Правовий статус Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) та її еволюція Автореферат

Актуальність теми дослідження. Закінчення Другої світової війни призвело до виникнення у світі нового міжнародного порядку, складовою якого стало створення міжнародної інституційної системи. Остання уособлюється з Організацією Об’єднаних Націй як універсальною міжнародною структурою, основними цілями якої є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між народами та здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру і в заохоченні розвитку поваги до прав людини (ст. 1 Статуту ООН). Отже, серед зазначених цілей важливе місце посідає міжнародне співробітництвo в економічній сфері як необхідного чинника поліпшення умов життя народів і підтримання між ними мирних відносин.

В результаті в рамках Організації Об’єднаних Націй вперше була створена низка взаємопов’язаних між собою фінансових та економічних організацій з торгівлі та розвитку: Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародний банк з реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд та ін. В той же час в процесі деколонізації на основі здійснення принципу рівноправності і самовизначення народів, що є одним із основних принципів Статуту ООН, на політичній мапі світу з’явилася велика група незалежних країн, отримавши назву країн, що розвиваються. Вони мали інтегруватися у світову економіку, що вимагало спільних зусиль міжнародного співтовариства. Ці зусилля призвели до створення у 1964 р. на постійній основі Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Основою для цього послужила Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1995 (ХІХ) від 30 грудня 1964 р., яка стала установчим актом ЮНКТАД, визначивши її статус в інституційній системі ООН як органу Асамблеї, що дорівнюється на практиці до міжнародної організації.

ЮНКТАД є автономною міжнародною організацією, що діє на багатосторонній основі, охоплюючи широке коло економічних відносин, пов’язаних, з одного боку, з торгівлею країн, що розвиваються, а з іншого боку, з розвитком цих країн. Визнаючи торгівлю одним з найважливіших елементів економічного зростання та світового розвитку, а також інструментом для викорінення бідності, вона стала також форумом для координації зв’язків між торгівлею і розвитком як на національному, так і на міжнародному рівнях. В нинішній період її діяльність охоплює також проблеми держав з перехідною економікою, до яких відноситься Україна.

Глобалізація міжнародної економіки ставить перед ЮНКТАД серйозні завдання по вирівнюванню для зазначених категорій країн можливостей в отриманні вигод від торгівлі, інвестицій та потоків технології. У зв’язку з цим діяльність ЮНКТАД, що є координаційним центром в Організації Об’єднаних Націй для комплексного розгляду питань торгівлі та розвитку, має ключове інституційне значення для покращення глобального управління міжнародною економікою в напрямі усунення зовнішніх обмежень на шляху утвердження стійкого розвитку країн, які цього потребують.

Виходячи з цього, дослідження правового статусу ЮНКТАД та особливостей організації її діяльності в процесі еволюційного розвитку є важливою проблемою теорії та практики міжнародного інституційного права, яка ще недостатньо висвітлена у вітчизняній науці міжнародного права.

Деяких аспектів діяльності ЮНКТАД у своїх роботах торкалися, зокрема, С. Войтович, І. Лукашук, М. Микієвич, О. Покрещук та ін. Загальні питання функціонування права ООН та її економічних установ досліджували Б. Ашавський, В. Денисов, В. Євінтов, О. Зайцева, Н. Крилов, Л. Мінгазов, Г. Морозов, Т. Нешатаєва, Е. Обмінський, В. Опришко, А. Талалаєв, Е. Шибаєва та багато ін. Правовою природою ЮНКТАД займалися Г. Вельямінов, Б. Пінєгін, В. Фомін та ін., проте їх праці опубліковані вже понад 30-ти років тому і в них не віддзеркалено докорінні зміни, які мали місце за цей час. В зарубіжній науці міжнародного права існує чимало праць, присвячених правовому аналізу структури та діяльності ЮНКТАД в міжнародному інституційному праві, що набуло нових рис після закінчення «холодної війни» та розпаду СРСР разом із створенням в рамках колишніх союзних республік незалежних держав, включаючи Україну. Цими питаннями займалися Е. Аречага, Р. Ашер, Р. Гарднер, Д. Кордовес, К. Кольяр, Х. Лаутерпахт, Е. Луард, В. Моравецький, Дж. Рідель, А. Барлі-Слотер, З. Хаквані, Р. Хюдек, А. Юсуф та ін. Крім праць наведених авторів, в дисертації використано роботи з міжнародного права розвитку М. Беджауї, М. Булаїча, Х. Зінгера, Г. Мюрдаля, Р. Пребіша, О. Ріверо та ін. Теоретичною основою дослідження правового порядку ЮНКТАД слугували роботи з тих чи інших питань міжнародного інституційного права таких відомих представників науки міжнародного права, як С. Бастід, Д. Бовет, П. Дайє, І. Деттер, Нгуен Куок Динь, І. Зайдль-Гогенвельдерн, Р. Лагоні, М. Міллікан, А. Пелле, П. Райтер, О. де Ріверо, Б. Пальєрі, Ш. Розен, У. Фрідман, Г. Шермерс, М. Шоу, а також праці А. Фердросса, Л. Оппенгейма, І. Тункіна та ін. При підготовці дослідження використовувалися офіційні документи Генеральної Асамблеї ООН, матеріали ЮНКТАД та доповіді Генеральних Секретарів ООН і ЮНКТАД.