У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до формування та реалізації державної політики нагромадження і використання інтелектуального капіталу національного господарства» - сформульовано базові положення державної економічної політики формування ІК НГ; дано трактування, розкрито сутність і зміст категоріального апарату теорії стратегічного управління НГ та державного регулювання економіки, зокрема, «державна політика формування інтелектуального капіталу», «інтелектуальний капітал»; розроблено авторську інтегровану концепцію формування ІК НГ та його ідентифікації; досліджено роль державної економічної політики формування ІК у процесах модернізації НГ; підготовлено пропозиції за результатами деталізації міжнародного досвіду при вирішенні проблем у зазначеній сфері досліджень.
Досліджено проблеми формування інтелектуального капіталу, обґрунтовано цільову функцію державної політики формування ІК України як інструменту реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи, що базується на матеріальному, інтелектуальному, духовному, ресурсному потенціалах держави. Визначено зміст державної економічної політики формування ІК НГ за єдиним критерієм оцінювання результативності її реалізації у координатах «вигідно-невигідно» для визначеного відповідно до НЕІ складу процесів реструктуризації. Встановлено природу державної економічної політики формування ІК, за чим відзначено: залишаються відкритими питання оцінювання її дієвості; усвідомлення її змісту неможливе без висвітлення факторів впливу на сутнісні характеристики; нагальним є врахування когнітивної динаміки інноваційних знань, що призводить до необхідності вирішення двох взаємозалежних завдань щодо модернізації НГ:
у внутрішньому економічному просторі – самозбереження економічної системи держави, забезпечення цілісності, збалансованості та надійності функціонування НГ; адміністративне конструювання оновленої системи суспільно-економічних і виробничо-господарських відносин на засадах домінування у їх сукупності соціально-політично-економічного суб'єкта державного регулювання економіки із потужним ІК;
у зовнішньоекономічному середовищі – реалізація захисного аспекту та спрямованості розвитку НГ на: підвищення конкурентноздатності – як вагомої субструктури економічної безпеки; захист державно організованого соціуму (шляхом нарощення його інтелектуалізації); збереження державної власності, суверенітету і територіальної цілісності у разі активної модернізації НГ.
Доведено: а) реалізація зазначених завдань вимагає конструювання оновленої системи управління ендогенно спрямованим розвитком НГза рахунок інтенсифікації процесів формування, нарощення і раціоналізації використання ІК НГ; б) висока динамічність сучасного соціально-політичного процесу та необхідність матеріалізації знань у вигляді основного капіталу вимагає невпинного оновлення положень теорії стратегічного управління ІК. Їх аналіз і уможливив визначення сутності державної економічної політики формування ІК, що являє собою: діяльність суб’єктів управління та створених ними інститутів влади шляхом застосування інструменту, формалізованого на перетині загальнодержавної політики і економічної стратегії з метою формування і використання фундаментальних та прикладних знань, конструкторських розробок й інформації, а також сучасних засобів їхнього перетворення в контексті модернізації НГ за орієнтирами, визначеними у відповідності з НЕІ. За цим доведено, що стартовою лінією державної економічної політики – як інструментарію реалізації загальної стратегії розвитку НГ – є ідеологія, втілена в економічно-доктринальному забезпеченні процесу удосконалення соціально-економічної, виробничо-економічної, інформаційної та інтелектуальної сфер.
Запропоновано теоретико-концептуальні засади теорії стратегічного управління та формування ІК НГ, що є перспективним напрямом економічного розвитку держави та основою для формалізації адаптивної технології управління модернізацією НГ. Визнано: а) класичне трактування дефініції «інтелектуальний капітал» базується на дефініції «людський капітал», що є базовою категорією апарату економічної теорії; б) ІК – це сукупність знань, навичок, умінь українського суспільства, які при ініціюванні процесів модернізації НГ можуть бути ідентифіковані в якості прибутку. Запропоновано розглядати ІК як системне утворення сукупності граничних інтелектуально-інноваційних ресурсів і науково-технологічних можливостей НГ, що використовуються з метою гармонізації та досягнення певних економіко-політичних і соціально-економічних цілей країни в інтересах її економічної безпеки, розвитку інтелектуально-інноваційних галузей та формування нового типу суспільних відносин (інформаційних). Розкрито основні властивості ІК, який: не амортизується під час свого використання та не зникає, проте переноситься на новостворений продукт; при зберіганні ІК, навіть, збільшується, а раціональне використання зазначеного типу капіталу зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді. На відміну від інших підходів, ідентифікація конститутивно-ключових характеристик ІК дозволило описати параметри збалансованості функціонування будь-якого виду економічної діяльності чи НГ в цілому.
Представлено об’єктивне дефініційне визначення і деталізовано специфічні функції механізму функціонування ІК шляхом групування його складу за специфічними ознаками: форма власності та правового залучення ІК, джерела формування, термін знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання, можливості визначення величини та формування додаткової вартості інтелектуального продукту, спосіб визначення вартості, вид охорони, інвестиційна ознака інтелектуальної власності. Встановлено фундаментальні характеристики й параметри, що є прийнятними для застосування в системі національних рахунків при оцінюванні вартості ІК НГ, а саме: а) балансової; б) ринкової; в) регулювальних процедур.
Запропоновано й обґрунтовано до використання інтегровану концепцію формування ІК НГ та його ідентифікації, яка дозволяє обґрунтувати напрями діяльності суб’єктів державного управління для інтенсифікації процесів модернізації за рахунок формування, нарощення, трансформації та об’єктивізації ІК. У межах цієї концепції: а) використано технології стратегічного і тактичного управління його використанням; б) розроблено комплекс процедур із оцінювання/прогнозування параметрів ефективності його використання для забезпечення достатності темпів модернізації; в) визначено основні компоненти інтегрованої концепції, яка поєднує дві (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження; г) запропоновано методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійснення об’єктивного оцінювання-прогнозування; д) опрацьовано українську модель державної економічної політики формування ІК; ж) сформовано відповідний набір стратегій; з) розроблено практичний інструментарій та цільове програмне забезпечення. Зазначене уможливить відтворення шляхів реалізації НЕІ, оскільки головна мета реалізації інтегрованої концепції – забезпечити високий рівень ефективності функціонування системи державного регулювання економіки та використання ІК на різних рівнях управління НГ. За результатами реалізації основних компонент (комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної) інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації сформовано методологічні основи для побудови моделей державної економічної політики, принципових методичних підходів та практичного інструментарію. Відповідно до положень інтегрованої концепції, доведено нагальну необхідність провадження процедур із: довгострокового прогнозування некерованих чинників модуляції ІК при постійному моніторингу; оцінювання, аналіз вагомості їхнього впливу на процес управління ІК; формалізації оптимальної для України моделі модернізації НГ на засадах інтелектуалізації.
