ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ: ДОКТРИНАЛЬНІ, ПРИКЛАДНІ ТА КОМПАРАТИВНІ АСПЕКТИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Модернізація української державності в останнє десятиліття XX та на початку XXІ століття стала домінантою демократичних перетворень у країні. Такі перетворення, перш за все, супроводжуються створенням належної й ефективної системи інституційних та нормативних гарантій захисту прав людини та громадянина.

У цьому контексті питання належного захисту прав людини і громадянина є найбільш актуальним для сучасної України, законодавство якої закріпило стандартний для правової держави перелік прав та свобод. Основна проблема України, як і будь-якої іншої держави, полягає в належному забезпеченні таких прав, що розпочинається зі створення відповідних державних механізмів захисту прав і свобод людини та громадянина, набуваючи особливого значення для держави, політична і правова системи якої знаходяться в процесі трансформації.

Підвалини такого механізму закладено в Конституції України, яка проголосила утвердження і забезпечення прав та свобод людини головним обов’язком держави. Завдання щодо гарантування верховенства Конституції покладено на Конституційний Суд України (КСУ) як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Отже, саме КСУ є одним з тих невід’ємних елементів державотворення, що забезпечує належне функціонування державного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Тому для розбудови демократичної правової держави підвищення ефективності діяльності КСУ щодо захисту прав і свобод людини та громадянина має визначальне значення.

Виходячи з вищевикладеного, аналіз теоретичних та прикладних проблем захисту прав і свобод людини та громадянина КСУ має важливе значення для розвитку науки конституційного права, що обумовлює актуальність та доцільність дослідження.

Окремі аспекти захисту прав і свобод людини та громадянина як інституту правової держави досліджувалися такими українськими та зарубіжними вченими, як С. Алексєєв, А. Автономов, М. Баймуратов, С. Бритченко, Ф. Гаєк, Р. Дворкін, М. Дженіс, Д. Донеллі, О. Зайчук, А. Колодій, О. Копиленко, В. Копєйчиков, О. Кутафін, Ф. Люшер, Н. Матузов, А. Малько, Г. Мальцева, М. Мархгейм, Н. Марченко, Н. Нижник, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, А. Робертсон, Н. Онищенко, Д. Притика, О. Скакун, Ю. Тодика, О. Тодика, М. Цвік, М. Хавронюк, В. Чіркін, В. Четвернін, Ю. Шемшученко, І. Фарбер, Л. Юзьков і ряд інших. Роботи цих вчених стали теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження.

Питання теорії та практики функціонування органу конституційної юстиції в контексті захисту прав і свобод вивчали як українські – О. Батанов, А. Георгіца, В. Кампо, О. Марцеляк, П. Мартиненко, М. Савчин, М. Савенко, І. Сліденко, В. Скомороха, М. Селівон, М. Савченко, А. Селіванов, М. Тесленко, В. Тихий, Л. Чубар, В. Шаповал, – так і іноземні науковці: А. Ален, Е. Анджелетті, Н. Вітрук, Г. Гаджієв, Р. Гваладзе, JI. Лопес-Гуерра, А. Клішас, В. Кряжков, Е. Куріс, Л. Лазарєв, В. Лучин, Д. Малова, М. Мітюков, Т. Морщакова, Р. Уітц, М. Штайнмюлер, А. Ендзінш, Б. Ебзєєв та інші.

За останні роки в Україні захищено ряд дисертаційних досліджень, які містять науковий аналіз окремих аспектів захисту прав і свобод людини та громадянина, що додатково підтверджує актуальність та доцільність такого роду досліджень.

Віддаючи належне проведеним дослідженням і беззаперечному внеску названих авторів у розробку даного напряму у галузі конституційного права, необхідно відзначити відсутність комплексних робіт, присвячених діяльності та ролі Конституційного Суду України у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. Крім того, слід констатувати відсутність у вітчизняній науці конституційного права компаративно-правового переосмислення реалізації функцій захисту прав і свобод людини органами конституційної юстиції, що і зумовило вибір теми дослідження.