Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління Автореферат

Актуальність теми. Розбудова державності в Україні супроводжується ускладненням процесів в економічній, соціальній і політичній сферах суспільного розвитку. За таких умов вирішальна роль належить фінансовій діяльності держави, тобто здійсненню нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку. Оскільки Державний бюджет України є основним централізованим фондом коштів держави, він відіграє надзвичайну роль у матеріальному забезпеченні її функціонування, ефективність механізму якого переважно визначається дієвістю бюджетного контролю. У зв’язку з тим, що контроль за виконанням Державного бюджету України є однією із завершальних стадій управління державними фінансами, а також необхідною умовою ефективності управління бюджетним процесом в цілому, - постає актуальним визначення місця названого контролю в системі функцій державного управління, з’ясування об’єкту і системи суб’єктів контрольної діяльності у бюджетно-виконавчій сфері, аналіз механізму здійснення контрольної функції та розробка пропозицій по забезпеченню ефективності контролю у сфері виконання державного бюджету.

За абстрактним формулюванням державного бюджету як встановленої законом форми створення і використання фонду державних грошових коштів з метою забезпечення здійснення державних завдань і функцій постають податки, які виплачуються фізичними і юридичними особами, заробітна плата мільйонів громадян, фінансування соціальних програм, розвиток науки, культури і багато інших загальнодержавних потреб. Складна структура державного бюджету, обсяг коштів, що обертаються через нього, і багатоцільовий характер їх використання перетворюють процес контролю за використанням бюджетних ресурсів у досить складне завдання, вирішення якого має належати лише професіоналам високого рівня. Саме тому Конституція України ввела до системи суб’єктів контролю за виконанням Державного бюджету України невідомий раніше вітчизняній науці і практиці орган фінансового контролю з особливим статусом, який широко застосовується в переважній більшості розвинутих країн світу, - Рахункову палату. Рівень правового забезпечення організації та діяльності як Рахункової палати України, так й інших контролюючих органів в цілому, - не відповідає інтересам суспільства і не є дієвим, у зв’язку з чим важливого значення набуває вирішення проблемних питань: про ефективність формування системи державних органів контролю за виконанням державного бюджету та їх місце в організації публічної влади; оцінку ефективності діяльності Рахункової палати України та чинників, які впливають на неї; розробку заходів, спрямованих на забезпечення координації контрольної діяльності в бюджетній сфері. Підґрунтям створення дієвої та найбільш ефективної системи законодавчого регулювання функціонування суб’єктів контролю за виконанням Державного бюджету України повинні стати глибокий аналіз правозастосовчої діяльності державних органів у сфері бюджетного контролю, та вивчення досвіду провідних країн світу зі сталими традиціями функціонування вищих органів фінансового контролю.

Актуальність дослідження зумовлюється також об’єктивною необхідністю розробки створення та правового закріплення гарантій, спрямованих на забезпечення виконання Державного бюджету України, запобігання порушенням бюджетної дисципліни та створення дієвого механізму юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення.

Для вітчизняної правової науки розробка проблем контролю за виконанням державного бюджету на сучасному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку. Спеціальні комплексні монографічні дослідження, присвячені даній проблематиці, відсутні. Хоча фрагментарне висвітлення проблеми бюджетного контролю має місце як в юридичних наукових статтях, так і в переважно економічних виданнях.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи: українських вчених юристів в галузі державного управління, фінансового права, адміністративного права, конституційного права, зокрема, В.Б. Авер’янова, О.Ф.Андрійко, П.П. Андрушка, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, Л.К. Воронової, І.П.Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.В.Копєйчикова, Л.Т. Кривенко, Є.Б. Кубко, Н.М. Мироненко, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, П.С. Пацурківського, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, М.Ф. Селівона, В.І. Семчика, А.І. Сироти, І.П. Устинової, О.Ф. Фріцького, Л.К.Царьової, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, В.О. Шевчука, Ю.С. Шемшученка; вчених-економістів, зокрема, М.Т. Білухи, Н.Н. Єпіфанова, М.І. Камлика, С.Я.Огородника, В.С. Огородника, Т.В. Сало, В.К. Симоненка, В.Н. Суторміної, В.М. Федосова; російських дослідників М.А. Алишевського, Г.А. Айвазяна, В.Г.Афанасьєва, І.Л. Бачило, Д.М. Бахраха, Є.А. Вознесенського, В.М.Горшеньова, Б.С.Кринської, Б.М. Лазарєва, Д.С Лукашенкера, Г.Х. Попова, Н.Н. Ровинського, Н.Г. Саліщевої, Б.В. Смірнова, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, В.А. Татарінова, В.Є. Чиркіна, К.В. Шоріної, І.Б. Шахова, В.А. Юсупова; західних вчених К. Андерсона, Л. Гарамфалві, Генрі Р. Лорі, Є. Голдебанда, Ж. Матука, А. Пречманда, Дж. Робертсона, Б. Селоса, В. Танзі, А.Х. Тейлора, Х.С. Хевенса, Р. Холцмана, Г. Чаше, А. Честі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний у дисертації напрям наукового дослідження знайшов своє підтвердження в Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1995-2000 р.р., затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96. Дисертація виконана згідно з планами Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995 -2000 р.р.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 р.р.). Особливого наукового значення набуває зв’язок дисертаційного дослідження з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 р.р., розробленою авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України, стаття 45 якої визначає, що “необхідно вирішити проблему законодавчого забезпечення фінансового контролю”.