ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми дослідження. Зростання інтенсивності законотворчості на сучасному етапі обумовлює особливе ставлення до законотворчого процесу та пов’язане, у першу чергу, з процесами глобалізації й інформатизації, що додають складності та багатогранності суспільним відносинам.

Європейська інтеграція на всіх етапах розвитку супроводжувалася високим рівнем правового регулювання, що безпосередньо пов’язано з ефективністю самого законодавства ЄС та вдосконаленням процесу його створення. Прагнення України набути членства в Європейському Союзі зумовлює необхідність приведення національної законотворчості до загальновизнаних європейських стандартів.

На шляху офіційно проголошеного стратегічного курсу України на європейську інтеграцію за останні роки було зроблено важливі кроки. Відбувається переговорний процес щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, започатковано інноваційний інструмент співробітництва – Порядок денний асоціації Україна – ЄС, що створює нові можливості для політичної асоціації й економічної інтеграції України до Європейського Союзу. З огляду на це та беручи до уваги успішне завершення чергового етапу реформ у ЄС, пов’язаного з набуттям з 1 грудня 2009 р. чинності Лісабонським договором про внесення змін у Договір про Європейський Союз (ДЄС) та у Договір про заснування Європейського Співтовариства, що змінює назву на Договір про функціонування ЄС (ДфЄС), особливого значення для українського суспільства набуває усвідомлення природи права ЄС, різноманітних способів формування правових норм, а також засобів їх вираження та фіксації.

Як із загальнотеоретичної точки зору, так із практичної, особливо актуальним є вивчення особливостей законотворчого процесу в Європейському Союзі. Адже ЄС є найбільш амбітним - з точки зору цілей, та ефективним - з точки зору досягнутих результатів, інтеграційним об’єднанням, повноцінних аналогів якому поки ще не створено в інших регіонах світу.

Загальні теоретичні та практичні питання законотворчості розглядалися в наукових працях відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема К. А. Бєкяшева, О. В. Богачової, О. В. Зайчука, О. Л. Копиленка, Н. Р. Нижник, М. П. Недюхи, Н. М. Оніщенко, А. С. Піголкіна, С. В. Поленіної, Д. М. Притики, П. М. Рабіновича, Т. Н. Рахманіної, Ю. О. Тихомирова, Ю. С. Шемшученка та ін.

Окремі аспекти законотворчого процесу у контексті загальних досліджень права Європейського Союзу висвітлювали вітчизняні вчені М. О. Баймуратов, В. Н. Денисов, Н. Р. Малишева, В. В. Мицик, В. І. Муравйов, Р. А. Петров, Л. Д. Тимченко та інші, а також зарубіжні вчені Л. М. Ентін, Ю. Д. Ільїн, А. Я. Капустін, С. Ю. Кашкін, В. Кернз, О. Є. Кутафін, А. Татам, Б. М. Топорнін, Т. Хартлі та ін. Значний внесок у дослідження законотворчого процесу в ЄС зробили такі західні науковці, як К. Де Бурка, Л. Вудс, М. Зандер, П. Крейд, А. Моравчик, Р. Томсон, А. Тот, М. О. Хослі, Д. Чалмер, Д. Штайнер, Ф. Штокман та ін.

У працях вказаних авторів, а також дисертаційних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців, передусім Н. Анісімової, С. Бартенєва, М. Веліжаніної, А. Власової, Л. Грицаєнко, Г. Данелія, В. Довганя, Н. Ебралідзе, В. Жбанкова, Р. Зеленова, Л. Зенден, Л. Фалалєєвої, О. Шпакович, знайшли належне відображення окремі аспекти законотворчості в ЄС, однак комплексного аналізу законотворчого процесу в ЄС ці роботи не містять.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та зарубіжних науковців, слід зазначити, що проведення комплексного системного аналізу законотворчого процесу в Європейському Союзі потребує окрім науково-теоретичної, ще й офіційної інформації, що відображає реальний стан справ у даній сфері діяльності.

Подальше реформування Євросоюзу безпосередньо стосується законотворчого процесу та актуалізує необхідність його комплексного вивчення. У цьому контексті представлене дослідження є спробою реалізації саме такого підходу і, по суті, органічно доповнює існуючі наукові розробки щодо законотворчого процесу в Європейському Союзі.