ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Негативні зміни криміногенної обстановки, що спостерігаються в Україні обумовлені цілою низкою факторів. Зокрема, невпорядкованість міграційних процесів, вплив закордонного криміногенного елементу, окремих фінансово-промислових груп, зацікавлених у дестабілізації в нашій країні, ослаблення в силу причин об’єктивного і суб’єктивного характеру контролю за в’їздом і перебуванням на території України іноземців та осіб без громадянства, зокрема, держав ближнього зарубіжжя, змушують сконцентрувати увагу на ролі міграційної та реєстраційної системи у розв’язанні проблемних питань щодо зміни криміногенної обстановки.

Відсутність візового режиму в’їзду та виїзду з України громадян цілого ряду держав, обладнаних кордонів, відкрило широкі можливості для проникнення на територію України кримінальних та інших асоціальних елементів із зарубіжних країн. Ослаблення ж паспортно-візового режиму призвело до безконтрольності проживання таких осіб, що сприяло їх подальшій криміналізації.

Необхідно підкреслити, що іноземці та особи без громадянства все частіше вчиняють на теренах України  різного роду правопорушення і злочини, у тому числі створюють нові або вступають у вже існуючі організовані злочинні групи. Спостерігається підвищений інтерес міжнародних злочинних угрупувань до переміщення своєї діяльності на територію України та освоєнню тут високорентабельних сфер кримінального бізнесу. Особливе значення має питання незаконного проникнення на нашу територію іноземців та осіб без громадянства. Ослаблення прикордонного контролю і паспортного режиму створюють для цього сприятливі умови.

Про підвищення активності у цій сфері протягом останнього десятиріччя яскраво свідчать кількісні статистичні показники та якісні тенденції. За даними ДІТ МВС України, лише у 2005 році органами внутрішніх справ виявлено 18,8 тис. нелегальних мігрантів, з яких за межі України видворено 12,7 тис. осіб, в    тому числі, 1,3 тис. – примусово. Заборонений подальший в’їзд на територію Укра­­їни 5,4 тис. нелегалам. До адмі­ністра­тивної відповідальності за порушення міг­раційного законодавства притягнуто 59,2 тис. іноземців. До спеціальних установ міліції поміщалося 6,9 тис. затриманих. 

З метою захисту правопорядку, збереження існуючого рівня соціальної заможності й економічного добробуту своїх громадян, у багатьох країнах вдалися до превентивних адміністративно-правових заходів щодо обмеження в’їзду і перебування небажаних іноземців. Це спонукало осіб, що не мали підстав або можливостей для легальної міграції, до пошуку нових каналів нелегального пересування і країн з сприятливими для цього умовами. Серед таких держав опинилась і Україна.

Тривала відірваність від загальносвітового досвіду, зачатковий розвиток засад міграційного права, повільне становлення відповідних державних і недержавних інституцій і, як наслідок, неспроможність ефективно протидіяти порушенням міграційних та реєстраційних правил ­– все це ставить перед юридичною наукою і правоохоронною практикою невідкладне завдання всебічного вивчення міграційних процесів і явищ, формування ефективних організаційно-правових засобів протидії зазначеним порушенням.

Деякі питання удосконалення правових і організаційних основ діяльності у сфері міграції досліджувалися у наукових працях західних дослідників даної проблематики Г. Вербунта, Г. Венден-Дідьє, Д. Коста-Ласку, Т. Хаммара та ін., російських вчених О. Арбузкіна, М. Богуславського, О. Воробйової, Ж. Зайончковської, В. Іонцева, І. Карданова, А. Михайлова, В. Моісеєнка, Г. Морозової, Л. Рибаковського, Б. Хорєва, та ін., а також цілої низки вітчизняних авторів: С. Бритченко, І. Вайнагія, О.Малиновської, В. Новіка, Н. Нижник, О. Піскуна, С. Пирожкова, І. Прибиткової, С. Ратушного, Ю. Римаренка, О. Хомри, П. Чалого, М. Шульги  та ін.

Слід зазначити, що дослідження проблемних сторін протікання міграційних процесів вченими у галузі адміністративного права більшою мірою прис­вя­чені загальним питанням адміністративно-правового регу­лю­вання статусу інозем­ців на території України (С. Константінов, В. Олефір) або протидії нелегальній міграції (В. Жук, О. Кузьменко, А. Мозоль, Т. Мінка, І. Сєрова). Інші дослідники, звертаючись до окремих аспектів організаційно-правового регулювання міграційних процесів (О. Бандурко, І. Гарна, С. Мосьондз, С. Чехович), того ж часу, не охоплюють усього спектру важливих проблем у сфері реєстраційного обліку фізичних осіб.

Саме тому, для вітчизняної адміністративно-право­вої науки спеціальне дослідження процесу адміністративно-правового регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб – є новим, недостатньо розробленим напрямом наукового пошуку.

Викладене, на думку автора, свідчить про актуальність обраної ним теми дисертаційного дослідження, обумовлює його структуру, зміст, свідчить про науково-теоретичну і практичну значимість роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов’язана із Комп­лексною програмою профілак­тики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних дослід­жень МВС України, які потре­бують першочергового розроблення і впро­вадження в практичну діяль­ність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 рр, плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік (п.56). Актуальність обраного наукового напряму безпо­середньо випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у XXI столітті, багатьох відомчих програм. Робота спрямована на виконання указів Президента України «Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною мігра­цією», «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересу­вання і вільний вибір місця проживання», «Питання організації виконання Закону України «Про імміграцію», «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією» та ін.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці науково-обґрунтованих положень, направлених на удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації практичної діяльності уповноважених органів у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб. 

Вказаною метою зумовлена постановка та вирішення наступних конкретних завдань:

       –   визначити основні історичні етапи міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні;

–     проаналізувати нормативно-правову базу міграційної та реєстраційної сфер і виявити наявний резерв для її удосконалення;

–   дослідити на різних рівнях управління практичну організацію та функціонування паспортно-реєстраційної системи;

–       розкрити зміст та особливості компетенції органів виконавчої влади у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб;

–                      довести, що адміністративно-примусові заходи протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил є системним утворенням і належить до групи механізмів по забезпеченню адміністративно-правових режимів;

–                      надати авторську класифікацію адміністративно-примусових заходів, які застосовуються у протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил;

–                      визначити правові засади застосування заходів адміністративного примусу  в протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил;

–    розробити рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання, організації та практики діяльності Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Об’єктом дослідження є суспільні відносин, що виникають у сфері міграційних процесів в Українській державі.

Предмет цього дослідження становлять організаційно-управлінські засади правового регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади міграції та реєстрації фізичних осіб. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії органів виконавчої влади України, до компетенції яких входять питання політики у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертації. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку міграційних процесів в цілому та міграційного законодавства зокрема. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені. Дисертація є однією з перших спроб комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Вона також визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням та дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в міграційній сфері та напрямів удосконалення законодавства. В роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до дослідження значного кола проблем, які залишилися поза увагою вчених, але мають важливе значення.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:

вперше:

–                      сформульовано історико-правові передумови виникнення та розвитку міграційних процесів та реєстрації фізичних осіб;

–                      виділено критерії класифікації нормативно-правових актів у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб;

–                      здійснено класифікацію заходів адміністративного примусу, які застосовується у протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил;

удосконалено:

–                      порядок здійснення та основні напрями реєстраційного обліку фізичних осіб;

–                      ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування заходів адміністративного примусу в протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил;

набуло подальшого розвитку:

–                      розмежування компетенції та функцій органів виконавчої влади щодо здійснення політики у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб;

–                      розв’язання окремих проблем правового регулювання застосування адміністративно-примусових заходів у протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

·        у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми удосконалення реєстраційного обліку фізичних осіб;

·        у правотворчості – в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства у сфері міграції та реєстрації фізичних осіб (акти впровадження ВРУ №06-19\15-988 від 22.07.04 та №06-19\15 від 29.06.05);

·        у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить вдосконалити управлінську діяльність державних органів щодо регулювання міграційних процесів та реєстрації фізичних осіб (акт впровадження ДДГІРФО МВС України від 29.06.04);

·        у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в Прикарпатському юридичному інституті під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність». Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта (акт впровадження ПЮІ ЛДУВС від 06.03.06).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Київського національного університету внутрішніх справ та дістали позитивну оцінку. Окремі з них були оприлюднені у формі доповідей на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми державотворення та захисту прав людини» (м. Острог, 21 травня 2004 року),  «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини» (м. Острог, 28-29 квітня 2005 року) та міжнародних науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 30 червня - 2 липня 2005 року), «Організаційно-правові основи взаємодії органів внутрішніх справ із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку і запобігання їм» (м. Донецьк, 27 січня 2006 року).

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в 7 наукових статтях, 4 з яких – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета та завдання визначили послідовність викладення матеріалу та структуру дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують дев‘ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, з них основного тексту – 178 сторінок та 4 додатки (5 сторінок).