ДЕН КАЙЮАНЬ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА МІНІАТЮРА У ТВОРЧОСТІ КИТАЙСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ 1980 - 90-Х РОКІВ: ЖАНРОВА СТИЛІСТИКА : ДЭН КАЙЮАНЬ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНАЯ МИНИАТЮРА В ТВОРЧЕСТВЕ КИТАЙСКИХ КОМПОЗИТОРОВ 1980-90-Х ГОДОВ: ЖАНРОВАЯ СТИЛИСТИКА

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність дослідження вибраної тематики, відзначаються мета, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкриваються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення; впровадження результатів роботи.
Розділ 1 «Методологічні основи дослідження жанру камерно-вокальної мініатюри у творчості китайських композиторів» містить розробку науково- аналітичних підходів дослідження. Огляд музикознавчих праць висвітлюється в кількох напрямах.
У підрозділі 1.1. «Особливості національної стилістики в камерно- вокальній музиці китайських композиторів» досліджується багатовіковий шлях розвитку камерно-вокальних жанрів в народній та композиторській творчості (праці Ван Гуанзіня, Вей Дзюня, Лі Янь, Чжоу Вейміня, Цао Шулі, Ян Веньяня, Ван Хонтао, У Хуньюаня). Специфіка національної стилістики в китайській камерно- вокальній музиці розглядається в поєднанні історико-стильового та музично- мовного аспектів, які в сукупності визначають своєрідність і багатопланові стародавні витоки кітайської вокальної лірики.
Визначається генезис і родові ознаки вокальної мініатюри, її національна специфіка, зв’язок з ментальними установками, етапи розвитку в історичному контексті. Зазначається, що вже в епоху ранньої Цінь (221-206 до н. е.) існували високохудожні китайські древні пісні та інші жанрові різновиді (пісня, елегія, ода, гімн, вокальний цикл, арія та ін.). Серед безлічі народних пісень особливою мініатюрністю відрізнялися яо - різновид енергійних дитячих пісень тун ’яо, для яких був притаманний особливий лаконізм і метафоричність висловлювання. В третьому столітті до нашої ери поширення отримали пісні «сянхеге» і «ціньге», які майстерно виконувалися з акомпанементом на інструменті цинь, та мініатюрні форми сольної арії «туге» та «даньге», де один співак виконував соло, а троє підспівували йому.
На початку ХХ століття жанри камерно-вокальної музики збагатилися європейськими прийомами вокального мистецтва. Так у китайському музичному мистецтві з’явився термін «художня пісня», який ввів Ксяо Юмей для визначення жанру нової китайської пісні, що виник в результаті творчого переосмислення kunstlied як жанрово-стильового прообразу, руху культурного оновлення країни в 1920-ті роки. Основними різновидами китайської художньої пісні (за У Хуньюанем) виступають пісня баладного типу (наскрізної будови), вокальна мініатюра, вокальний цикл, вірші з музикою; як приклад одиничних зразків - куплетна пісня і пісня композитора-поета.
Останнє двадцятиріччя ХХ століття - час справжнього розквіту китайської композиторської творчості в сфері камерно-вокальної музики, в тому числі, і для національної стилістики камерно-вокальної мініатюри. До числа нових тенденцій можна віднести розширення ідейно-образного змісту жанру, пошуки в області стилістики, пов’язані з підкресленням національної лексичної основи, технічні новації в області звуковисотності та фактури.
У підрозділі 1.2. «Досвід вивчення камерно-вокальної музики китайських композиторів в музикознавчих дослідженнях» запропоновано огляд наукових праць зазначеної проблематики. Розглядаються дослідження Ян Бо, Ван Юйхе, Канг Ле, Ван Лея, Фен Лея, Чжан Цяня, Хань Чунена та ін., де камерно-вокальна творчость китайських композиторів представлена в сукупності стильових, жанрових, мовних характеристик. До сьогоднішнього дня обговорюється проблема жанрової дефініції національної камерно-вокальної музики, оскільки основний жанр, визначений дослідниками як «китайська художня пісня», охоплює величезне коло виразових засобів. Важливе методологічне значення для вирішення даної проблеми має наукова праця Ван Шиженя «Жанри камерно-вокальної лірики європейського типу в китайській музиці 1920-1940 років», в якій запропоновано жанрове визначення китайської вокальної мініатюри європейського типу. Розглядаючи жанрове різноманіття китайської камерно -вокальної лірики, музикознавець пропонує скористатися жанровим визначенням вокальної мініатюри, виходячи з диференціації її образних, композиційних і мовних елементів виразності, а саме, розглядати такі пісенні підвиди вокальної мініатюри, як вірш з музикою, баладу, монолог. Автор наголошує, що в китайській академічній вокальній мініатюрі європейського типу є і пісня (ті чи інші різновиди), і романс, в тому числі, у взаємодії з елегію, баладою, піснею-романсом, вірш з музикою, монолог та інше.