Замовити дисертацію ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ : ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СПЕЦИАЛЬНЫХ БУХГАЛТЕРСКИХ познаний при расследовании ЭКОНОМИЧЕСКИХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ

У вступі: обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено ступінь її наукової розробленості, мету, завдання і методи дослідження; показано зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідних робіт Харківського національного університету внутрішніх справ; визначена наукова новизна і практичне значення результатів дослідження; вказані форми впровадження та апробації одержаних результатів, а також структура дисертації.

Розділ 1. “Поняття економічних злочинів та особливості механізму їх відображення” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття економічних злочинів та їх класифікація” на основі аналізу нормативно-правових актів та літературних джерел (В.В. Лунєєв, Е.Л. Стрельцов, Б.В. Волженкін, А.Г. Корчагін, Е.Е. Дементьєва, Г.А. Матусовський, А.Ф. Волобуєв, Р.С. Сатуєв, В.Д. Ларичев, А.Н. Ларьков, П.С. Яні та інші) дається визначення поняття економічних злочинів. Економічні злочини - це корисливі діяння, вчинені особами з використанням легальних форм господарської діяльності чи повноважень по контролю за цією діяльністю. До них мають бути віднесені злочини, які безпосередньо мають метою заволодіння чужим майном або отримання матеріальної вигоди іншим суспільно-небезпечним шляхом з використанням тих чи інших форм (інститутів) господарської діяльності. Оскільки для таких злочинів характерним є використання господарських операцій, то для їх виявлення і розслідування необхідно досліджувати зміст господарських операцій для встановлення фактів, які відображені в документах бухгалтерського обліку.

Автор зазначає, що структура злочинної економічної діяльності дає підстави для підтримування окремих вчених (А.Ф.Волобуєв) , які виділяють в ній певні технології злочинного збагачення (комплексів злочинів), до яких входять основні (предикатні) злочини і вторинні (підпорядковані) злочини. До основних економічних злочинів належать ті, що безпосередньо спрямовані на заволодіння чужим майном чи одержання іншої незаконної вигоди. До підпорядкованих належать злочини, які створюють сприятливі умови для досягнення мети (наслідку) основного злочину.

При вчиненні комплексів економічних злочинів використовуються господарські операції та відповідні документи, особливості змісту яких визначаються сферою господарської діяльності. При розслідуванні такої злочинної діяльності виникає необхідність врахування не тільки виду злочину але й галузевої специфіки нормативного регулювання та документообігу. За цією ознакою виділяються:

- комплекси злочинів, пов’язані з привласненням, розтратою або заволодінням майном шляхом зловживання службовим становищем;

- комплекси злочинів, пов’язані з шахрайствами у кредитно-банківській сфері;

- комплекси злочинів, пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- комплекси злочинів, пов’язані зі зловживаннями при приватизації майна чи його оренді;

- комплекси злочинів, пов’язані зі зловживаннями з бюджетними коштами.

Наведена класифікація не вичерпує всіх можливих різновидів технологій злочинного збагачення, але вона відображає особливості у використанні бухгалтерських знань через проведення ревізій і судово-бухгалтерських експертиз при розслідуванні окремих груп економічних злочинів. Крім того вона враховує спеціалізацію фахівців-бухгалтерів, що намітилася останнього часу і використовується в експертних закладах, та впливає на підготовку матеріалів для судово-бухгалтерських експертиз слідчими.

У підрозділі 1.2. “ Загальна характеристика механізму документального відображення економічних злочинів. Класифікація документів” аналізується механізм відображення економічних злочинів. Автор виходить з того, що особливістю економічних злочинів є те, що при їх вчиненні використовуються легальні економічні інститути (правила, форми, процедури, механізми економічної діяльності). Процедури документальної фіксації інформації про господарські операції є обов’язковим елементом економічної діяльності, оскільки вона повинна бути контрольованою і керованою. Тому названі інститути використовуються при підготовці, вчиненні і приховуванні злочину та зовні окремі ланки злочину виглядають як елементи господарської (підприємницької) діяльності, і тільки фахівець може помітити відхилення від встановлених норм (Е.Б. Сімакова-Єфремян, В.В. Лук’яненко, І.Я. Фрідман, З. Д. Смітієнко).

За характером документальної інформації, яка відображає різні аспекти діяльності суб’єкта підприємництва, та стосовності до доказування окремих обставин вчинення злочину, документи класифіковано на:

1) установчі та організаційно-розпорядницькі документи підприємства;

2) документи органів державної реєстрації;

3) банківські документи;

4) документи податкових органів;

5) документи бухгалтерського обліку і звітності.

Особливо велике значення при розслідуванні економічних злочинів мають бухгалтерські документи, які у залежності від їхнього походження та змісту інформації, поділяються на первинні облікові документи, документи оперативного обліку і документи неофіційного обліку. Кожна класифікаційна група відображає не тільки певну інформацію, але й обумовлює коло осіб, відповідальних за їх оформлення, та місце їх зберігання.

За природою матеріального носія інформації документи поділяються на паперові та електронні, що обумовлює місце знаходження цих документів, а також особливості виявлення і дослідження при розслідуванні економічних злочинів.

У підрозділі 1.3. “Поняття спеціальних бухгалтерських знань, тенденції їх розвитку та значення при розслідуванні економічних злочинів” автор, спираючись на праці вчених, які досліджували дану проблематику (Т.М. Арзуманян, С.С. Остроумов, П.К. Пошюнас, А.М. Ромашов, В.Г. Танасевич, С.П. Фортинський, І.Я. Фрідман, А.Р. Шляхов, М.Т. Білуха, М.І. Камлик, Г.Г. Мумінова-Савіна, В.Д. Понікаров та інші) робить висновок, що бухгалтерські знання формуються за рахунок таких галузей як: 1) загальна теорія бухгалтерського обліку та його галузеві види; 2) аналіз господарської діяльності підприємства; 3) суміжні з бухгалтерським обліком галузі знань (бюджетної сфери, кредитно-банківських відносин, оподаткування тощо). Їх особливістю є те, що на відміну від інших спеціальних знань вони в значній мірі є знаннями нормативно-правових положень і правил, встановлених певними нормативними актами. З врахуванням цього робиться висновок, що бухгалтерські знання – це система відомостей про бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності підприємств та суміжних з ними економічних відомостей, отриманих в результаті наукової чи практичної діяльності та зафіксованих у нормативно-правових актах і науковій і методичній літературі.

В практичній діяльності правоохоронних органів і судів спеціальні бухгалтерські знання використовуються для вирішення наступних завдань: 1) виявлення ознак економічного злочину та їх документування як підстав для порушення кримінальної справи (сфера оперативно-розшукової діяльності); 2) встановлення обставин економічного злочину, що вимагає застосування спеціальних знань, та їх процесуальна фіксація як доказів на стадії досудового розслідування; 3) перевірка доказів, отриманих із застосуванням спеціальних бухгалтерських знань, при судовому розгляді кримінальної справи.

Автор приходить до висновку про те, що останнього часу склалася система експертної спеціалізації за трьома видами: 1) дослідження документів фінансового обліку та звітності; 2) дослідження документів про фінансово-кредитні операції; 3) дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій. Але, на його думку, кількість та сутність видів спеціалізації з економічних досліджень потребує перегляду в бік їх розширення

Розділ 2. “Непроцесуальні форми використання спеціальних бухгалтерських знань в діяльності правоохоронних органів” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Використання методів контролю за фінансово-господарською діяльністю для виявлення економічних злочинів” зазначається, що виявити сліди економічних злочинів (їх ознаки), встановити їх належність злочину, дослідити і використати як доказ неможливо без застосування знань з області бухгалтерського обліку. Тому окремими законами і підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність правоохоронних органів, передбачена можливість використання спеціальних бухгалтерських знань, зокрема, методів документального і фактичного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій для виявлення економічних злочинів та отриманні консультативної допомоги в стадії порушення кримінальної справи та провадження досудового розслідування. Методи документального (ревізія, перевірка) і фактичного (інвентаризація, контрольні обміри виконаних робіт та ін.) контролю можуть використовуватися правоохоронними органами як окремо, так і в їх поєднанні.

Матеріали документальної ревізії або перевірки суб’єкта господарювання використовуються правоохоронним органом як підстави порушення кримінальної справи, якщо в них знайшли відображення ознаки економічного злочину. Проведення документальної ревізії (перевірки) може бути ініційоване правохоронним органом для: 1) виявлення ознак економічного злочину, достатніх для обґрунтованого порушення кримінальної справи і початку досудового слідства; 2) встановлення обставин здійснення тих чи інших фінансово-господарських операцій, які мають значення у кримінальній справі.

Документальна ревізія як непроцесуальна форма використання спеціальних бухгалтерських знань може використовуватися правоохоронними органами: а) як засіб документального встановлення ознак економічних злочинів (документальних матеріалів), які слугують підставами для порушення кримінальної справи; б) як засіб встановлення обставин здійснення тих чи інших фінансово-господарських операцій у кримінальній справі, яка була порушена за матеріалами фактичного контролю за фінансово-господарською діяльністю. Оскільки ревізія не є процесуальною дією, а непроцесуальний характер діяльності ревізора не забезпечує об’єктивність, повноту і якість ревізії, її матеріали набувають значення доказів тільки після їх перевірки процесуальними засобами, зокрема шляхом призначення судово-бухгалтерської експертизи. Статусу процесуальної фігури ревізор набуває, коли він виступає у кримінальній справі як свідок і може повідомити про факти, які стали йому відомі в результаті виконання своєї службової ревізійної діяльності.

У підрозділі 2.2. “Консультації спеціаліста-бухгалтера та їх значення” автор на основі аналізу накопиченого досвіду використання консультаційної допомоги правоохоронним органам з боку фахівців - бухгалтерів приходить до висновку про те, що існує два її різновиди в залежності від стадії надання такої допомоги: 1) консультації фахівця-бухгалтера в стадії порушення кримінальної справи; 2) консультації фахівця-бухгалтера під час провадження досудового слідства.

Консультація фахівця-бухгалтера в стадії порушення кримінальної справи використовується працівником правоохоронного органу, зокрема слідчим, для усвідомлення окремих положень матеріалів ревізій та інших методів контролю за фінансово-господарською діяльністю, які містять підстави для порушення кримінальної справи про економічний злочин. Особливу складність для слідчого утворюють чисельні документи, які можуть містити ознаки того чи іншого економічного злочину. Таку консультацію слідчий може отримати як у ревізора, так й у іншого фахівця-бухгалтера.

Консультації фахівця-бухгалтера під час провадження досудового слідства використовуються слідчим, зокрема, при підготовці слідчим призначення ревізії у кримінальній справі. Необхідність консультації обумовлена тим, що слідчий не завжди має можливість правильно визначити завдання документальної ревізії. Якщо слідчий не має у своєму розпорядженні матеріалів, що вказують на конкретний спосіб здійснення злочину, йому не знайомі специфіка виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства чи організації, не знає документацію, що відображає рух матеріальних цінностей і грошових коштів, то без допомоги фахівця йому не обійтися. Допомога з боку фахівця-бухгалтера дає можливість, з одного боку, чітко і конкретно сформулювати завдання, що вже саме собою обумовлює певну методику перевірки ревізором, з іншого боку, у ряді випадків, вказати спосіб перевірки.

Розділ 3. “Процесуальні форми використання бухгалтерських знань при розслідуванні економічних злочинів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Участь спеціаліста-бухгалтера у проведенні окремих слідчих дій” зазначається, що у відповідності з кримінально-процесуальним принципом безпосередності слідчий зобов’язаний особисто встановлювати і досліджувати фактичні дані, що мають значення для справи, шляхом проведення процесуальних дій. Але зважаючи на те, що значна частина слідів економічних злочинів недоступна безпосередньому сприйняттю слідчого, при провадженні досудового розслідування він використовує допомогу фахівця-бухгалтера шляхом залучення його до проведення слідчих дій.

Спеціаліст-бухгалтер залучається до участі у проведенні виїмки та огляду документів, допитів матеріально-відповідальних і службових осіб. При цьому спеціаліст часто повідомляє слідчому нові, мало або зовсім невідомі йому відомості, які суттєво впливають на планування подальшого ходу розслідування. Фахівець-бухгалтер, що бере участь у слідчих діях, може надати допомогу слідчому в наступних формах: 1) консультація слідчого із загальних питань ведення бухгалтерського обліку; 2) надання пояснень з приводу обставин, що з'ясовуються в ході слідчої дії, якщо такі обставини відносяться до області його спеціальних бухгалтерських пізнань; 3) надання слідчому технічної допомоги, пов'язаної з виявленням, закріпленням і вилученням документів. Для того, щоб допомога спеціаліста-бухгалтера була ефективною, до нього потрібно доводити, для участі в яких слідчих діях він запрошується і яка їх мета, в чому полягає його роль в її досягненні.

У підрозділі 3.2. “Підготовка, призначення і проведення судово-бухгалтерської експертизи” досліджується місце у структурі розслідування економічних злочинів судово-бухгалтерської експертизи, яка є спеціальним дослідженням відображених у документах або облікових регістрах фінансово-господарських операцій суб’єкта господарювання, здійснюване експертом-бухгалтером за постановою слідчого, прокурора (суду) для встановлення фактів, які мають значення для справи. Автор зазначає, що результативність судово-бухгалтерської експертизи значною мірою залежить від її підготовки, у якій можуть бути виділені кілька складових: вибір часу призначення експертизи; підготовка матеріалів для її проведення; винесення постанови про призначення експертизи. Слідчим рекомендується при підготовці матеріалів на судово-бухгалтерську експертизу обов’язково використовувати консультації відповідного фахівця.

У підрозділі 3.3. “Оцінка висновку судово-бухгалтерської експертизи та його використання” автор приходить до висновку про те, що при оцінці висновку експерта слідчому необхідно виходити з таких вимог: 1) у висновку експерта-бухгалтера встановлені ним факти повинні бути викладені об'єктивно на основі його спеціальних знань (експерт-бухгалтер не має права виходити за межі своєї компетенції і вирішувати, наприклад, правові питання); б) висновок експерта-бухгалтера повинен бути безпосередньо пов’язаний з іншими джерелами доказів у справі (у висновку враховуються всі наявні у кримінальній справі джерела доказів, які стосуються предмета експертного дослідження).

Розділ 4. “Використання спеціальних бухгалтерських знань у профілактичній діяльності слідчого” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Поняття профілактичної діяльності на досудовому слідстві” на основі аналізу літературних джерел з даної проблеми (В.С. Зеленецький, Ф.А. Лопушанський, В.В. Голіна, Л.М.Давиденко, О. Кінаш, Г.А. Матусовський, А.Ф. Волобуєв) робиться висновок, що профілактична діяльність на досудовому слідстві полягає у встановленні криміногенних обставин – причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, і прийнятті заходів з їх усунення шляхом внесення відповідного подання у державний орган, громадську організацію або службовій особі. Під причинами конкретного злочину автор розуміє активні криміногенні фактори, які формують у певної особи мотиви для його вчинення. Це певні людські негативні риси: корисливість, правовий нігілізм, егоїзм, кар’єризм, негативні психологічні особливості тощо. Умови, що сприяють вчиненню злочину – це пасивні криміногенні фактори, які складають оточуючу обстановку суб’єктивного і об’єктивного характеру. Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця, та їх поведінка, яка сприяє формуванню мотивів вчинення злочину і полегшує досягнення злочинної мети. Об’єктивними умовами злочину прийнято вважати певний стан соціальних відносин (соціальні протиріччя), які безпосередньо не залежать від свідомості і волі конкретних осіб.

Виходячи з визначених понять, діяльність слідчого зі встановлення криміногенних факторів у кримінальній справі повинна мати два напрямки: 1) вивчення особи обвинуваченого для встановлення особистісних негативних рис, які лежали в основі мотивації злочинної поведінки; 2) вивчення оточуючої обстановки з виділенням в ній суб’єктивних (поведінка оточуючих злочинця осіб) та об’єктивних елементів (недоліки, які не залежать від волі конкретних осіб). Оскільки механізм вчинення економічних злочинів обов’язково включає в себе певні інструменти господарської діяльності, здійснюється на тлі цієї діяльності і з використанням її умов, ефективно виявляти криміногенні фактори можливо тільки з використання спеціальних бухгалтерських знань. Використання допомоги фахівця-бухгалтера можливе переважно для встановлення умов, що сприяли вчиненню економічного злочину, у двох процесуальних формах: 1) залученні спеціаліста-бухгалтера до проведення окремих слідчих дій; 2) призначенні судово-бухгалтерської експертизи.

У підрозділі 4.2. “Використання допомоги спеціаліста-бухгалтера у профілактичній діяльності при проведенні слідчих дій” автор зазначає, що шляхом залучення спеціаліста-бухгалтера до проведення окремих слідчих дій (виїмки і оглядів документів, допитів матеріально-відповідальних осіб, працівників бухгалтерії, членів інвентаризаційних комісій, ревізорів) є можливість вирішити наступні питання:

- які елементи обстановки на підприємстві, зокрема, недоліки організації бухгалтерського обліку, звітності і контролю сприяли вчиненню економічного злочину;

- чому вчасно не був виявлений даний економічний злочин, зокрема, чому нестачі, надлишки, недоліки ведення бухгалтерського обліку, інші правопорушення не були виявлені ревізіями, які проводилися раніше;

- яка роль адміністрації і громадських організацій у попередженні економічних злочинів членами колективу.

Але якісне проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин вчинення економічного злочину, у тому числі і його умов, забезпечується чітким формулюванням відповідних завдань спеціалісту.

У підрозділі 4.3. “Участь експерта-бухгалтера в профілактиці економічних злочинів” досліджується судово-бухгалтерська експертиза як засіб встановлення криміногенних факторів. Автор на основі аналізу існуючих літературних джерел (В.Я. Коновалов, І.Я. Фрідман, Ф.Е. Давудов, Л.І. Георгиев, Г.М. Надгорний) приходить до висновку, що на підставі представлених для дослідження матеріалів експерт-бухгалтер може встановити не тільки факти нестачі (надлишків) товарно-матеріальних цінностей, коштів, але і механізм їхнього утворення, способи їхнього приховання, а також порушення правил бухгалтерського обліку і звітності, недоліки контрольно-ревізійної роботи та інші обставини, що сприяли вчиненню злочину. Окрім того експерт-бухгалтер на основі проведеного дослідження може у своєму висновку сформулювати рекомендації (відповідаючи на запитання слідчого або за своєю ініціативою), щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню економічного злочину. Тому, плануючи призначення експертизи, слідчий повинен зважати на ці можливості і надавати експертові-бухгалтеру необхідні для вирішення профілактичного завдання матеріали, попередньо проконсультувавшись з ним.

При залученні фахівців-бухгалтерів до вирішення профілактичних завдань слідчий повинен брати до уваги, що поряд з існуванням загальних сприятливих для економічних злочинів умов, існують специфічні криміногенні фактори, які діють у певних сферах господарської діяльності (кредитно-фінансовій, бюджетній, оподаткуванні тощо). Особливості детермінації злочинів у цих сферах повинні враховуватися при залученні фахівців-бухгалтерів певної спеціалізації, яка існує в експертних установах.

ВИСНОВКИ

У дисертації визначені і розглянуті основні проблеми використання спеціальних бухгалтерських знань при розслідуванні економічних злочинів, які в значній своїй частині мають комплексний характер. При вчиненні економічних злочинів використовуються господарські операції та відповідні документи, особливості змісту яких визначаються сферою господарської діяльності. При розслідуванні такої злочинної діяльності виникає необхідність врахування не тільки виду злочину, але й галузевої специфіки нормативного регулювання та документообігу. Особливості слідоутворення при вчиненні економічних злочинів обумовлюють необхідність використання спеціальних бухгалтерських знань у процесуальній і непроцесуальній формах для виявлення, розслідування і попередження цих злочинів. В результаті проведеного дослідження отримані наступні основні результати:

- уточнено поняття економічних злочинів з урахуванням новітніх елементів їх механізму, які обумовлюють необхідність використання спеціальних бухгалтерських знань для їх виявлення, розслідування і попередження;

- обґрунтовано положення щодо врахування при залученні фахівця-бухгалтера специфіки комплексів економічних злочинів, що утворюють певні злочинні технології збагачення (різновидів злочинів та сфери злочинної діяльності);

- розроблено класифікацію документів, в яких знаходять відображення злочинні дії, вчинені з використанням фінансово-господарських операцій, із урахуванням тенденцій розвитку бухгалтерського обліку;

- визначено особливості використання спеціальних бухгалтерських знань при розслідуванні злочинів: визначено зміст методів документального і фактичного контролю суб’єкта господарювання в стадії перевірки матеріалів про економічні злочини; визначені особливості вирішуваних завдань спеціалістом бухгалтером при проведенні окремих слідчих дій; визначені особливості судово-бухгалтерської експертизи при розслідуванні окремих різновидів економічних злочинів та їх комплексів;

- дістало подальший розвиток вчення про криміналістичну профілактику економічних злочинів з участю фахівця-бухгалтера і сформульовані відповідні рекомендації: уточнено поняття профілактичної діяльності слідчого з урахуванням новітніх кримінологічних досліджень та місце в ній спеціальних бухгалтерських знань; визначена роль спеціаліста-бухгалтера у встановленні криміногенних факторів при проведенні окремих слідчих дій; визначені можливості експерта-бухгалтера у сприянні слідчому у формулюванні рекомендацій щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню економічного злочину.