КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проведення в Україні військової реформи по створенню сучасної, невеликої за чисельністю, мобільної, всебічно забезпеченої армії має на меті також створення ефективної системи реалізації конституційно-правового статусу військовослужбовців, забезпечення їх конституційних прав і свобод, посилення соціального захисту військовослужбовців. Адже реальність і гарантованість забезпечення конституційних прав і свобод військовослужбовців є важливим показником наявності соціальної, правової держави і безпосередньо впливає на морально-психологічній стан військовослужбовців та стан боєготовності військ.

Незважаючи на те, що Конституцією і законодавством України визначені основні права і свободи військовослужбовців, конституційні гарантії їх соціального захисту, реального забезпечення цих прав ще не досягнуто.

Безсумнівно, що така робота буде більш плідною, якщо вона буде здійснюватися з урахуванням наукових досліджень, узагальненого практичного досвіду вирішення подібних проблем як у минулому, так і в новітній історії України, а також досвіду інших держав.

Актуальність обраної теми значною мірою обумовлена саме ступенем наукового розроблення проблеми. Справа в тому, що на цей час в Україні відсутні дисертаційні роботи, присвячені комплексному дослідженню тенденцій розвитку інституту конституційно-правового статусу військовослужбовців. У межах дисертаційного дослідження важливим є не тільки аналіз теоретичних основ конституційно-правового статусу військовослужбовців, але й гарантій його реалізації у нових суспільно-політичних умовах. Це передбачає виявлення специфіки законодавства, що закріплює статус військовослужбовців, його місця в системі конституційного законодавства, гарантій реалізації конституційних прав і свобод військовослужбовців.

Сучасні наукові погляди щодо конституційно-правового статусу військовослужбовців нерозривно пов’язані з розвитком людської цивілізації та уявлень про права і свободи людини. Значний внесок у розвиток наукових поглядів про права людини зробили видатні мислителі епохи відродження:
Т. Гоббс, Г. Гроцій, Т. Джефферсон, І. Кант, Дж. Локк, Дж.-Ст. Мілль, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спіноза; видатні мислителі України: М. Грушевський, М. Драгоманов, О. Кістяківський, Леся Українка, П. Орлик, І. Франко, Т. Шевченко та ін.

При написанні роботи дисертант спирався на наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розглядалися питання конституційно-правового статусу особи, прав і свобод людини та громадянина, гарантій їх реалізації. Серед них наукові праці таких радянських та російських учених, як М. Вітрук, Л. Воєводін, М. Ентін, В. Карташкін, Н. Лукашук, О. Лукашова, М. Матузов,
В. Патюлін, В. Скобелкін, О. Тіунов, а також наукові праці українських учених-правознавців М. Баймуратова, М. Гуренко, А. Колодія, В. Копейчикова,
О. Кушніренко, Н. Мяловицької, А. Олійника, В. Погорілка, П. Рабіновича,
О. Скакун, Т. Слинько, Ю. Тодики, Н. Шукліної та ін.

При проведенні дослідження також використовувалися наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджували проблеми правового статусу військовослужбовців, М. Артамонова, А. Добровольського, І. Качана, В. Кириленка, А. Коровнікова, Р. Крокера, Ю. Мігачова, Ю. Поніматченка, Ж.-К. Рокепло,
В. Серьогіна, В. Стрекозова, К. Хессе, Х.-Г. Швенка та ін.

Нормативно-правову основу дисертаційного дослідження становлять видатні історико-правові документи – Руська Правда, Конституція Пилипа Орлика, закони УНР; міжнародно-правові документи з прав людини, Конституція та закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру (гуманітарних проблем) Збройних Сил України. Воно є складовою частиною розробки загальної теми “Соціальні аспекти реформування та розвитку Збройних Сил України” (шифр “Соціальний фактор”), державний реєстраційний номер 0104U004996. Обрана тема дослідження узгоджується з планами науково-дослідних робіт, тематичними планами Національної академії оборони України, обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії оборони України (протокол №1 від 27 вересня 2004 року).

Мета і завдання дослідження полягають у комплексному розгляді теоретичних та практичних проблем конституційно-правового статусу військово-службовців, аналізі діючого законодавства та досвіду провідних країн світу і формулюванні на цій основі науково обгрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства та практики реалізації конституційно-правового статусу військовослужбовців в Україні.

Для досягнення вказаної мети передбачено вирішити такі завдання:

–          провести аналіз розвитку і сучасний стан теоретичного опрацювання проблеми конституційно-правового статусу військовослужбовців;

–          дослідити історичний розвиток і сучасний стан нормативно-правового регулювання та провести аналіз законодавчих актів, що визначають конституційно-правовий статус військовослужбовців, гарантії його реалізації;

–          з’ясувати поняття, структуру та дослідити елементи конституційно-правового статусу військовослужбовців в Україні;

–          здійснити комплексне дослідження сутності прав і свобод військово-службовців, їх класифікацію, особливості реалізації та стан дотримання у відповідності до Конституції, законодавства України і міжнародних стандартів прав людини;

–          дослідити правові гарантії конституційних прав і свобод військово-службовців, що сприяють реалізації їх конституційно-правового статусу;

–          розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, яке визначає конституційно-правовий статус військово-службовців, на основі узагальнення позитивного зарубіжного і вітчизняного досвіду.

Таким чином, сутність наукового завдання полягає у комплексному дослідженні теоретичних та практичних проблем реалізації конституційно-правового статусу військовослужбовців в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері правового закріплення та реалізації конституційно-правовового статусу людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правовий статус військово-службовців в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання державно-правових процесів і явищ, що дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності. Із загальнонаукових методів використовувалися системний, структурно-функціональний, історичний та інші. Застосування системного та структурно-функціонального методів дозволило визначити структуру елементів конституційно-правового статусу військовослужбовців, визначити критерії класифікації та здійснити класифікацію прав і свобод військовослужбовців, здійснити класифікацію гарантій їх реалізації, визначити ієрархію державних органів, що є гарантами конституційно-правового статусу військовослужбовців та їх повноваження щодо реалізації конституційних прав військовослужбовців. Використання історичного методу дозволило дослідити становлення та розвиток теорії і практики конституційно-правового статусу військовослужбовців та його нормативно-правове закріплення.

Із спеціально-юридичних методів автор застосовував формально-юридичний, порівняльно-правовий та ін. За допомогою формально-юридичного методу досліджено діяльність державних органів щодо реалізації конституційних прав військовослужбовців та запропоновано напрями вдосконалення їх діяльності. Використання формально-юридичного та порівняльно-правового методів дало змогу проаналізувати систему законодавства України про конституційно-правовий статус військовослужбовців та виробити пропозиції щодо його вдосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів цієї роботи полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження інституту конституційно-правового статусу військовослужбовців в Україні, що дозволило визначити його особливості та головні тенденції розвитку, розробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства про конституційно-правовий статус військовослужбовців.

У дисертації обґрунтовано низку понять, теоретичних положень і висновків, що мають наукову новизну:

1.   Запропоновано авторське визначення поняття “військовослужбовець” – це громадянин України, який проходить військову службу, що є державною службою особливого характеру, в одному з військових формувань України, яке створене відповідно до чинного законодавства України для здійснення оборони держави.

2.   Набуло подальшого розвитку дослідження основних елементів структури конституційно-правового статусу військовослужбовця, до яких належать: правові норми; основні права, свободи і обов’язки; правосуб’єктність; правові принципи; громадянство; гарантії прав і свобод; юридична відповідальність.

3.   Вперше узагальнено результати комплексного дослідження сутності прав і свобод військовослужбовців, проведено їх класифікацію, досліджено особливості та проблеми реалізації в умовах військової служби. Права і свободи військовослужбовців можна поділити на: конституційні (загальногромадянські), які вони мають як повноправні громадяни; військово-службові, пов’язані з безпосереднім проходженням військової служби.

4.   Проведено аналіз і розглянуто класифікацію правових гарантій прав і свобод військовослужбовців та виявлено специфіку законодавства в цій сфері. Правові гарантії реалізації прав та свобод військовослужбовців – це сукупність встановлених державою правових норм, правових способів і засобів, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи особи та поновлюються порушені права. Правові гарантії поділяються на дві великі групи: нормативно-правові гарантії і організаційно-правові гарантії.

5.   Сформульовано авторську концепцію нормативно-правових гарантій як об'єктивного права, що включає в себе матеріальні норми-принципи, обов'язки держави, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, юридичну відповідальність та процесуальні норми.

6.   Обґрунтовано авторську концепцію організаційно-правових гарантій прав і свобод військовослужбовців, до системи яких входять держава, її органи та посадові особи, інститути громадянського суспільства (політичні партії та громадські організації, профспілки та інші неурядові організації, засоби масової інформації).

7.   Розроблено пропозиції та рекомендації з поліпшення системи і змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань конституційно-правового статусу військовослужбовців, конкретні доповнення до законодавчих актів, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів держави по захисту прав і свобод військовослужбовців. Зокрема, автором розроблено проект структури Закону України “Про правовий статус військовослужбовців в Україні”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертації можуть бути використані в процесі вдосконалення чинного законодавства про конституційно-правовий статус військовослужбовців, а також у діяльності органів державної влади щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод військовослужбовців. Матеріали дослідження, основні ідеї та висновки можуть бути використані в процесі викладання конституційного права України, при розробці навчальних програм, читанні спецкурсів “Конституційно-правовий статус військовослужбовців в Україні”, “Забезпечення прав і свобод людини в умовах військової служби” у вищих військових навчальних закладах, у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів юридичних факультетів і в роботі з правового виховання населення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема: “Система морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил): сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2005 р.); “Формування у військовослужбовців позитивного ставлення до НАТО” (Київ, 24 листопада 2005 р.). Тези виступів опубліковані.

Результати дисертаційної роботи були використані при підготовці науково-дослідної роботи “Соціальні аспекти реформування та розвитку Збройних Сил України” (шифр “Соціальний фактор”), державний реєстраційний номер 0104U004996, що підтверджується відповідним актом впровадження.

Публікації. Основні положення дисертації відображено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та логікою дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 205 сторінок, із яких список використаних джерел становить
20 сторінок (229 найменувань), додатки – 5 сторінок.