КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Після здобуття незалежності Україна, як і низка інших пострадянських республік, відмовилась від побудови державної влади на основі принципу верховенства Верховної Ради України над всіма іншими державними органами і сприйняла принцип організації державної влади на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6 Конституції України).

Відповідно з цим нововведенням Конституція України 1996 р. вперше у вітчизняній конституційній правотворчості конституювала Верховну Раду України - парламентом, який виступає єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст.75 Конституції України).

Політична реформа, доктринальною ідеєю якої є перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, органічно пов’язується з подальшою трансформацією Верховної Ради України. Вона полягає в необхідності підвищення її ролі, укріпленні позицій парламентаризму, що відповідає найбільш поширеній у демократичних країнах Європи моделі. Вирішення цього завдання - надзвичайно важлива, складна, комплексна проблема, яка має багатоаспектний характер. Одним із центральних напрямів його реалізації є наукове дослідження інституту народного депутата України, особливо - конституційно-правового статусу народного депутата України.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою у створенні сучасної вітчизняної теорії конституційно-правового статусу народного депутата України, з другого – необхідністю розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо реформування конституційно-правового статусу народного депутата України, з третього – орієнтацією України на світові досягнення розвинутих демократій з метою врахування прийнятного досвіду задля оптимізації інститутів вітчизняного парламентаризму.

Обрана тема актуалізується процесом модернізації чинної Конституції України, складовим елементом якої є оновлення конституційного статусу народного депутата України.

Необхідність наукового дослідження теми дисертації диктується також станом її опрацювання в юридичній науці. Важливо відмітити великий внесок науковців-конституціоналістів попередніх років у розроблення концептуальних основ статусу народного депутата в загальнотеоретичному плані, а також інших питань. Проте, більшість згаданих праць видано за радянських часів, коли відстоювалися інші теоретичні доктрини і конституційні моделі.

У сучасній юридичній, зокрема конституційно-правовій науці, комплексне дослідження проблем конституційно-правового статусу народного депутата України поки що відсутнє.

Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу народного депутата України приділяли увагу М.О. Баймуратов, А.З. Георгіца, Р.К. Давидов, Г.С. Журавльова, В.С. Журавський, Л.Т. Кривенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та деякі інші вчені. Їх розробки використовуються в даній дисертації.

Досліджуючи окремі аспекти становлення і розвитку інститутів представницької демократії в Україні автор також враховував досягнення відомих вчених XIX - початку XX століть, зокрема О.Д. Градовського, В.М. Дурденевського, А. Есмена, Г. Єллінека, Б.О. Кістяківського, М.М. Коркунова, М.І. Лазаревського, Я.М. Магазинера, Б.М. Чичеріна, Л.А. Шалланда.

Дисертаційне дослідження спирається також на праці провідних сучасних науковців Російської Федерації – С.А. Авакьяна, І.А. Азовкіна, К.В. Арановского, М.В. Баглая, Г.В. Барабашева, А.О. Безуглова, Н.О. Богданової, Л.А. Григоряна, О.В. Зиновьева, Н.М. Колосової, М.О. Краснова, В.І. Лафітського, В.О. Лучіна, В.О. Сивова, А.А. Смирнова, Б.О. Страшуна, Ю.О. Тихомирова, Б.М. Топорніна, В.Є. Чиркіна, К.Ф. Шеремета, А.Я. Ярматова та ряду інших.

Парламентські інститути - предмет світової науки. Ті чи інші їх аспекти досліджували зокрема М. Амеллер, Ф. Ардан, Ж. Блондель, П. Бромхед, А. Дайсі, М.Дюверже, Л. Дюгі, Т. Маунц, М. Прело, К. Хессе. Їх праці використовуються при розгляді деяких питань дисертаційної теми.

Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, присвячених актуальним проблемам українського парламентаризму, місця законодавчої влади у системі поділу влади, виборів до Верховної Ради України. Однак, ці роботи не містять комплексного наукового аналізу статусу народного депутата України, тому дане дисертаційне дослідження органічно доповнює їх, а наявність означених праць не позбавляє його актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з теми “Система органів державної влади України” (№ держ. реєстрації РК 0101U001009).