Державне управління пожежною безпекою України (організаційно-правовий аналіз за матеріалами діяльності Державного департаменту пожежної безпеки)

Короткий зміст

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і територій є одним із головних чинників, що впливають на економічний розвиток держави. Питання безпеки та захисту населення в Україні, об’єктів та національного надбання і території держави від пожеж і їх наслідків мають розглядатися як невід’ємна частина державної політики у сфері національної безпеки і державного будівництва, тобто як одна з найбільш важливих функцій діяльності вищого та центральних органів виконавчої влади України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, районних у містах державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів.

Людство зазнає суттєвих втрат від пожеж як природного, так і техногенного походження. Величезні втрати має суспільство від лісових і торф’яних пожеж, якими забруднюється повітряне і водне середовище, знищуються природні ресурси. Сьогодні пожежі завдають відчутних збитків не тільки економіці, а й культурним пам’ятникам як національного, так і світового значення.

Слід відмітити, що для України характерна висока концентрація потенційно небезпечних об’єктів. Вони становлять постійну загрозу виходу з-під контролю людини великої кількості сильнодіючих отруйних речовин, які можуть шкідливо впливати на людей, тваринний та рослинний світ.

У зв’язку з вищевикладеним в Україні існує гостра необхідність удосконалення державної політики щодо розв’язання завдання надзвичайної ваги – поряд із забезпеченням сталого соціально-економічного розвитку країни ефективно супроводжувати формування безпечного стану життєдіяльності суспільства і кожної людини, забезпечувати належний рівень пожежної безпеки, створювати досконалу правову систему.

Відсутність відповідної нормативно-правової бази, чіткості в організації структури державної пожежної охорони, вчасної розробки, а на даний момент і реалізації загальної концепції національної безпеки, невиконання державних програм у сфері пожежної безпеки призвели до прорахунків у визначенні основних напрямків внутрішньої політики держави щодо захисту населення і територій від пожежної небезпеки. Це, у свою чергу, негативно позначається на багатьох сферах життєдіяльності людей, впливає на поглиблення кризових процесів, призводить до відомчої ізольованості органів управління і сил швидкого реагування, дублювання структурних підрозділів.

Усе зазначене зумовило вибір теми, визначило мету, завдання та структуру дисертаційного дослідження. Обрана тема набуває актуальності в контексті розв’язання низки проблем, спричинених реформуванням державної пожежної охорони України у зв’язку з передачею її з МВС України до МНС України.

Принциповими моментами цього дослідження є організаційно-правова характеристика теперішньої структури системи державного управління пожежною безпекою в Україні у порівнянні і на прикладах подібностей та відмінностей головних функцій, основних завдань державної пожежної охорони як у складі МВС України, так і в складі МНС України; характеристика наявних видів протипожежної служби, їх фінансового та ресурсного забезпечення; визначення місця і ролі органів управління державною пожежною охороною. Останнє є особливо актуальним в умовах соціально-екологічної кризи в Україні, пов’язаної з недостатньо виваженою стратегією держави у сфері пожежної безпеки.

Заслуговує на увагу визначення та впровадження нових термінів з питань пожежної безпеки і перейменування “пожежної охорони” на “пожежно-рятувальну службу”, що найбільш чітко відповідатиме призначенню та суті діяльності, а також визначенню загальних правових, організаційно-управлінських, науково-технічних, економічних, соціальних та інших основ забезпечення пожежної безпеки в Україні.

Слід відзначити, що в сучасній юридичній літературі недостатньо досліджені теоретичні та прикладні аспекти державного управління пожежною безпекою. Існує низка робіт з цього питання ще з часів радянського періоду, у яких увага приділялась переважно організаційно-структурному та соціальному аспектам. Це, насамперед, роботи Ю.І. Аболенцева, І.А. Бірюкова, М.М. Брушлінського, В.М. Гавриле, Ю.М. Глуховенка, П.П. Гусєва, Ю.Ф. Дроздова, М.І. Єропкіна,
Б.Е. Касимова, І.Ф. Кімстача, А.Ф. Майдикова, В.М. Медведєва, А.К. Міхеєва, П.С. Савельєва, В.Л. Семікова та інших.

Аналіз наукової літератури, законодавства України і зарубіжних країн, а також особистий досвід дозволили авторові обґрунтувати свої висновки й пропозиції з урахуванням потреб практичної діяльності державної пожежної охорони та можливості їх реалізації в нинішніх умовах, пов’язаних із зміною у підпорядкуванні ДПО. Крім того, здобувач пропонує комплекс досліджень, які розширюють коло взаємопов’язаних теоретичних та практичних питань організації ефективного та оперативного управління органами та підрозділами державної пожежної охорони у звичайних умовах та при ускладненні оперативної обстановки.

У даному дослідженні узагальнюється досвід діяльності державної пожежної охорони України протягом останнього десятиріччя, пропонується механізм її перебудови та оптимізація структури з урахуванням підпорядкування Державного департаменту пожежної безпеки МНС України.

Автор наголошує, що структурна перебудова діяльності державної пожежної охорони на сучасному етапі та надалі повинна здійснюватись у таких напрямках: створення цілісної концепції забезпечення пожежної безпеки держави, відповідно до історичних, економічних, соціальних та культурних особливостей розвитку українського суспільства; удосконалення чинного законодавства у сфері пожежної безпеки України; адекватна зміна правовідносин органів державного управління з юридичними і фізичними особами у сфері пожежної безпеки в умовах ринкових відносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810; Послання Президента України до Верховної Ради України „Україна: Поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” у контексті розвитку пріоритету безпеки життєдіяльності людини.

Обраний напрям дослідження безпосередньо пов’язаний з планами наукових досліджень Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України за темою „Правові основи забезпечення пожежної безпеки в Україні” та Академії цивільного захисту України за темою „Проблеми забезпечення пожежної безпеки держави в умовах ринкових відносин”.