КАР’ЄРА ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ Автореферат

Актуальність теми. Виклики, що постають нині перед вітчизняним державним управлінням та системою державної служби, свідчать про нагальну потребу в глибоких наукових дослідженнях державного управління як науки та мистецтва. Такі дослідження необхідні як для модернізації держави в цілому, так і для оновлення сучасної управлінської парадигми, оскільки від готовності та якісних характеристик кадрів державної служби безпосередньо залежить ефективність вирішення усіх проблем, що виникають у процесі функціонування Української держави.

Саме тому сучасна державна служба в Україні має стати передусім, соціальним інститутом, у якому особистісно-професійне зростання державного службовця, його професійна мотивація визнаватимуться основним фактором стабілізації політичного, правового та соціального простору життєдіяльності української держави. Крім того, поняття кар’єри, під яким розуміється суб’єктивна оцінка державним службовцем свого професійного шляху, має безпосередньо пов’язуватися з його професійним та особистісним розвитком і визначатися як постійне, безперервне підвищення професіоналізму та накопичення досвіду.

У такому контексті проблема сутнісної трансформації та оновлення поняття «кар’єра державного службовця» стає особливо вагомою та значущою як одна з центральних проблем управління людськими ресурсами у сфері державного управління.

Актуальність та важливість цієї проблеми зумовлена тим, що нині поняття “кар’єра” втрачає традиційну сутнісну одновимірність, перетворюючись у складний, багатогранний соціальний феномен, оскільки за особистістю починає визнаватися право на активну побудову власної кар’єри.

Особливого значення проблематика усвідомлення поняття “кар’єра державного службовця” набуває в процесі реформування державної служби, спрямованого на становлення професійної, ефективної та результативної когорти професіоналів, здатних чесно та неупереджено служити українському народові та державі і давати гідну відповідь на виклики, ризики і небезпеки сьогодення.

З огляду на це планування кар’єри та внутрішньо-організаційні переміщення працівників за умови їх послідовної реалізації мають вважатися, на думку здобувача, обов’язковими для професіоналізації державних службовців, і отже, для розвитку особистості кожного службовця зокрема та організації в цілому.

Дослідження показали, що традиційний статичний погляд на професійну кар’єру стає неприйнятним у сучасних умовах в Україні, оскільки необхідність розробки теорії кар’єрної стратегії важлива, по-перше, для усвідомлення того, що підвищення статусу є не метою, а засобом розширення можливостей державної служби; по-друге, для подолання кар’єризму як відхилення від соціальної норми професійно-особистісного розвитку людини на державній службі. Саме тому під кар’єрою державного службовця має слід розуміти засіб реалізації його особистісно-професійного потенціалу та оптимізації професійної діяльності.

Проведений аналіз засвідчив, що в науковій літературі, особливо в зарубіжній, досліджуються численні проблеми, що стосуються сучасних підходів як до кар’єри загалом, так і до сфери державного управління зокрема.

Важливе значення для вивчення теоретичних проблем сфери державного управління, розвитку інституту державної служби, управління персоналом на державній службі мають праці вітчизняних та зарубіжних вчених: В.Б.Авер’янова, Е.А.Аксьонова, Т.Ю.Базарова, Х.А.Бекова, Г.В.Атаманчука, Д.Боссаерта, К.Деммке, І.О.Василенко, Т.В. Мотренка, В.Д. Бакуменка, О.Л. Копиленка, С.В. Майбороди, В.К. Майбороди, С.М. Серьогіна, В.В. Голубь, В.М. Рижих, Ю.П. Шарова, О.І. Турчинова, Т.І. Пахомової, М.П. Стрельбицького, В.В.Вороніна, Н.Т. Гончарук, В.Старовойтова, О.В.Оболонського, Д.Дж.Келлі, В.І.Кноррінга, С.М.Князєва, Т.В.Кошової, І.С.Крилова, Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка, П.Т.Павленчика, В.О.Шамрая, Л.А.Пашко, Г.Райта, Ю.А.Розенбаума, В.В.Цвєткова , О.П.Якубовського, С.Баталя, Ж.С.Левенталя та ін.

Як соціальний феномен проблему кар’єри досліджували такі зарубіжні вчені, як: М.Армстронг, Д.Е.Габрис, Г.Десслер, Р.Джонс, В.М.Іванов, О.В.Іванов, А.О.Доронік, А.Я.Кібанов, Г.А.Комісарова, В.І.Курбатов, М.Х.Мискон, М.Альберт, Ф.Хедоури, С.Д.Резнік, В.С.Резнік, Г.Саймон, В.А.Дятлов, П.Херріот та ін.

Аналіз показав, що у вітчизняних дослідженнях проблеми кар’єри державного службовця переважає фрагментарний підхід, який обмежує багатоаспектне вивчення цього феномена. Тому кар’єра державного службовця як складний і багатогранний процес передбачає комплексне дослідження з орієнтацією на його особистісну самореалізацію. Саме потреба у вивченні теоретичних засад організації та проходження кар’єри на державній службі і зумовила вибір теми дисертації.