ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Фінансові відносини супроводжують державу протягом усієї історії її існування, незалежно від етапу, типологічних та етнонаціональних особливостей. Держава не може реалізовувати свої функції та забезпечувати виконання соціально-економічних програм, не маючи у своєму користуванні відповідних фінансових ресурсів, створення та примноження яких відбувається саме на фінансовому ринку країни.

Переваги ринкової економіки підтверджені світовою практикою та перевірені часом. Проте, на сучасному етапі розвитку нашої держави висловлюються прямо протилежні думки щодо достатності та ефективності забезпечення державного контролю діяльності учасників фінансового ринку України. У цьому сенсі можна привести як оптимістичні, так і доволі песимістичні оцінки ступеня урегульованості даної сфери правовідносин. Розмаїття оцінок реального стану справ у цьому напрямі спричиняється не лише різними поглядами на ті реальні здобутки, які має наша країна, а й відмінним розумінням того, у чому проявляється зміст поняття контролю діяльності учасників фінансового ринку, а також різними критеріями, що застосовуються при порівнянні організації такого контролю.

Так, під час роботи над дисертацією автором було проведене опитування осіб, які в тій чи іншій мірі мають відносини на фінансовому ринку України. Статистичні результати довели, що 62,7% опитаних зауважують на недосконалому законодавстві яке регулює правовідносини на фінансовому ринку країни. І лише 14,2% не погоджуються з цим. Крім цього, переважна більшість опитаних (46,6%) незадовільно оцінили діяльність держави по забезпеченню контролю діяльності учасників фінансового ринку; украй негативно – 22,5%; задовільно – 19,7%. На думку респондентів, така ситуація на фінансовому ринку країни є результатом неналежного рівня забезпечення державного контролю діяльності учасників фінансового ринку по лініях: законодавства – 68,8%; організації діяльності та взаємодії державних органів – 58,4%; науково-методологічного забезпечення – 78,3%.

Водночас, як вважають респонденти, основні недоліки у діяльності державних органів на фінансовому ринку зумовлені: корумпованістю державних структур (28,3%), незадовільним рівнем професіоналізму працівників державних органів (20,7%), відсутністю цілеспрямованої і предметної діяльності державних органів у цій сфері (20,1%). Разом з тим, при визначенні напрямів підвищення ефективності забезпечення контрольних повноважень держави на фінансовому ринку майже третина опитаних засвідчили про необхідність внесення змін до чинного законодавства (31,3%); приблизно така ж кількість респондентів наголосили на необхідності зниження рівня корупції (32,2%), близько п’ятої частини опитаних підкреслили такий чинник як необхідність підвищення рівня підготовки юридичних кадрів (21,4%), інші зважили на зниженні відсотку плинності кадрів – 15,1%.

Функція контролю фінансового ринку, а також діяльності його учасників, потребує створення системи спеціально уповноважених органів, які в межах наданих їм повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства здійснюють реалізацію інтересів держави у цій сфері. Система таких органів повинна бути розгалуженою, збалансованою та ієрархічно вибудованою. Це, у свою чергу, вимагає вивчення досягнень української правової науки, узагальнення організаційно-правового досвіду, аналізу та використання закордонного законодавства і відповідних міжнародно-правових актів на рівні дисертаційного дослідження.

Ще однією з обставин, яка обумовлює необхідність дослідження викладених питань, є потреба сприяти усуненню недоліків, що мають місце у діяльності державних органів, які забезпечують контрольні функції держави на фінансовому ринку.

Зазначене обумовило вибір теми наукового дослідження, визначили її актуальність та науково-практичне значення.

Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі фінансового, адміністративного та інформаційного права, зокрема В.Б. Авєр’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.А. Бекерської, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Бутузова, А.В. Васильєва, Л.К. Воронової, П.Т Геги, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Л.М. Долі, І.Б. Заверухи, Н.К. Ісаєвої, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Копана, Є.Б. Кубко, О.А. Кузьменко, М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, О.І. Остапенка, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи та ін.

Розкриваючи місце та роль контролю діяльності учасників фінансового ринку серед інших функцій держави, автор керувався теоретичними розробками і положеннями наукових праць авторитетних українських вчених-економістів, зокрема Н.А. Адамової, М.О. Бурмаки, Л.А. Жука, А.Г. Зюнькіна, М.І. Камлика, О.М. Мозгового, К.Г. Отченаш, А.А. Рибальченка, В.В. Сопка, В.Ф. Столярова, В.О. Шевчука, Л.К. Яцишиної та ін.

Окремі висновки щодо методів забезпечення ефективного державного контролю діяльності учасників фінансового ринку автором зроблені з використанням деяких положень економічної науки, наведених у роботах російських науковців, зокрема О.Н. Горбунової, Л.А. Дробозіної, О.Ю. Грачевої, Я.М. Міркіна, А.А. Первозванського, В.М. Родіонової, Ю.Н. Стрілова, І.В. Фіруліна, А.С. Чеснокова та ін.

Дисертантом використано праці іноземних дослідників, які присвятили свої роботи проблемам розвитку та становлення фінансового ринку, зокрема А. Адамса, Р. Колба, Х. Хевенса, Г. Чаше, В. Шарпа, І. Шилля та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Необхідність дисертаційного дослідження зумовлена планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755.

Дисертація є також складовою частиною Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2007 роки (рішення вченої ради від 17 травня 2005 року, протокол № 7), а також річних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ, замовлень галузевих служб і підрозділів органів внутрішніх справ.