОБЕННОСТИ И НАПРАВЛЕНИЯ ОПТИМИЗАЦИИ государственной ЕВРОИНТЕГРАЦИОННОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

У вступі обґрунтовано актуальність та рівень наукової розробленості обраної теми, її зв’язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну значущість одержаних результатів, визначено особистий внесок здобувача та наведено дані щодо апробації цих результатів і їх опублікування. У першому розділі – “Євроінтеграція і глобалізація як об’єкти наукових досліджень” – проаналізовано еволюцію поглядів на природу та характер процесів європейської та світової інтеграції й глобалізації; узагальнено тенденції становлення теорії державного управління процесами європейської інтеграції України; визначено поняття, зміст та функції державної євроінтеграційної політики України; розглянуто феномен глобалізації як чинник сучасного євроінтеграційного процесу. Наприкінці першого десятиліття ХХІ ст. з огляду на процес інтеграції України і ЄС, що затягнувся, науковці починають звертати увагу на наявність його певних системних суперечностей. Підкреслюючи значний внесок вітчизняних і зарубіжних науковців у розробку таких питань, як обґрунтування необхідності реалізації євроінтеграційного курсу України, аналіз економічних, юридичних та політичних чинників наближення нашої держави до європейських стандартів, проблем європеїзації державного управління в Україні, можливості вдосконалення механізмів управління євроінтеграційними процесами, необхідно зазначити, що основні процеси, суперечності реалізації євроінтеграційної політики України, особливості її середовища, аналіз нормативно-правової бази регулювання євроінтеграції залишаються недостатньо висвітленими в науковій літературі. Крім того, потребують подальших досліджень та наукового обґрунтування такі проблеми, як напрями та механізми оптимізації євроінтеграційної політики України, зокрема її організаційно-функціональної структури, та визначення нових пріоритетів цієї політики. 8 Здійснений у дисертаційному дослідженні контент-аналіз базових нормативних документів зі сфери європейської інтеграції України показав відсутність єдиного термінологічного підходу та чіткого визначення відповідного напряму державної політики. З’ясовано, що в Україні досі не існує нормативного документа, який би визначав та містив усі основні змістові характеристики євроінтеграційної політики та був би повністю присвячений їй, а не окремим її складовим. Як більш ранні, так і значно пізніші документи містять різні назви, що позначають державну політику щодо європейської інтеграції. Наявні в документах терміни є прийнятними для позначення відповідного явища – даного конкретного напряму державної політики. Водночас слід зауважити, що: термін “державна євроінтеграційна політика” є найбільш змістовним і лаконічним з усіх наведених (тому він і використовується в дисертаційній роботі); термін “політика України у відносинах з Європейським Союзом” не відповідає змісту державної політики, спрямованої на набуття членства в Євросоюзі, оскільки вказує більше на двосторонні відносини Україна–ЄС, ніж на курс внутрішніх реформ з метою досягнення рівня європейських стандартів в економічній, політичній, соціальній та інших сферах; термін “державна політика щодо забезпечення входження України в європейський політичний, економічний, безпековий і правовий простір” хоч і є адекватним за змістом тому явищу, яке він позначає, проте містить зайве розшифрування того, що є по суті європейською інтеграцією і тому не може вважатися вдалим; термін “державна політика у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції” та подібні до нього, що об’єднують шляхи вступу до ЄС і НАТО, являють собою невдалий приклад поєднання двох напрямів зовнішньої політики України. Показано, що в структурному плані євроінтеграційна політика України складається з таких елементів: теоретичні та концептуальні настанови щодо європейської інтеграції України (вони є необхідним фундаментом, базисом для проведення політики, тією основою, на якій вона ґрунтується); законодавча база (повинна мати європейськи спрямований характер); органи державної влади (адаптовані для функціонування в умовах майбутнього членства України в Європейському Союзі та орієнтовані на досягнення цієї мети); спосіб здійснення владних повноважень державних органів у процесі реалізації євроінтеграційної політики (який є виключно демократичним, законним і гуманним). Ураховуючи мету євроінтеграційної політики України, механізми її впровадження, структуру та важливі проблеми реалізації, автор доходить висновку, що її основними функціями є: управлінська; мобілізації ресурсів; консолідації суспільства навколо ідеї європейської інтеграції (рис. 1). У дисертації зазначається, що глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції й уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який має системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. Крім того, глобалізація висуває найвищі вимоги до якості державного управління. Ефективність держави в цей час визначається, зокрема, її здатністю 9 швидко адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що стрімко змінюються. Критичного значення набувають посилення фінансової та банківської систем, інформаційна відкритість, система правосуддя, відсутність корупції. Рис. 1. Функції державної євроінтеграційної політики України Автор робить висновок, що в умовах глобалізації та євроінтеграції відповідно до основоположних концепцій геополітики сучасна Україна посідає важливе за значенням, розташуванням, природними та людськими ресурсами місце в геополітичному просторі Європи, однак ще не займає за всіма цими ознаками, національно-державними інтересами та геополітичними пріоритетами відповідного місця в геополітичній стратегії розвинених західноєвропейських держав. Тому лише на шляху консолідації української політичної нації, мобілізації соціально-економічних, політичних, культурних та інших ресурсів, зміцнення свого суверенітету та соборності Українська держава стане важливим суб’єктом сучасної міжнародної політики. У другому розділі – “Оцінювання сучасної державної євроінтеграційної політики України” – викладено авторську методологію аналізу та оцінювання державної політики, проаналізовано евристичні можливості застосування математичних і логіко-аналогових моделей для оптимізації державної політики; визначено базові чинники формування й реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах глобалізації. Зазначено, що логіка дисертаційного дослідження ґрунтується на складній системології і базується на індуктивному узагальненні характеристик підсистеми, які відповідали функціональним запитам системи, що, у свою чергу, відповідали функціональному запиту надсистеми. При цьому розв’язувалася і проблема існування складної ієрархії систем, а саме як певна кількість підсистем відповідають функціональному запиту системи за умови її взаємодії з іншою системою (системами) та реакції на функціональний запит двох і більше надсистем. Євроінтеграційна політика управління мобілізація консолідація планування організація координаці я контроль ресурсна кадрова інтелектуальна політична культурна правова ідеологічна економічна10 Автор показує, що розуміння оптимізаційних процесів у точних і гуманітарних сферах знання суттєво різниться і екстраполювати принципи загальної (математичної) теорії оптимізації на галузь політики не завжди коректно, оскільки в політичній діяльності великою мірою присутні такі фактори, як спонтанність, імпровізація, варіативність, персональний вплив окремої особи (людський фактор) тощо. Аналіз комплексу факторів, що справляють визначальний вплив на вироблення зовнішньої стратегії України в цей час, засвідчив, що на сучасному етапі вітчизняними зовнішньополітичними структурами майже не використовується методологічний апарат точних наук для моделювання зовнішньополітичної діяльності. Переважаюче значення в процесі вироблення зовнішньої стратегії України в сучасних умовах мають обставини й фактори, що не піддаються математичній формалізації. Найбільші складності викликають “не обчислювані” критерії оптимальності, які саме найчастіше і стосуються політико-соціальних процесів. Для врахування таких критеріїв застосовуються переважно логіко-аналогові моделі, у яких часто багатокритеріальне завдання зводять до однокритеріального за так званою “цільовою функцією” (або функцією корисності). Одним із найпоширеніших критеріїв оптимальності вважають оптимальність за Парето, відповідно до якої будь-яка зміна, що нікому не завдає збитків і яка приносить людям користь (за їхньою власною оцінкою), є поліпшенням. Вона застосовується під час вирішення таких завдань, коли оптимізація означає поліпшення одних показників за умови, щоб інші не погіршувалися, а також таких, коли реалізується композиційний підхід до побудови плану розвитку системи, що враховує інтереси складових її підсистем (груп об’єктів). Застосовуючи критерії пріоритетності у внутрішній політиці та змін у зовнішньому середовищі цієї політики, автор пропонує політико- історіографічний аналіз етапів розгортання державної євроінтеграційної політики України (табл. 1). Соціальна, економічна, політична, технологічна, правова системи, що утворюють чинники впливу на державну євроінтеграційну політику України, є не тільки українськими, а і європейськими. Політична культура, законодавство, економічний розвиток, громадська думка та інші чинники не тільки українського суспільства, а й Європейського Союзу створюють умови для прогресу чи невдач реалізації державної євроінтеграційної політики України. Причому процеси всередині Європейського Союзу є не менш важливими для цієї політики, ніж в Україні. На відміну від більшості інших напрямів державної політики, для яких чинники середовища поза межами країни, де вона проводиться, є не такими значущими, як внутрішні, для державної євроінтеграційної політики європейське середовище має непересічне значення. Таким чином, якщо для більшості напрямів державної політики існує середовище всередині відповідної країни, яке й справляє на неї основний вплив, та середовище міжнародних тенденцій розвитку, яке часто не береться до уваги, то для державної євроінтеграційної політики неврахування європейського середовища могло б означати тільки заперечення її сутності. 11 Таблиця 1 Етапи державної євроінтеграційної політики України Етап Хронологія Основні характеристики розвитку державної євроінтеграційної політики України на відповідному етапі І 1998–2002 рр. Розбудова організаційної структури державного управління євроінтеграцією України; завищені очікування щодо перспектив членства України в ЄС усередині нашої держави; етап закінчився під впливом чинників європейського середовища цієї політики: Євросоюз оголосив список тих держав, які стануть його членами, а які – його сусідами ІІ 2003–2004 рр. Неадекватні оцінки можливостей України стати кандидатом на вступ до ЄС усередині нашої держави; суперечливі тенденції в змінах в організаційній структурі державного управління євроінтеграцією України; цей етап закінчився під впливом чинників українського середовища ІІІ 2005–2010 рр. Початок етапу ознаменувався наданням євроінтеграційній політиці надзвичайно пріоритетного характеру; особливо позначився завищеними оцінками щодо перспектив нашої держави стати членом ЄС та НАТО ІV 2010 р. по наш час Усвідомлення новим керівництвом держави доцільності проведення багатовекторної інтеграційної політики з європейськими пріоритетами; відмова від вступу в НАТО; активізація інтеграційної політики стратегічних партнерів України – ЄС і РФ; вступ до СОТ Середовище державної політики часто є джерелом її ресурсів. У випадку з державною євроінтеграційною політикою більшість її ресурсів надходять з українського середовища. У цьому теж полягає одна з її особливостей порівняно з євроінтеграційними політиками держав Центрально-Східної Європи, які вже вступили до ЄС у 2004 р. Автор зазначає, що найголовнішим ресурсом, який у принципі може з’явитися з європейського середовища, є політична воля керівництва держав Євросоюзу та європейських інституцій сприяти інтеграції України до ЄС. У третьому розділі – “Перспективи оптимізації державної євроінтеграційної політики України в умовах глобалізації” – виявлено й оцінено системні фактори впливу на формування та реалізацію державної євроінтеграційної політики України та особливості її реалізації на сучасному етапі. Автором запропоновано критерії оцінювання державної євроінтеграційної політики та визначено перспективні напрями її оптимізації в умовах зростаючого впливу глобалізації. Доведено, що ототожнення понять “вступ до Європейського Союзу” й “інтеграція в Європейське Співтовариство” по суті виявилося глибокою системною помилкою європейської інтеграційної політики. Оцінювання сучасного стану державної євроінтеграційної політики України дало автору підстави стверджувати, що, попри відчутні здобутки, ця політика поступово втрачатиме свою гнучкість і ефективність, якщо в процесі її формування й реалізації не брати до уваги все більш зростаючий вплив факторів глобалізації і світової інтеграції. З урахуванням цих факторів у 12 сучасних умовах ні Європейський Союз, ні Україна не готові до поглиблення інтеграційного процесу, що мав би завершитися вступом України до ЄС. Показано, що вплив процесів глобалізації на формування та реалізацію державної політики України ще не достатньою мірою усвідомлюється державою, але він існує і зростає. Ефективність реакції системи державного управління на зростаючий вплив процесів глобалізації, фактично – на нові виклики світового інтеграційного процесу, залежить від спроможності системи вчасно виявити цей вплив і до нього адаптуватися. Головною ж умовою оптимізації державної євроінтеграційної політики є не лише виявлення і реагування, а насамперед активне формування регіональних факторів євроінтеграційного впливу. Чільне місце серед цих факторів посідають: політичні процеси, економічна політика і рівень життя населення України. Але не можна не враховувати й впливу духовно- культурних факторів (етнонаціональні процеси, релігія тощо). Специфічний зміст останніх в Україні так само відповідає унікальному геополітичному становищу, що дає змогу Україні активно взаємодіяти як у Західноєвропейському, так і в Євразійському та Східно-Причорноморському субкультурних середовищах. Для оптимізації державної євроінтеграційної політики та механізмів її реалізації запропоновано використовувати логіко-аналогову модель, в основу якої покладено критерій оптимальності за Парето, відповідно до якого, формуючи конкретні напрями оптимізації державної євроінтеграційної політики, слід узгодити внутрішні потреби і можливості, а також потреби європейського середовища політики і глобалізаційні впливи. За цим критерієм оптимальним буде той напрям державної євроінтеграційної політики, реалізація якого, принаймні, не шкодить інтересам жодного з учасників цієї політики й не суперечить глобалізаційним тенденціям (рис. 2). Рис. 2. Модель оптимізації державної євроінтеграційної політики України Виходячи з розуміння змісту та особливостей державної євроінтеграційної політики запропоновано поділити проблеми її впровадження за джерелами походження, оскільки такий підхід забезпечує можливість чіткої структуризації Внутрішнє середовище 1. Потреби насе- лення України 2. Можливості уряду України Зовнішнє середовище 3. Вимоги Європейського Союзу 4. Інтереси інших геополітичних партнерів України Формування політики (щорічного плану дій уряду) Реалізація та своєчасне коригування політики Узгодження та оптимізація пріоритетів політики (за критерієм оптимальності Парето)13 вказаних проблем, а також демонструє основні характеристики впливу українського та європейського середовищ на реалізацію політики на такі основні групи (рис. 3): внутрішні проблеми (походять з українського середовища державної євроінтеграційної політики); проблеми, пов’язані зі станом та перспективами процесу європейської інтеграції (беруть початок із європейського середовища державної євроінтеграційної політики); організаційно-функціональні проблеми (які мають джерелом походження саму систему прийняття рішень державної євроінтеграційної політики). Рис. 3. Модель розв’язання суперечностей та проблем державної євроінтеграційної політики України Автором доведено, що оптимізація державного управління за основними напрямами передбачає проведення низки реформаційних заходів, а саме: створення консультативно-дорадчого органу при Президентові України для забезпечення контролю та оцінювання результативності державної євроінтеграційної політики; поновлення посади Уповноваженого України з питань європейської інтеграції; уточнення функцій та повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції. Теоретичні результати, представлені в дисертаційному дослідженні, були верифіковані в процесі експертного опитування, проведеного автором у 2012 р. на базі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України. Участь в опитуванні взяли 100 осіб – державних службовців ІІ–IV категорій посад. ВИСНОВКИ На основі проведеного дослідження в дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано практичні результати, які в сукупності Розв’язання суперечностей державної євроінтеграційної політики України (за критерієм Парето) Невідповідність завдань державної євроінтеграційної політики України тенденціям розвитку ЄС Невідповідність оцінки перспектив державної євроінтеграційної політики України її суб’єктами об’єктивним тенденціям розвитку економічної, соціальної, політичної сфери життя українського суспільства Неадекватність організаційно- функціональної структури державного управління євроінтеграцією України меті та завданням даної політики Коригування політики Оцінювання адекватності політики Поетапна реалізація політики14 вирішують важливе завдання в галузі науки державного управління, що полягає у виробленні цілісного підходу до визначення теоретико-методологічних засад, особливостей та перспективних напрямів оптимізації державної євроінтеграційної політики України в умовах глобалізації, що дало можливість зробити й науково обґрунтувати низку висновків і пропозицій. 1. Узагальнення результатів аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, присвяченої висвітленню результатів досліджень європейської інтеграції та глобалізації, дає підстави стверджувати, що протягом першого десятиліття ХХІ ст. вітчизняна наука накопичила чималий доробок досліджень, що спираються на кращі надбання світової наукової думки і спрямовані на розгляд найрізноманітніших аспектів євроінтеграційного процесу. Але лише в останні п’ять-шість років вітчизняні науковці звернули увагу на той об’єктивний факт, що процес європейської інтеграції України зазнає відчутного впливу інших процесів економічного, політичного, безпекового тощо характеру, що не пов’язані безпосередньо з відносинами України з країнами ЄС та ЄС у цілому, а мають глобальний характер. Тому модернізація української системи державного управління з урахуванням самих лише особливостей європейського врядування матиме постійну тенденцію до відставання і не відповідатиме очікуванням. У геополітичній обстановці, що склалася навколо України в умовах активної глобалізації, мова повинна йти передусім про оптимізацію вітчизняної системи державного управління з урахуванням обставин не лише європейського, а й євразійського та загальносвітового характеру. Крім того, в умовах глобалізації відбуваються кардинальні зміни у сфері політичного управління. Для того щоб держава була конкурентоспроможною у сучасних умовах, вона не повинна зосереджувати всі найважливіші функції на рівні центральної влади. Потреба в гнучкій системі державного управління стає все більш очевидною. Соціальні групи, рухи, партії, міжнародні об’єднання сьогодні тільки виграють від мобільності й децентралізації. Зростання впливу на окремі країни, а також міжнародні організації таких гравців, як транснаціональні корпорації, свідчить про необхідність розробки нового підходу до державного управління. Це говорить про те, що в майбутньому тенденція до більш гнучкої системи управління, яка дає змогу швидко адаптуватися до нових викликів і загроз, буде тільки актуалізуватися. 2. Уточнено базові дефініції державної євроінтеграційної політики, зокрема обґрунтування використання самого терміна “державна євроінтеграційна політика” базується на підходах вітчизняних та зарубіжних науковців до розуміння основних характеристик та змісту державної політики як організованої діяльності держави, що має певну мету і повинна вирішувати суспільно значущі проблеми. Відповідно до цього пропонується визначити державну євроінтеграційну політику України як комплексну діяльність держави в різних сферах суспільного життя, що має на меті створення законодавчих, політичних, економічних, соціальних та міжнародних передумов для здійснення інтеграції держави до Європейського Союзу шляхом приведення її у відповідність із стандартами ЄС. Обґрунтовано, що зміст державної євроінтеграційної політики України складається з таких елементів: напрями інтеграційного процесу; механізми 15 впровадження політики; ресурси означеної політики. Ресурси державної євроінтеграційної політики доцільно поділити на такі основні групи: законодавчо- нормативні; інформаційні; фінансові; морально-політичні; людські; природні. Основними функціями державної євроінтеграційної політики є: управління; мобілізація ресурсів; консолідація суспільства навколо мети європейської інтеграції України. 3. Сформульовано, науково обґрунтовано і доведено низку гіпотез, що були взяті за основу в процесі формування теоретичної парадигми оптимізації державної євроінтеграційної політики України в умовах глобалізації, а саме: - зовнішня політика на практиці виявляється тісно пов’язаною з політикою внутрішньою, отже, в остаточному підсумку здатна безпосередньо впливати на інтереси як держави, так і населення. Технології оптимізації зовнішньополітичної діяльності можуть сприяти підвищенню авторитету України на міжнародній арені, що неминуче спричинить зміни якості життя в Україні в кращий бік; - для внутрішньополітичної діяльності оптимальною комунікативною моделлю є розвинене громадянське суспільство, у той час як оптимальній зовнішньополітичній комунікативній моделі властива принципова неповнота інформації, закритість і непрозорість, які навряд чи можуть бути подолані – у противному разі розвивається безпосередня загроза національним інтересам; - нові можливості оптимізації зовнішньої політики в умовах глобалізації України полягають у створенні її позитивного зовнішньополітичного іміджу на міжнародній арені, формуванні структур мережевої взаємодії в геополітичному просторі, відмові від ситуативної практики маніпулятивного реагування на існуючі виклики й загрози та переході до довгострокової стратегії розширення культурно-ідеологічної присутності України в європейському регіоні. 4. Оцінка евристичних можливостей підходів до оптимізації керованих процесів у різних галузях сучасної науки показала, що розуміння оптимізаційних процесів у точних і гуманітарних сферах знання суттєво різниться і екстраполювати принципи загальної (математичної) теорії оптимізації на галузь політики не завжди коректно, оскільки в політичній діяльності великою мірою присутні такі фактори, як спонтанність, імпровізація, варіативність, персональний вплив окремої особи (людський фактор) тощо. Вірогідно, тому у світовій практиці досі не розроблено математичної моделі оптимізації інтеграційної політики. Та навіть якщо така модель буде винайдена, на її достатню верифікацію мають піти роки. Натомість аналогову модель, побудовану на застосуванні критерію оптимальності Парето, доцільно використовувати у процесі формування та реалізації політики, результати якої оцінюються в множині показників, що не можуть бути виражені однаковими одиницями виміру. Зокрема, євроінтеграційна політика, що являє собою багатовимірну систему різних показників: економічних (що обчислюються переважно в грошовому еквіваленті), соціальних (що виражаються в одиницях чи відсотках приросту), політичних (які взагалі вимірюються переважно в різного роду умовних одиницях) тощо, може бути оцінена лише в зіставленні вигід-втрат. 5. Розроблено та емпірично верифіковано теоретичну модель особливостей державної євроінтеграційної політики в умовах глобалізації, засновану на 16 результатах експертних оцінок за заданими критеріями оцінювання державної політики відповідно до критерію оптимальності Парето. Базові характеристики цієї моделі полягають ось у чому: - основною особливістю середовища державної євроінтеграційної політики України є те, що воно складається з двох важливих частин: українське та європейське середовище, які мають серйозний вплив на впровадження означеної політики. Дія обох середовищ в основному представлена чинниками суспільного (не природного) характеру; - взаємодія системи прийняття рішень державної євроінтеграційної політики України та її українського середовища є симетричною: керівна система цієї політики має всі необхідні важелі впливу на відповідне середовище, яке, у свою чергу, теж суттєво впливає на формування і реалізацію вказаної політики. Натомість взаємодія системи прийняття рішень державної євроінтеграційної політики з європейським середовищем є асиметричною: істотний вплив чинників цього середовища на реалізацію політики співіснує з мінімальними можливостями системи прийняття рішень впливати на європейське середовище; - українське середовище державної євроінтеграційної політики в результаті її впровадження має набути рис та характеристик європейського середовища, зблизитися з ним за основними показниками, поки обидва середовища не об’єднаються, що теж є важливою особливістю цієї політики; - незважаючи на значний вплив європейського середовища на формування й реалізацію державної євроінтеграційної політики України, більшість її ресурсів має походження або з українського середовища, або з його системи управління. Тобто якщо розміри впливу українського середовища та його ресурси для втілення даної політики є пропорційними, то для європейського середовища навпаки, значний вплив співіснує з обмеженим ресурсним забезпеченням. Показано, що критерій оптимальності Парето і раніше застосовувався науковцями під час вирішення таких завдань, коли оптимізація означає поліпшення одних показників за умови, щоб інші не погіршувалися, а також таких, коли реалізується композиційний підхід до побудови плану розвитку системи, що враховує інтереси складових її підсистем (груп об’єктів). Але для аналізу державної євроінтеграційної політики така модель застосовується вперше, вірогідно, не лише у вітчизняній державно-управлінській науці. 6. На основі дослідження змісту, функціональних особливостей, умов взаємодії із середовищем та проблем реалізації державної євроінтеграційної політики України визначено, що основними напрямами оптимізації державного управління євроінтеграційними процесами на нинішньому етапі мають бути передусім проведення змін та перерозподіл функцій в організаційній структурі державного управління євроінтеграцією України на рівні центральних органів виконавчої влади; подальше впровадження європейських принципів державного управління. Визначено і науково обґрунтовано, що оптимізація державного управління за вказаними основними напрямами передбачає проведення низки реформаційних заходів. Унесено такі практичні рекомендації з удосконалення системи державного управління у сфері європейської інтеграції: 17 - створити консультативно-дорадчий орган при Президентові України для забезпечення контролю та оцінювання результативності державної євроінтеграційної політики; - поновити посади Уповноваженого України з питань європейської інтеграції; - уточнити функції та повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції України. На практиці це означає, що Президент України має щорічно надавати Уповноваженому України з питань європейської інтеграції директиви щодо його діяльності та слідкувати за їх виконанням. Уповноважений, у свою чергу, повинен узгодити ці Директиви з органами управління Європейського Союзу та, врахувавши інтереси інших геополітичних партнерів України, здійснювати координацію діяльності й заходів органів виконавчої влади, спрямованих на європейську інтеграцію, і звітувати перед Президентом України про їх виконання. Також потребують більшої відкритості процедури прийняття рішень і посилення консультаційних механізмів (публічні слухання, експертні обговорення тощо), проведення консультацій з інститутами громадянського суспільства у сфері діяльності виконавчої влади та представницьких органів демократії; реформування системи державної служби; удосконалення міжвідомчої координації; посилення територіальної децентралізації, підвищення ролі органів місцевого самоврядування тощо.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины