ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки одним з основних завдань зовнішньоекономічної політики української держави на сучасному етапі є всебічний розвиток і розширення зовнішньої торгівлі, зміцнення економічних зв’язків з іншими країнами, захист вітчизняного товаровиробника, впорядкування системи збору митних платежів.

Вирішення цього завдання, поряд із проведенням у країні соціально-економічних реформ, багато в чому залежить і від належного правового регулювання діяльності господарюючих суб’єктів у галузі зовнішньоекономічних зв’язків, удосконалення порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави.

Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинюване у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, тобто таке явище як контрабанда.

Необхідність боротьби з контрабандою викликана також й інтересами захисту внутрішнього ринку та вітчизняного товаровиробника, що своєю чергою створюватиме додаткові можливості для надходження прибутків у загальнодержавний та місцеві бюджети.

Однак, колишні союзні республіки, які стали незалежними державами, зокрема й Україна, не маючи відповідного досвіду і належної організаційно-правової бази щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, не забезпечують високого рівня розвитку зовнішніх економічних зв’язків.

Ця проблема ускладнюється недосконалим контролем з боку держави за переміщенням громадян і товарно-матеріальних цінностей через державні кордони країн – учасниць СНД, що створює сприятливий ґрунт для контрабанди.

Спостерігається і стійка тенденція якісного розширення асортименту товарів, які стають предметами контрабанди. Аналіз судової практики за останні п’ять років свідчить, що коли раніше через митний кордон України незаконно переміщувалися переважно такі товари масового вжитку як промислові вироби, аудіо-, відеоапаратура, продукти харчування, алкогольні напої, то сьогодні предметом нелегального ввезення в державу і вивезення із неї стають, здебільшого, стратегічно важливі сировинні товари, устаткування, технології, шкідливі для навколишнього середовища виробничі відходи, отруйні та радіоактивні речовини, що завдає значної шкоди економіці держави.

Формування в Україні нової економічної системи, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, проведення правової реформи зумовлюють необхідність в удосконаленні нормативних основ боротьби з контрабандою. Актуальність проблем гармонізації законодавства різних галузей права, а також його поєднання на взаємовигідних умовах з нормативними установленнями інших держав визначаються дедалі зростаючою участю України в зовнішньоекономічних зв’язках з іншими державами. Реформування законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності стане важливим засобом розвитку і зміцнення економіки держави.

В умовах зростання рівня злочинності значущість забезпечення захисту суверенітету і безпеки України, прав та свобод громадян залежить від того, наскільки чинне законодавство відповідає сучасним реаліям життя і відображає тенденції судової практики. Це, звичайно, стосується і законодавства, спрямованого на боротьбу з контрабандою.

Ситуація, що виникла у зовнішньоекономічній сфері діяльності країни, пояснюється не лише соціально-економічною кризою і “прозорістю” державних кордонів України з країнами СНД, але й недостатньою роботою її правоохоронних органів, недосконалою правовою базою боротьби з контрабандою.

Серед комплексу невідкладних заходів, необхідних для активізації боротьби з контрабандою, потрібно особливо виділити і проблему вдосконалення кримінально-правових заходів боротьби з цим злочином, і важливість розробки теоретичних та прикладних досліджень у цій галузі, які відповідають сьогоденню і потребам правозастосовної практики.

Важливо також враховувати, що сфера контрабанди практично взята під контроль організованими злочинними угрупованнями, які мають досить тісні міжнародні зв’язки. Для тактики дій осіб, груп, які займаються контрабандою, характерний високий рівень організованості, ретельна підготовка, система зміни форм і методів злочинної діяльності.

Така ситуація викликає занепокоєння громадськості взагалі та правоохоронних органів зокрема. Усе це потребує значного перегляду чинної системи кримінально-правового впливу на контрабандистів, яка на сьогодні недостатньо ефективна. У кримінальному законодавстві потребують удосконалення окремі поняття, пов’язані зі складом даного злочину, в результаті чого вони по-різному тлумачаться і застосовуються практичними працівниками правоохоронних органів, що своєю чергою призводить до значних розбіжностей у правовій оцінці контрабанди. Це стосується передусім характеристики окремих предметів контрабанди, стадій вчинення даного злочину тощо.

У процесі набуття практичного досвіду боротьби з контрабандною діяльністю важливо продовжувати і теоретичну розробку питань удосконалення законодавства у цій сфері. Відтак постає важливе завдання – ліквідації прогалин чинного законодавства, забезпечення необхідної правової бази боротьби з контрабандою та ефективного і вичерпного її застосування.

Надзвичайно актуальним сьогодні є питання розширення міжнародної взаємодії, співпраці у боротьбі з контрабандою, якісного поглиблення уже існуючих зв’язків і використання набутого досвіду такого співробітництва. Інтеграція України до міжнародної спільноти потребує вдосконалення правової бази, у тому числі й приведення кримінально-правових норм щодо боротьби з контрабандою відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, які закріплені в міжнародно-правових актах.

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження, обраний напрям, видається цілком обґрунтованим та актуальним.

Незважаючи на велике соціально-економічне і політико-правове значення розробки комплексу проблем удосконалення організаційно-правових основ охорони зовнішньоекономічної діяльності держави від злочинних посягань, ця проблема на сьогодні ще не була в українській кримінально-правовій науці предметом спеціального монографічного дослідження з сучасних, співзвучних часові методологічних позицій та з урахуванням реалій реформаційних процесів в Україні.

Відзначимо, однак, що склад контрабанди розглядався у кандидатських дисертаціях Н.В.Качева, М.П.Дороніна, В.М.Колдаєва, В.В.Лук`янова, Б.І.Тишкевича, Ю.І.Сучкова. Важливий внесок у дослідження питань, пов’язаних з контрабандою, зробили такі вчені: Л.В.Багрій-Шахматов, А.Ф.Бантишев, В.А.Владимиров, В.М.Володько, М.П.Карпушин, В.І.Курляндський, П.С.Матишевський, Ю.Б.Мельникова, С.І.Нікулін, Г.Б.Устинова.

Суттєву роль у виробленні авторської концепції кримінально-правової охорони від злочинних контрабандних посягань відіграли праці вчених А.І.Алєксєєва, Х.Д.Алікперова, П.П.Андрушка, М.М.Бабаєва, Т.А.Боголюбової, А.І.Долгової, В.Є.Емінова, Е.М.Жевлакова, Б.В.Коробейнікова, М.Б.Крупкіна, Н.Ф.Кузнєцової, В.В.Лунєєва, Ю.І.Ляпунова, А.І.Наумова, В.В.Орехова, Е.Ф.Побігайло, А.Р.Ратинова, К.Ф.Скворцова, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, Є.А.Фролова, В.Г.Храбскова та ін.

Незаперечним позитивним внеском у розробку питань боротьби з контрабандою є захищені в Україні кандидатські дисертації С.А.Гадойбоєва (1996) та Д.Д.Давітадзе (1992).

Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для дослідження проблем контрабанди, ці питання розглядались ними в контексті криміногенної ситуації в інших державах, або з позицій кримінального законодавства СРСР. Відтак сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні не могли бути предметом їхнього дослідження.

Водночас деякі питання кримінально-правових проблем боротьби з контрабандою в Україні, які поставали останніми роками, залишаються невирішеними в українській кримінально-правовій науці, як і не заповнені істотні прогалини у законодавстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.