Замовити дисертацію Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

У ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Виконання цієї вимоги з боку слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів та інших учасників кримінального провадження щодо неповнолітніх є проявом здійснення державою її обов'язку з утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3 Конституції України). Щороку такого забезпечення потребує не одна тисяча неповнолітніх. Так, неповнолітніми (або за їх участю) вчинено у 2013 р. 8781 злочин, у 2014 р. 7467 злочинів, за дев’ять місяців 2015 р. 5626 злочинів. І хоча спостерігається певна тенденція до незначного зменшення кількості злочинів, учинених неповнолітніми, але це не є підставою для зниження уваги до питання забезпечення їх прав, свобод та законних інтересів. На жаль, як показує аналіз чинного законодавства, що регламентує вказане кримінальне провадження, воно не повною мірою здатне забезпечити виконання завдання якнайкращого забезпечення законних інтересів неповнолітніх. Наведене стосується і правозастосовної практики.

Актуальність теми. Окремим аспектам кримінального провадження щодо неповнолітніх взагалі та ряду пов’язаних із ним проблем присвятили свої роботи такі автори, як: О. М. Бандурка, В. М. Бурдін, А. Я. Ветрова, О. І. Вінгловська, О. Х. Галімов, Є. М. Гідулянова, Л. Г. Голиш, Л. М. Голубєва, А. Є. Голубов, Н. В. Греса, С. М. Зеленський, Л. Л. Канєвський, М. О. Карпенко, Ю. І. Ковальчук, У. С. Ковна, Г. К. Кожевніков, І. М. Коз’яков, М. І. Копетюк, С. П. Коталейчук, О. О. Кочура, Н. М. Крестовська, О. С. Ландо, О. О. Левендаренко, В. В. Леоненко, В. В. Лисенко, Н. В. Малиш, І. С. Манова, Е. Б. Мельникова, Г. М. Міньковський, Г. М. Омельяненко, О. М. Павлик, Л. М. Палюх, А. Б. Романюк, В. А. Рибальська, Н. Ш. Сафін, Д. С. Слінько, В. М. Трубніков, Р. С. Холод, В. В. Шимановський, Н. В. Шость, О. О. Юхно, А. О. Яровий, О. В. Ярош та багато інших.

Однак в існуючих дослідженнях не завжди достатня увага приділяється загальним питанням, зокрема сутності провадження щодо неповнолітніх, його специфіці та процесуальним особливостям, їх обумовленості, виділенню основних його положень тощо. Наведене вказує на певну фрагментарність висвітлення в науці кримінального процесу визначальних рис цього особливого провадження. Потребує також подальшого удосконалення процесуальна форма даного провадження, зокрема в частині розширення процесуальних гарантій прав неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. Актуальність дослідження цього кола проблем зумовлена і тими істотними змінами, що відбулися в законодавстві України, насамперед прийняттям нового КПК України, продовженням в країні судово-правової реформи, в тому числі й у частині створення ювенальної юстиції. Також існує необхідність урахування при здійсненні цього провадження норм міжнародно-правових актів з питань прав дитини як норм прямої дії. Вищенаведене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пп. 2.8, 6.18, 7.3, 7.14, 7.16 Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015–2019 років, затвердженого наказом МВС України від 16 березня 2015 р. № 275, пп. 2.5, 7.6, 7.8 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2015–2019 років, схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 24 квітня 2015 р. (протокол № 4). Робота виконана в рамках науково-дослідної теми Харківського національного університету внутрішніх справ «Наукове супроводження реформування системи кримінальної юстиції в Україні» (реєстраційний номер ДР 0113U008190).

Мета й задачі дослідження. Мета дослідження полягає у висвітленні теоретичних та практичних проблем кримінального провадження щодо неповнолітніх, а також розроблення рекомендацій щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства для створення умов якнайкращого забезпечення інтересів дитини в кримінальному судочинстві.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

– визначити чинники, що впливають на становлення та розвиток кримінального провадження щодо неповнолітніх;

– узагальнити зарубіжний досвід здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх;

– уточнити місце кримінального провадження щодо неповнолітніх у системі кримінального процесуального права;

– окреслити питання основних положень кримінального провадження щодо неповнолітніх у кримінальному процесуальному законодавстві України;

– з’ясувати проблемні питання участі у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх захисника, законного представника, психолога, педагога та лікаря;

– поглибити теоретичні питання та удосконалити практичні прийоми доказування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх;

– охарактеризувати проблеми забезпечення прав, свобод та законних інтересів неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні щодо них заходів забезпечення кримінального провадження;

– визначити проблемні питання застосування норм кримінального процесуального законодавства слідчим та прокурором на стадії досудового розслідування щодо неповнолітніх;

– окреслити процесуальні особливості й проблеми удосконалення судового провадження у першій інстанції щодо неповнолітніх;

– охарактеризувати шляхи подальшого розвитку кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Предметом дослідження є кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовувались як загальні, так і спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, історичний метод застосовано при вивченні закономірностей та етапів становлення кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод сприяв виявленню основних рис кримінального судочинства щодо неповнолітніх на прикладі зарубіжних країн, а також аналізу положень міжнародно-правових актів у цій сфері (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.3). За допомогою системно-структурного методу з’ясовано структуру кримінального провадження щодо неповнолітніх, його місце в загальній системі кримінальної процесуальної діяльності, систему його основних положень, проаналізовано етапи досудового слідства та судового розгляду (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1, 3.2). Формально-логічний метод використано в ході розроблення понятійного апарату та обґрунтування висновків (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3, 3.1, 3.3, висновки). Метод моделювання сприяв визначенню взаємодії чинників становлення цього провадження, а також формуванню його цілісної концепції та характеристики (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Метод прогнозування використано для визначення шляхів та перспектив розвитку кримінального провадження щодо неповнолітніх (підрозділ 3.3). Метод правового аналізу застосовано з метою виявлення змісту норм кримінального процесуального законодавства України, що регулюють кримінальне провадження щодо неповнолітніх (підрозділ 1.3, розділи 2, 3, додаток). Статистичний метод використано для підтвердження положень дослідження даними судової статистики (розділи 2, 3). За допомогою соціологічного методу проведено вивчення кримінальних проваджень та здійснено опитування слідчих.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі кримінального процесу, кримінального права, криміналістики, кримінології, загальної теорії держави і права, конституційного, міжнародного, адміністративного, цивільного права, психології, філософії, мовознавства тощо.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України; міжнародних правових актах, ратифіковані Верховною Радою України; кримінального, кримінального процесуального законодавства України, інших законів підзаконних нормативно-правових актах.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті аналізу 179 кримінальних справ і проваджень, а також матеріали анкетування 346 слідчих органів внутрішніх справ. Інформаційною основою дослідження є узагальнення судової практики, довідкові видання, аналітичні та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що з моменту набрання чинності КПК України дисертація є однією з перших спроб комплексного дослідження теоретичних та практичних проблем кримінального провадження щодо неповнолітніх. До найбільш вагомих результатів, що зумовлюють його новизну, слід віднести наступні:

вперше:

– запропоновано розглядати кримінальне провадження щодо неповнолітніх як систему, яку утворюють: нормативна складова (відповідний процесуальний інститут), основні положення цього провадження, форми кримінальної процесуальної діяльності, учасниками якої є неповнолітні, власний суб’єктний склад;

– обґрунтовано виділення основних положень кримінального провадження щодо неповнолітніх (мета, завдання, загальні правила і умови його здійснення), які відображають специфіку та закріплюють особливості цього різновиду кримінальної процесуальної діяльності;

– виокремлено як предмет подальших наукових досліджень кримінальний процесуальний механізм забезпечення прав, свобод та законних інтересів неповнолітніх як учасників кримінального провадження, елементами якого є: правовий статус неповнолітньої особи; юридичні гарантії її прав та свобод; фактичне середовище, в якому здійснюється реалізація прав і свобод неповнолітньої особи; правові процедури здійснення прав та реалізації гарантій;

– визначено, що встановлення даних про вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім є юридичним фактом, який обумовлює запровадження у дію особливого охоронного режиму щодо цих осіб, що юридично слід оформляти постановою про зміну порядку досудового розслідування згідно з правилами, передбаченими гл. 38 КПК України;

удосконалено:

– положення про чинники, які лежать в основі становлення кримінального провадження щодо неповнолітніх, до яких віднесено: історичний – розвиток правових норм щодо неповнолітніх, соціальний – опрацювання правових принципів поводження із неповнолітніми, особливості правових відносин за їх участю, психологічний – правосвідомість та акти реалізації права, правовий – правові норми, які регламентують участь неповнолітнього у кримінальному провадженні;

– наукову позицію щодо доцільності запровадження в Україні ювенальної юстиції та сутності кримінального провадження щодо неповнолітніх як прояву охоронного режиму відносно цих осіб, що забезпечується дією додаткових гарантій їх прав, свобод та законних інтересів;

– зміст процесуальних прав неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого в частині наділення їх правом на звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом;

– перелік обов’язкових додаткових питань, які повинен вирішити суд при ухваленні судових рішень щодо неповнолітніх, як умова для приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини;

дістали подальшого розвитку:

– обґрунтування питання характеру предмета доказування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, у якому головним його завданням слід вважати повноту відображення в КПК України значущих саме для цієї категорії кримінального провадження обставин та забезпечення всебічності, повноти й неупередженості їх дослідження;

– положення щодо обов’язкового процесуального та організаційного забезпечення слідчим, прокурором, слідчим суддею, суддею (судом) участі педагога або психолога, а за необхідності – лікаря на всіх стадіях такого виду провадження, як додаткової гарантії забезпечення прав неповнолітнього;

– наукова позиція, що за наявності дискреційних підстав для звільнення неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності необхідно застосовувати положення, передбачені ч. 1 ст. 97 КК України;

– пропозиції щодо розвитку кримінального провадження щодо неповнолітніх завдяки адаптації законодавства до міжнародних стандартів у цій сфері, диференціації кримінальної процесуальної форми, розширення форм залучення неюридичних знань, поглиблення спеціалізації учасників цього провадження, розширення системи заходів впливу щодо неповнолітніх тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у:

– науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших досліджень питань кримінального провадження щодо неповнолітніх;

– правотворчій діяльності – для вдосконалення положень кримінального процесуального законодавства України;

– правозастосовній діяльності – в процесі розроблення та вдосконалення відомчих нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань кримінального провадження щодо неповнолітніх, а також під час проведення занять у системі службової підготовки і підвищення кваліфікації (акти впроваджень у практичну діяльність СУ УМВС України в Кіровоградській області від 23.03.2015 р., СУ УМВС України в Полтавській області від 05.06.2015 р., УМВС України на Південній залізниці від 22.06.2015 р.);

– навчальному процесі – з метою підготовки лекцій, навчальних програм, тестових завдань, а також під час проведення занять із навчальних дисциплін «Кримінальний процес» та «Досудове слідство в ОВС» (акти впроваджень Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.06.2015 р., Одеського державного університету внутрішніх справ від 06.06.2015 р., Львівського державного університету внутрішніх справ від 27.03.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, сформульовані положення і висновки обґрунтовано автором особисто. В опублікованій у співавторстві науковій статті частка дисертанта становить 50 %. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, отримані в роботі, були оприлюднені на науково-практичних конференціях та семінарах: «Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії» (м. Одеса, 2006 р.); «Проекти КПК та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства (м. Харків, 2008 р.); «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2009 р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2009 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2010 р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2010 р.), «Теорія та практика кримінального судочинства» (м. Харків, 2011 р.); «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 2012 р.); «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (м. Харків, 2012 р.); «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (м. Харків, 2013 р.); «Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу» (м. Донецьк, 2014 р.); «Актуальні питання досудового розслідування та сучасні тенденції розвитку криміналістики» (м. Харків, 2014 р.); «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 2015 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових статтях, з яких 7 опубліковано у фахових виданнях України, одна – у фаховому виданні іншої держави, та 13 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.