ЮРИСДИКЦІЙНІ ІМУНІТЕТИ ДЕРЖАВ ТА ЇХНЬОЇ ВЛАСНОСТІ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В МІЖНАРОДНОМУ ТА ВНУТРІШНЬОМУ ПРАВІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід економіки України на ринкові відносини та вступ до Світової організації торгівлі разом з ліквідацією державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність обумовили необхідність визначення міжнародно-правової позиції країни у сфері надання іноземним державам та їхній власності юрисдикційних імунітетів і приведення внутрішнього права у відповідність до світового досвіду вирішення цієї проблеми. З метою залучення іноземних інвестицій та створення на вітчизняній території юридичних осіб з іноземними учасниками Україною укладено цілу низку міжнародних угод про взаємний захист інвестицій (капіталовкладень), які передбачають, що спори, пов’язані з інвестиціями, розглядаються у міжнародному комерційному або змішаному арбітражі. Відповідно до сучасної міжнародної практики та законодавства більшості розвинутих країн світу – постійних політичних та економічних партнерів України це означає вимогу про відмову від імунітету.

Втім, інтенсифікація процесу кодифікації інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності мала місце ще на початку 70-х рр. минулого століття, результатом чого стало ухвалення в рамках Ради Європи Європейської конвенції про імунітет держав 1972 р., низки національних законів у цій сфері (США, Велика Британія, Канада, Австралія тощо), а також прийняття у 2004 р. Генеральною Асамблеєю ООН універсальної Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності. Її створення було результатом розпочатої у 1977 р. Комісією міжнародного права ООН роботи з кодифікації та прогресивного розвитку інституту імунітету держав.

Відповідно нагальними завданнями для України є прийняття спеціального закону з питань юрисдикційних імунітетів держав разом із визначенням її ставлення до зазначених конвенцій. Цьому може сприяти аналіз особливостей правового регулювання надання державам юрисдикційних імунітетів згідно зі звичаєвим та договірним міжнародним правом, вивчення законодавчої та судової практики держав, що і становить основну мету цього дисертаційного дослідження.

Інститут юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності є традиційним для міжнародного права, а тому його вивченню приділяли увагу чимало вітчизняних та зарубіжних вчених юристів-міжнародників. Серед них слід назвати Г. Лаутерпахта, Я. Броунлі, Г. Гафнера, М. Огісо, Дж. Кроуфорда, Г. Бадра, Я. Сінклера, Г. Фокс, І. Зайдль-Гогенфельдерна, Б. Гесса, М. Ейкхерста та ін. Важливими для дослідження цієї тематики є ряд доповідей багаторічного спеціального доповідача Комісії міжнародного права ООН з теми юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності С. Сучаріткула. У радянській та пострадянській юридичній літературі з цієї тематики слід виділити праці М.О. Ушакова, М.М. Богуславського, Г.М. Вельямінова, Р.А. Галстяна, Г.К. Дмитрієвої, І.І. Лукашука, Л.А. Лунца, І.О. Хлестової, В.М. Шумілова та ін. В українській юридичній науці питання юрисдикційних імунітетів держави майже не досліджувалось, окрім аспектів у працях фахівців з міжнародного приватного права (А.С. Довгерт, В.І. Кисіль, Г.C. Фединяк, Л.С. Фединяк, В.Л. Чубарєв, О.Х. Юлдашев та ін.) та з міжнародного морського права (В.А. Василенко, О.В. Висоцький, Д.Е. Рибальчик, О.М. Шемякін). Теоретичні аспекти принципу суверенної рівності держав, що становить основу інституту юрисдикційних імунітетів, досліджуються, зокрема, у працях І.І. Лукашука, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, В.Г. Буткевича, В.В. Мицика, О.В. Задорожнього, О.М. Талалаєва, С.А. Войтовича, Є.Т. Рулька та інших.

Разом з тим у вітчизняній науці міжнародного права та порівняльного правознавства донині бракує монографічного дослідження інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності, яке б враховувало новітні результати роботи з кодифікації та прогресивного розвитку цього інституту міжнародного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, а саме теми «Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України», що здійснюється в рамках розробки проблеми «Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика» (номер державної реєстрації 0100U000800).