ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України вперше у практиці державотворення України визначила принципове положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження та забезпечення цих прав складають головний обов’язок державної влади. Внаслідок цього процес побудови демократичної, правової, соціальної держави Україна було чітко пов’язано із забезпеченням як конституційних прав і свобод людини і громадянина, так і її конституційно-правового статусу в цілому.

Подібна значущість проблематики забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, як одного із стратегічних напрямів розвитку української державності, обумовила значне підвищення уваги наукової спільноти до розробки питань, пов’язаних з дослідженням окремих елементів конституційно-правового статусу людини в Україні.

Актуальність звернення до аналізу теоретико-методологічних основ визначення змісту і сутності конституційно-правового статусу людини і громадянина має загальнотеоретичне обґрунтування. Адже з позиції загальної теорії конституційного права, дослідження конституційно-правового статусу людини і громадянина є тісно пов’язаним з проблемою визначення предмета конституційного права щодо правового статусу людини і громадянина. У цьому сенсі в науці конституційного права існують принаймні два способи відповіді на порушене питання. Один з них предметом конституційного права трактує виключно основні принципи конституційно-правового статусу людини, а інший до предмета науки конституційного права долучає ще й проблеми захисту та забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. З іншого боку, висвітлення проблем конституційно-правового статусу людини і громадянина має суто методологічну актуальність. Мається на увазі, що завдяки категорії конституційно-правового статусу людини і громадянина виникає можливість аналізу його структури та складових елементів. При цьому аналіз набуває ознак комплексності, тому що досліджуються не обмежені інститути громадянства, правосуб’єктності, прав і свобод людини, обов’язків громадян, гарантій прав і свобод людини тощо, але один з елементів конституційно-правового статусу людини, що тісно пов’язаний з іншими і складає цілісну систему, через яку встановлюються та регулюються відносини людини з державою та іншими суб’єктами правовідносин.

Це дає підстави для висновку про актуальність дослідження поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також про перспективність подібних наукових розвідок як для науки конституційного права, так і для реалізації процесу практичного забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. Разом з тим, вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина, сприятиме вдосконаленню процесу практичної реалізації норм Основного Закону країни, подальшому розвитку конституційного права України як галузі права, законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни.

Таким чином, актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування, яке триває в Україні, недостатня розробленість цілої низки питань, що стосуються тематики забезпечення конституційно-правового статусу людини, на монографічному рівні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки дослідників вітчизняної та зарубіжної науки, закрема проблематика конституційно-правового статусу людини і громадянина розроблялася в роботах таких авторів як: М. Антонович, К. Арановський , А. Венгеров, Л. Воєводін,
А. Георгіца, В. Грищук, Ю. Грошевий, В. Денисов, Є. Додін, Р. Калюжний,
В. Карташкін С. Ківалов, М. Козюбра, В. Коновалова, М. Корнієнко,
В. Кравченко, О. Кутафін, О. Лукашева, М. Малеїн, Г. Мальцев, Г. Манов,
О. Марцеляк, Г. Мурашин, Є. Назаренко, А. Олійник, В. Опришко, М. Орзіх, М. Панов, О. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов,
О. Скрипнюк, В. Тацій, І. Тимченко, В. Тихий, Є. Тихонова, О. Тодика,
Ю. Тодика, О. Фрицький, М. Цвік, В. Шаповал, В. Шемшученко, Л. Юзьков.

Втім, незважаючи на значну кількість праць, присвячених окремим інститутам та елементам конституційно-правового статусу людини: правам людини і громадянина, інституту громадянства, конституційним обов’язкам і т.д., слід зазначити, що у межах науково-теоретичних розробок у галузі конституційного права не існувало спеціальних монографічних робіт, присвячених проблематиці забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як частина науково-дослідної роботи Національного університету „Острозька Академія” за темою „Права людини: досвід комплексного аналізу” (державний реєстраційний номер 2201020).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є здійснення всебічного теоретико-правового аналізу проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасному процесі державотворення незалежної України.

З метою  практичної реалізації зазначеної мети розв’язувалися такі задачі:

проаналізувати основні теоретико-методологічні способи визначення конституційно-правового статусу людини в сучасній науці конституційного права;

дослідити систему принципів конституційно-правового статусу людини, з метою виявлення їхніх взаємозв’язку та взаємозалежності;

охарактеризувати покоління прав людини і громадянина, надати загальну концептуальну картину проблем розвитку та практичного втілення окремих поколінь прав людини і громадянина;

виявити теоретичні основи взаємозв’язку прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, представити цілісну систематизовану модель їхньої взаємодії;

дослідити гарантії конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, надати висвітлення базовим принципам, які покладене в основу системи загальних гарантій конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні;

проаналізувати загальні властивості та специфіку функціонування органів державної влади в процесі забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні;

узагальнити основні напрямки діяльності держави щодо стабільності та повноти забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина з позиції становлення України як демократичної, правової, соціальної держави, а також взятого нею курсу на європейську інтеграцію.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані із забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина в контексті сучасних державотворчих процесів в Україні.

Предметом дослідження є інститут конституційно-правового статусу людини та юридичні засоби його забезпечення.

Методи дослідження. Основу роботи складає метод комплексного аналізу, який дозволив всебічно висвітлити проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, визначити взаємозв’язок між окремими інститутами конституційно-правового статусу, виокремити його основні елементи та обґрунтувати необхідність їх чіткого правового регулювання. Разом з тим, широко залучалися такі загальнонаукові методи як: методи аналізу і синтезу, структурно-функціональний, системний, порівняльно-правовий. Втім, необхідність звернення до конкретного нормативно-правового матеріалу обумовила доцільність використання ряду спеціальних методів, які застосовуються для тлумачення конституційних норм, систематизації нормативно-правових актів щодо окремих прав людини і громадянина, історико-правової реконструкції ґенези поглядів на нормативного забезпечення елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина. Формально-юридичний метод дозволив з’ясувати в окремих випадках логіку законодавця, закладену у конкретних правових нормах.

Використання методів критичного дослідження дозволило авторці аргументувати власну позицію як щодо визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина, так і стосовно напрямів його забезпечення в Україні.

Нормативною основою дисертації є Конституція України, закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, Рішення Конституційного Суду України, інші нормативно-правові акти, які пов’язані із визначенням та забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. В дисертації використаний матеріал сучасного зарубіжного конституційного права (конституції сучасних держав, конституційні та органічні закони і т.д.). Також важливим джерелом дисертаційного дослідження, є міжнародні нормативно-правові акти у галузі прав людини (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини тощо).

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, де комплексно розглядається проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, надається всебічний аналіз проблем, які постають в Україні у цій сфері.

Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:

уперше:

доведено, що науково-теоретична характеристика змісту конституційно-правового статусу людини і громадянина дозволяє визначити його як сукупність базових правових норм та інститутів, що проголошені на рівні конституції та конституційних законів і мають на меті визначення місця та ролі людини з погляду реалізації та гарантування її прав у відносинах як з державою, так і з іншими суб’єктами правовідносин;

до розширеного визначення конституційно-правового статусу сформульовано авторський підхід, який охоплює як Конституцію України, так і інші нормативно-правові акти, які конкретизують положення Конституції та відповідають її принципам;

доведено, що основна більшість проблем механізму забезпечення прав і свобод людини пов’язана не стільки з відсутністю необхідної системи органів державної влади, скільки з необхідністю проведення реформотворчих змін у процесі їх функціонування. Тому, проведення політичної, парламентської, адміністративної, судової реформ слід розглядати у загальному плані, що безпосередньо пов’язаний з реалізацією правових норм, які фіксують основи конституційно-правового статусу людини і громадянина, визначають права і свободи особи, формують систему гарантій та механізмів забезпечення зазначених у Конституції прав людини і громадянина;

з нових позицій:

проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення поняття конституційно-правового статусу людини, а також продемонстровано, що намагання звести інституційно-нормативне поняття “конституційно-правовий статус людини і громадянина” виключно до сукупності конституційних норм, які реалізуються в інших галузях права, не може вважатися достатньо обґрунтованим. Це пояснюється тим, що конституційно-правовий статус людини виступає основою для всіх інших видів правового статусу (адміністративно-правового, цивільно-правового тощо);

обґрунтовано висновок, що в системі принципів конституційно-правового статусу особи центральне місце належить принципові рівноправ’я. Саме завдяки йому відбувається вписування конституційно-правового статусу особи в модель правової держави. Порушення принципу рівноправ’я призводить до неможливості реалізації верховенства права, оскільки у цьому випадку виникає феномен “гетерогенності” права, коли право стає певною мірою значущим в залежності від становища окремих індивідів або будь-яких інших емпіричних ознак;

обґрунтовано положення про те, що досягнення стабільності конституційного ладу в цілому, забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина постають як першочергова мета діяльності системи державної влади в Україні на сучасному етапі. У зв’язку з цим, здійснювана в Україні політреформа має як свою обов’язкову складову частину забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадянина, як основного елементу змісту конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.

набули подальшого розвитку виокремлення основних проблем забезпечення конституційно-правового статусу людини та системи юридичних засобів його забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні висновки з розгляду питань забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні можуть бути використані у:

– правотворчості – у процесі законодавчої діяльності і в приведенні нормативної бази у відповідність до фундаментальних конституційних принципів, які визначають основи взаємовідносин держави, суспільства та індивіда. Так, окремі положення, що представлені у дисертації, можуть використовуватись у роботі Верховної Ради України при підготовці проектів законів, Кодексу про права і свободи людини, Концепції охорони прав і свобод людини в Україні, у правотворчій діяльності інших органів державної влади і місцевого самоврядування;

– науково-дослідній сфері та навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів з конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, з теорії держави і права та ряду спецкурсів з конституційно-правового статусу людини і громадянина і проблем забезпечення прав і свобод людини в Україні, при розробці заходів з удосконалення функціонування механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини.

– правозастосуванні – для вдосконалення роботи органів державної влади щодо забезпечення конституційно-правового статусу людини, а також гарантування і захисту прав людини і громадянина в Україні;

– сфері правового виховання – у формуванні сучасної правової культури.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного, адміністративного та міжнародного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Протягом 2003–2005 років авторка брала участь у підготовці та проведенні теоретико-методологічних семінарів з проблем науково-теоретичних досліджень у галузі забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Основні положення дисертації, важливі проміжні результати, що пов’язані з окремими аспектами дисертаційного дослідження, доповідалися на науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, Національний університет “Острозька Академія”, 2003 – 2006), на науково-практичній конференції “Права людини в Україні: стан, проблеми, перспективи” (м. Острог, 2004).

Участь у підготовці і проведенні двох “круглих столів” за темами: “Забезпечення соціальних прав людини в Україні: проблеми і перспективи” (м. Острог, 2003), “Конституційно-правові механізми забезпечення прав і свобод людини: Україна і міжнародний досвід” (м. Острог, 2004), які проводилися кафедрою історії, теорії держави і права та конституційного права правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені авторкою у шести статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які структуровані у шість підрозділів з висновками до кожного розділу, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них список джерел загальною кількістю 337 найменувань, на 20 сторінках.