ВАН МІНЦЗЕ ЛІРИЧНА СЕМАНТИКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ В ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ (Г. ДОНІЦЕТТІ, Ш. ГУНО, М. РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, ДЖ. ПУЧЧІНІ) : ВАН МИНЦЗЕ ЛИРИЧЕСКАЯ СЕМАНТИКА ЖЕНСКИХ ОБРАЗОВ В ОПЕРНОМ ТВОРЧЕСТВЕ (Г. ДОНИЦЕТТИ, Ш. ГУНО, М. РИМСКИЙ-КОРСАКОВ, ДЖ. Пуччини)

Короткий зміст

У ВСТУПІ обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету і завдання, об’єкт, предмет, окреслено методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, представлено джерельну базу, містяться відомості про структуру та обсяг роботи, дані щодо апробації результатів дослідження, кількість публікацій за обраною темою.
РОЗДІЛ 1 - «ЛІРИЧНІ ЖАНРИ ЯК ОСНОВА МУЗИЧНОЇ
ВИРАЗНОСТІ ТА ОПЕРНА ТВОРЧІСТЬ» складається з трьох підрозділів і присвячений виявленню фундаментального значення лірики як музично-естетичної категорії - універсали, що створює платформу для усвідомлення її в широкому музикознавчо-теоретичному сенсі. На основі історичного і аналітичного підходів виявляється генеза музичного мислення, робиться спроба узагальнення ліризму в тяжіннях його фактурно-смислового наповнення в залежності від історичного стилю і жанрових подань музики. Огляд музикознавчої літератури виявляє необхідність обґрунтування і визначення на музикознавчих засадах дискурсу ліричного вираження в музиці в конкретиці соціокультурних умов ХІХ - початку ХХ ст. Останні мають принципову стильову співвіднесеність із неосимволізмом, за О. Марковою, сучасності з метою розкриття його суті і нового розуміння категоріального обсягу поняття ліризму.
У підрозділі 1.1. «Лірична генеза музики й над-, поза-індивідуальні форми її прояву» проведено аналіз наукової літератури з філології, культурології, театрального мистецтвознавства тощо. Узагальнені відомості щодо церковних витоків музики і першості ліризму в ній, з’ясовано значення лірики як всеохоплюючої категорії музикознавства й музичної естетики, що є невід’ємною частиною буття музики на всіх її етапах. Виділено уявлення про лірику як самозначущий показник у ритуально-обрядовій прикладній сфері культу, а також в межах театрально-драматичного музичного втілення в опері. На основі історичного та компаративного методів досліджено генезу оперно-вокального мистецтва, виявлені чинники, що сприяли розвитку цього способу втілення ідеальних цінностей культури.
Узагальнення історичних описів показало, що лірична генеза музики створює певні умови просування лірики в ритуаліці-культі й у ранньому театрі. Так, ліричний зміст музичних явищ позначається причетністю тоново-ритмічно впорядкованого звуковидобування до втілення надпобутових реалій ідеальних людських тяжінь; лірична виразність базується на мелодійній речовості, що відбиває кругові-хвилеподібні симетричні структури космічних досконалих пропорцій, які протистоять одинично-людським мовленнєвим проявам і, одночасно, регулюють за допомогою орієнтування на «середній тон» мовні інтонаційні коливання (звідси - універсальність інтонаційного принципу в музиці як співвіднесення вербального й музичного звуковираження).