ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКАМИ ДПС УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку українського суспільства потребує подальшого удосконалення теорії та практики державного управління. Наукова проблематика, яка склалася ще в період колишнього радянського союзу, майже вичерпала свої можливості. Новий час зумовив потребу наукового осмислення багатьох недосліджених проблем державного управління, що складає важливі об’єктивні умови для розробки нових теоретико-методологічних підходів для висунення відповідних гіпотез і методів наукового аналізу. Це стосується й організаційно-правових питань проходження державної служби. Сьогодні в полі зору вчених виникають питання з організації тих сторін державної служби, вивчення яких раніше було неможливим завдяки цілому ряду політичних обставин зі штучним обмеженням тематики, недопустимою для подібних досліджень “секретністю” та ін. Усе це звужувало емпіричну базу досліджень, виключало можливість зібрати достовірну інформацію й об’єктивно оцінити реальний стан справ.

Наукова і практична актуальність дослідження організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками державної податкової служби України (далі - ДПС) характеризується перш за все потребою підвищення ефективності діяльності державних органів взагалі і ДПС зокрема, а також потребою підвищення якості організаційно-управлінської діяльності. Важливість таких досліджень обумовлюється також тим, що українська державність уже пройшла дванадцятирічний етап перевірки на витривалість і політичну гнучкість, отже можна говорити про те, що здолані основні фактори кризового стану економіки, яка набирає темпи свого розвитку, прийняті та введені в дію нові законодавчі акти, які регулюють податкову діяльність України. А система державної податкової служби України перетворилась на могутню, цілеспрямовано діючу державну структуру. Стратегічна направленість розвитку державної податкової служби України, визначена податковим законодавством, потребує від науковців не тільки глибоких теоретичних, але й широких емпіричних досліджень проблем формування і раціонального використання потенціалу осіб, що працюють у ДПС. У зв’язку з цим ця робота набуває великого значення для практичного планування кадрової роботи. Оптимальне проходження державної служби – це не тільки підвищення ефективності використання трудового потенціалу осіб-службовців ДПС, але й розкриття перспектив найбільш правильної політики підбору та розстановки кадрів, їх підготовки та перепідготовки, а за необхідності і скорочення.

Актуальність теми обумовлена також тим, що за останні роки значно трансформувався зміст вимог до роботи органів ДПС, їх робота стає більш багатогранною, спирається не тільки на адміністративні, а й на економічні, організаційно-правові та соціально-психологічні методи. Ці методи певним чином дозволяють уникнути недоліків у роботі, викликаних об’єктивними причинами (період становлення ДПС, нерозривність ринкових відносин у країні тощо). Разом з тим не зменшується дія причин суб’єктивного характеру і, перш за все, викликаних дефіцитом професійно-підготовлених кадрів.

Державна податкова служба України порівняно за короткий час стала масовою структурою, яка об’єднує десятки тисяч чоловік, що прийшли з різних галузей господарства, багато з яких володіють непрофільними професіями, знаннями та навичками праці. Крім того нетривалий період становлення та розвиток ДПС не дозволив набути достатнього досвіду у вирішенні багатьох проблем проходження державної служби працівниками системи управління. Хоча не можна не відмітити, що за останні роки прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на підвищення ефективності роботи державних органів управління, у тому числі й органів ДПС. На їх основі все більш чіткіше визначаються форми і зміст державної служби як професійної діяльності осіб, які виконують функції державного управління. Ця специфічна діяльність має глибоке історичне коріння, свої традиції, норми, правила і принципи, які, з одного боку, допомагають забезпечити безперервність державного управління, незалежно від політичних змін, а з іншого, – зменшують темп розвитку нових форм і нового змісту в державній управлінській службі.

Поява нового у державному управлінні багато в чому зобов’язана більш досконалому законодавству, яке може поєднати потреби часу, стан і перспективи розвитку суспільства, а також матеріально-технічні та соціально-економічні можливості, якими володіє суспільство. Але, разом з тим, введення в дію, реалізація потреб нового законодавства значною мірою залежить від тих механізмів здійснення владних повноважень, які складають діяльність державного управління. Одним з найважливіших – є механізм проходження працівниками державної служби. У ньому поєднані інтереси держави і окремого службовця – людини, яка володіє професійними знаннями і навичками у виконанні службових обов’язків, власними морально-психологічними установками, потребами та інтересами. Від того, наскільки і як будуть задоволені інтереси працівника, а моральні переконання відповідатимуть нормам, затвердженим для державних органів, буде залежати ефективність його роботи, а в кінцевому результаті і ефективність державного управління.

Численні фактори у сфері державного управління доводять, що існують реальні соціальні і правові протиріччя між практикою проходження державної служби її працівниками і вимогами, що висувають нові соціально-економічні умови до механізму проходження державної служби. Ці протиріччя виникають у зв’язку з тим, що потенціал, яким володіє службовець, часто недовикористовується, або використовується неналежним чином, що безпосередньо впливає на ефективність роботи не тільки самого службовця, але й на державне управління в цілому.

У результаті безмірно зростає значення пошуку і створення оптимальних можливостей проходження державної служби, що відповідає сучасним потребам ДПС та інтересам працівників, які можуть у цих умовах повною мірою використовувати свої ділові якості для вирішення практичних завдань ДПС. Саме це зумовлює значення наукового аналізу принципових питань, які визначають характер проходження державної служби у новій соціально-економічній і політичній ситуації. Сьогодні дуже гостро відчувається потреба у глибокому концептуальному осмисленні суттєвих ознак, особливостей державної служби у системі управління та модернізації ДПС.

За останні роки, вже в нових соціально-економічних і політичних умовах, було проведено ряд досліджень щодо розробки питання побудови сучасної державності та вдосконалення діяльності державних структур (Н.В. Ампієва, М.Л. Бачило, І.А. Василенко, П.Т. Гега, Н.О. Гуторова, М.В. Коваль, Е.М. Коротков, В.М. Кофлан, В.А. Мальцев, Н.Р. Нижник, Т.О. Проценко, В.В. Цвєтков, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та інші). З’явилися нові роботи, що досліджують людські ресурси органів державного управління (Д.М. Іванцевіч, В.Г. Ігнатов, А.А. Лобанов, А.В. Ліпенцев, В.А. Мальцев, М.П. Мірошніков, Є.Д. Соколова, В.Я. Сенцуров, М.Р. Феофанова, С.Ф. Фролов, В.К. Хлинов та ін.). Цікаві дослідження проведені у галузі кар’єри державних службовців (М.Н. Кулаков, В.І. Курбатов, Н. К. Маусов, В.А. Поляков, та ін.).

Широкий розголос отримали вдалі переклади зарубіжних досліджень з питань вдосконалення управління державного будівництва, кар’єри державних службовців (М. Альберт, П. Бергер, В. Зігерт, А. Лоутон, Т. Лукман, М. Маскон, Е. Роуз, а також Дж. Гурбер, Дж. Обер-Крис, Г. Пілінг, І. Фогараші, Б. Швальбе, Л. Якокка, та ін).

Водночас об’єктивні процеси становлення і розвитку молодої української держави, її окремих галузей виробництва і управління, особливо ДПС, ставлять перед дослідниками методологічні завдання з подальших розробок цілісної теорії нової державності та окремих її елементів. На перший план висуваються ті проблеми, які дозволяють найбільш раціонально використовувати можливості розвитку державності, яка відображає природу і ментальність української нації, особливості соціального, економічного, політичного та організаційно-правового становлення.

Потрібно зазначити, що проблеми проходження державної служби в органах ДПС у науковій літературі досліджені досить мало. Це, на наш погляд, можна пояснити наступними обставинами: по-перше, недооцінкою наукової актуальності питань проходження державної служби в органах ДПС; по-друге, віднесенням проблеми до числа вузькопрофільних і тому малоцікавих питань. Щодо даної проблематики, багато дослідників бачать тут більше практичну сторону, ніж наукову, тому, що вона до цього часу розглядалася у дуже вузькому практичному аспекті.

Не можна не відмітити, що у процесі розвитку органів ДПС настав період “дбайливого” ставлення до своїх кадрів. Це обумовлено тим, що в основу мотиваційного комплексу мислення службовців вкладаються цінності, сформульовані під впливом логіки раціонального підходу до оцінки своїх можливостей продуктивного проходження служби в органах ДПС. Для кожного, хто вирішує працювати в системі податкових органів, виникають певні питання: чи виправдаються надії, які він пов’язує з ДПС; чи будуть роки, проведені на початку служби, надійним фундаментом для її продовження, чи будуть витрачені марно. Отже, можна з упевненістю говорити про те, що досвід податківця можна застосовувати у будь-якій іншій сфері діяльності.

Соціальна ціна адаптації працівника органів ДПС у колективі дуже висока. На карту ставиться чималий обсяг затрат життєво активного часу, фізичної і психологічної енергії, які могли б з великою користю використовуватись в інших видах професійної діяльності, що можуть забезпечити життя без бідності й гідне положення у суспільстві. Ніхто не може гарантувати успішне проходження служби в органах ДПС виходячи тільки зі здібностей і бажань працівника.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження проводилися відповідно до планів НДР Державної податкової адміністрації України, а також планів НДР Національної академії ДПС України за 2001–2003рр., зокрема у межах тем НДР “Визначення критеріїв оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників” (2002р.) та “Розробка методики моніторингу системи оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників” (2002–2003 рр.) (номер державної реєстрації 0102U005743), що виконувались Науково-дослідним центром з проблем оподаткування Національної академії ДПС України з безпосередньою участю автора дисертації.