СТРАХУВАННЯ У СФЕРІ ТУРИЗМУ Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена важливістю комплексного аналізу ризиків, які супроводжують туристичну активність, а також назрілою потребою в ефективному механізмі відшкодування збитків, що можуть бути завдані туристам, туристичним організаціям, третім особам, довкіллю та державі. Таким механізмом виступає страхування, в межах якого здійснюється мобілізація фінансових ресурсів у страхових резервах, їх перерозподіл між учасниками страхових відносин з метою попередження несприятливих подій, компенсації негативних наслідків їх реалізації та підтримання платоспроможності страхувальників.

У розвинених країнах приділяється значна увага мобілізації достатніх фінансових ресурсів для проведення превентивних заходів щодо запобігання ризиків у сфері туризму, удосконалення системи урегулювання збитків та виплати страхового відшкодування шляхом створення спеціалізованих страхових пулів, резервів катастроф, систем попередження. Відповідна робота проводиться і в Україні. Розроблено та прийнято комплекс нормативних документів, в яких значну увагу приділено питанням страхування туристів з метою відновлення їх порушених майнових інтересів.

За своїми властивостями страхування є також одним із джерел довгострокових інвестицій. Страхові компанії, які акумулюють резервні фонди від здійснення певних видів страхування є потенційними інвесторами у сфері туризму. Тому механізм страхування виступає важливим інструментом соціально-економічного розвитку.

У науковій фаховій літературі специфіці формування страхового ринку, окремих його сегментів та страхового продукту присвячені праці В. Базилевича, О. Барановського, В. Баранової, Н. Внукової, К. Воблого, О. Гаманкової, Б. Гомелі, В. Грушка, О. Заруби, О. Зубця, М. Клапківа, О. Козьменко, В. Корнєєва, М. Мниха, Л. Нечипорук, В. Новікова, Л. Орланюк-Малицької, С. Осадця, Л. Позднякової, Т. Ротової, Л. Рейтмана, О. Слюсаренко, В. Тринчука, К. Турбіної, Т. Федорової, В. Фурмана, В. Шахова, Я. Шумелди, Р. Юлдашева, С. Юрія, С. Янової та інших науковців. Питання безпеки туризму та механізмів її забезпечення розглядаються у публікаціях А. Таксанова, В. Гуляєва, М. Мариніна. Окремі аспекти ризикоутворюючих факторів та системи безпеки в туризмі проаналізовані у працях В. Квартальнова, О. Чудновського, В. Козирєва, Д. Ушакова. Методи управління ризиками розглядаються у роботах В. Гранатурова, Н. Машини, Н. Хохлова, Г. Чернової та інших. Проблемам страхування туристів присвячені праці О. Гвозденка, О. Залєтова, О. Паращака, Н. Кузнєцової. Значний внесок у вивчення питань формування страхового захисту туризму зробили зарубіжні фахівці В. Віртанен, П. Вудс, С. Райан, Е. Хасбрук, Р. Шарплей та інші.

Разом з тим, проблеми, що стосуються механізму страхування у сфері туризму потребують подальшої розробки, особливо стосовно його теоретико-методологічного забезпечення. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених проблемам страхування, вони потребують подальшого наукового опрацювання. Недостатньо розробленими залишаються ряд теоретичних, методологічних та практичних питань страхування у сфері туризму. В Україні практично відсутні дослідження, присвячені обґрунтуванню теоретико-методологічного забезпечення страхування у сфері туризму. Не відпрацьованими залишаються науково-методичні підходи до розробки програм страхування туристів і суб’єктів туристичної діяльності. Недостатньо уваги приділяється вивченню наявних ризиків у цій сфері економічної діяльності з метою розробки програм управління ними. Не розроблені засади інвестування страховими компаніями коштів страхових резервів для цільового розвитку туристичної інфраструктури. Не розглядалися питання використання механізмів взаємного страхування для захисту ризиків дрібних підприємців, частка яких на ринку туристичних послуг є досить вагомою.

Потребує подальшого вирішення цілий ряд проблем, що мають місце при страхуванні у сфері туризму, а саме: підвищення рівня страхової культури з метою побудови ефективного страхового захисту; подолання демпінгу з боку страхових компаній, що підриває їх фінансову надійність, механізм страхових гарантій і суперечить теорії та методології розрахунку страхових тарифів, чинному законодавству; урахування специфіки туру при розробці та підборі страхових програм; розширення можливостей страхових компаній у наданні сервісних послуг подорожуючим в Україні; введення єдиних стандартів щодо якісної та кількісної складової програм страхування туристів; створення спеціалізованих страхових програм для суб’єктів туристичної діяльності; розробка механізму інвестування страхових резервів у туристичну інфраструктуру тощо.

Недостатня розробка або й повна відсутність досліджень даних питань обґрунтовують актуальність обраної теми, необхідність продовження науково-пошукових розвідок у цьому напрямі, наукову і практичну значимість даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема за темами: „Стратегічні напрями розвитку соціальної інфраструктури” (№ ДР 0104U000539), у межах якої автором виявлено проблеми та окреслено напрями розвитку страхового захисту індивідуума у процесі рекреації; „Імперативи розвитку соціальної інфраструктури в умовах якісної трансформації економічних і соціальних відносин” (№ 0106U006897), у межах якої автором обґрунтовано особливості прояву та розроблені рекомендації щодо напрямів формування страхової культури у сфері туризму.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка науково-практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності страхування у сфері туризму.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі взаємопов’язані завдання теоретичного, методологічного та практичного характеру:

– виявити місце й роль страхування у сфері туризму та уточнити специфіку прояву його функцій;

– визначити компонентно-структурні складові механізму страхування та специфіку їх функціонування у сфері туризму;

– з’ясувати економічну природу ризиків у сфері туризму, розробити їх класифікацію та систематизувати методичні підходи до їх андерайтингу;

– визначити та проаналізувати взаємодію компонентів, що впливають на формування організаційно-економічного простору страхових послуг для сфери туризму: систему ризик-менеджменту, сервісний супровід, страхове посередництво;

– виявити тенденції розвитку туристичного сегменту страхового ринку України та проблеми його становлення;

– здійснити порівняльний аналіз страхових програм, що пропонуються у туристичному сегменті страхового ринку України та їх зарубіжних аналогів;

– обґрунтувати науково-методичні засади страхування ризиків туристів та суб’єктів туристичної діяльності;

– розробити механізм використання коштів страхових резервів для інвестування у сферу туризму;

– дати наукову аргументацію визначення поняття ефективності страхового захисту туристів і розробити методику її оцінки;

– з’ясувати напрями формування страхової культури у туристичному сегменті страхового ринку;

– виявити можливості запровадження альтернативних способів страхування ризиків туристичних фірм на основі взаємності узгоджених інтересів;

– визначити можливості удосконалення законодавчого та нормативного забезпечення страхування у сфері туризму;

– виокремити ознаки новизни страхових продуктів, що пропонуються у туристичному сегменті та розробити класифікацію інноваційних страхових продуктів;

– визначити і аргументувати стратегічні напрями комплексного розвитку туристичного сегменту страхового ринку України.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання страхових резервів із метою відшкодування збитків.

Предметом дослідження є механізм страхування у сфері туризму.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Постановка й розв’язання поставлених у дисертації завдань базується на застосуванні методів наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, історичного та інших методів пізнання соціально-економічних явищ, об’єктів і процесів – для формулювання наукових положень, уточнення і систематизації термінологічного апарату щодо страхування й страхового ринку та їхніх окремих складових; економіко-статистичні методи збору, узагальнення та обробки інформації, зокрема вибіркових досліджень, групування, статистичного порівняння, експертних оцінок – при дослідженні стану і тенденцій розвитку українського та зарубіжних ринків страхування ризиків у сфері туризму; методи прогнозування – для визначення параметрів стратегічного розвитку туристичного сегменту страхового ринку України; соціального моніторингу (експертні опитування) – для забезпечення інформаційної бази щодо оцінки кількісних і якісних підходів до вимірів потреб у страхуванні туристів і суб’єктів туристичної діяльності; інституціонального аналізу – для дослідження ефективності державного регулювання страхового захисту сфери туризму.

Інформаційною базою роботи слугували теоретичні та науково-методичні розробки вчених, офіційні статистичні матеріали, законодавчі та нормативні документи, що регламентують страхові відносини у сфері туризму в Україні та зарубіжних країнах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності страхування у сфері туризму. Найважливіші наукові положення дисертаційного дослідження, що характеризують його наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

– обґрунтовано концепцію реалізації механізму страхування у сфері туризму, засновану на розроблених принципах, а саме: відповідність національним і міжнародним законодавчим і нормативним актам; обов’язкова участь туристичних фірм ‑ страхових посередників; міжнародний характер розподілу страхових резервів; комплексний характер страхування; наявність центру трансформації грошових потоків у компенсації, що можуть набувати двох форм: фінансової та сервісних послуг. Виявлення на цій основі особливостей функціонування механізму страхування у сфері туризму створить адекватне підгрунття для розробки нових страхових продуктів і відповідних законодавчих актів щодо регулювання страхових відносин;

‑ запропоновано методичний підхід до систематизації процесів відтворення страхових відносин у сфері туризму, за допомогою якого виявлено двоїстий характер забезпечення страхового захисту туристичного продукту: 1) для туристів (документально підтверджений); 2) для постачальників туристичних послуг (прихований, що здійснюється при настанні страхового випадку). Теоретична і практична цінність такого підходу полягає у тому, що його впровадження дає можливість змоделювати обсяги розширення страхового покриття при збереженні оптимального рівня витрат на страхування;

– розроблено механізм інвестування страхових резервів у туристичну інфраструктуру шляхом визначення пріоритетних об’єктів, зокрема засобів розміщення, та законодавчого встановлення вимог до такого інвестування через поєднання інвестиційного потенціалу страхових компаній та інвестиційної привабливості туристичних об’єктів;

– розроблено методологічні засади щодо активізації впровадження взаємного страхування суб’єктів туристичної діяльності, що сприятиме: мінімізації їх підприємницьких ризиків; зростанню ділової активності; покращання доступу до якісних і дешевих страхових послуг; посиленню кредитоспроможності на основі страхових гарантій; зменшенню кількості банкрутств; мобілізації фінансових ресурсів для інвестування у сферу туризму;

– обґрунтовано концептуальні підходи до подальшого розвитку страхування у сфері туризму України в частині: посилення впливу сфери туризму на процес розробки страхових продуктів і розвиток інфраструктурних одиниць туристичного сегменту ринку страхування; посилення вимог законодавства до якісного наповнення страхових продуктів для туристів; підготовки кваліфікованих страхових посередників для роботи з туристами-страхувальниками; сприяння консолідації страхового та туристичного бізнесу на основі розвитку механізму інвестування коштів страхових резервів у туристичну інфраструктуру; інформаційної та методичної допомоги у створенні товариств взаємного страхування суб’єктами туристичної діяльності;

удосконалено:

– класифікацію видів страхування у сфері туризму на основі виділення таких класифікаційних ознак, як періодичність (одноразова, багаторазова); обов’язковість (згідно з чинним законодавством і вимогами посольств іноземних держав і добровільне); предмет страхування (майнові інтереси туристів та суб’єктів туристичної діяльності); форма страхового відшкодування (компенсаційна, сервісна); територія покриття (країна постійного проживання, за межами постійного місця проживання); специфіка подорожі (екскурсійні тури, екстремальний туризм, дитячий туризм тощо); складники страхових програм (монопродукт, комплексний продукт). Це дозволить виявити напрями та особливості створення страхових програм для сфери туризму;

– алгоритм управління ризиками у сфері туризму, що ґрунтується на: 1) уточненні їх класифікації з урахуванням специфіки туризму за рахунок виокремлення таких ознак, як середовище виникнення, суб’єкт ризику, зв’язок з туристичною діяльністю, що дозволяє виявити ідентифікаційні ознаки та механізм прояву ризиків з метою андерайтингу; 2) поєднанні організаційних та фінансових методів мінімізації ризиків, створенні програм страхування туристів і суб’єктів туристичної діяльності, що формує нове бачення функціонування механізму страхування з урахуванням технології надання туристичних послуг, здійснення туристичної подорожі та дії факторів зовнішнього впливу;

– методику оцінки ефективності страхування туристів у частині доповнення існуючих базових компонентів страхового продукту еталоном для туристів-страхувальників, який включає стандартизовані підходи до переліку ризиків, обсягів страхового покриття, виключення із страхування та вимог до сервісного супроводу, що в підсумку сприятиме підвищенню якості страхового захисту туристів;

дістали подальшого розвитку:

– теоретичні підходи до виявлення специфіки реалізації функцій страхування у сфері туризму шляхом урахування міжнародного характеру туристичного обслуговування та взаємопроникнення окремих видів діяльності, коли сформовані страхові фонди інвестуються у туристичну інфраструктуру. Це сприятиме поглибленому розумінню сутності механізму страхування у сфері туризму та на цій основі підвищенню якісного рівня управлінських рішень у сфері регулювання страхових відносин;

– трактування економічної сутності туристичного страхового продукту як сукупності страхових і нестрахових послуг, придатних для відкритої пропозиції споживчої вартості – страхового захисту туристів і суб’єктів туристичної діяльності, що на відміну від існуючих акцентує увагу на комплексному характері страхових угод і сприятиме його використанню як дієвого інструменту розвитку сфери туризму на безпечній основі;

– підходи до періодизації розвитку в Україні страхування у сфері туризму України, що відображають якісні аспекти еволюції страхових відносин у наступних етапах: 1) 1927–1991 рр. – монополія Індержстраху та Чорноморсько-Балтійського страхового товариства SOVAG, яка характеризувалася обмеженим переліком ризиків, що страхувалися, та відсутністю сервісного супроводу; 2) 1992–1995 рр. – епізодичний характер страхування туристів; 3) 1995–1999 рр. – охоплення страховим захистом типових ризиків подорожуючих, включаючи їх перевезення всіма видами транспорту; 4) 1999–2003 рр. – посилення вимог до якості надання страхових послуг і збільшення їх асортименту; 5) починаючи з 2004 р. – зростання обсягів страхування туристів та посилення вимог до якості страхових продуктів. Це формує цілісне уявлення щодо тенденцій розвитку страхування та сприятиме ефективності стратегічного управління процесами страхового захисту у сфері туризму;

– рекомендації щодо напрямів формування страхової культури у сфері туризму, що включають: розробку перспективних страхових продуктів, які враховують потреби кінцевого споживача; використання сучасних технологій продажу; комплексне обслуговування туристичних організацій; удосконалення механізмів взаємодії з партнерами та підвищення якості сервісних служб; інформування кінцевого споживача про страхові компанії і страхові продукти;

‑ обґрунтування ознак для встановлення рівня новизни страхових продуктів, призначених для туристів, а саме: продукт, самостійно розроблений страховою компанією для задоволення потреб клієнтів, який не має аналогів на ринку; продукт, який впроваджується на основі аналогу, що вже функціонує на ринку, але з урахуванням особливостей країни перебування; продукт, який задовольняє специфічні потреби в межах різновидів туризму чи багаторазових подорожей упродовж року та враховує комплексні потреби туристів; продукт, який має типову ризикову частину, але відрізняється від інших сервісним наповненням; пакетні продукти на основі банківських послуг (банкассюранс); продукт на основі комбінації декількох видів страхування; інформаційна складова страхових продуктів; нові канали продажу. Це сприятиме удосконаленню методичних підходів до розробки нових страхових продуктів, пошуку їх інноваційних складових та способів органічного поєднання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення і висновки мають практичну цінність для вирішення завдань, пов’язаних із організацією страхування у сфері туризму. Окремі результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне використання, що підтверджується відповідними довідками про впровадження, зокрема: Державної туристичної адміністрації України – при підготовці проекту Закону України Про внесення змін до Закону України „Про туризм” № 1282- ІV від 18.11.2003 р., зокрема статті 16 „Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок” (довідка № 1.2/08-139 від 15.02.2005 р.); Українського науково-дослідного інституту „Права і економічних досліджень” – при підготовці Концепції розвитку страхового ринку України на 2005–2010 рр., зокрема розділу 4 „Державна політика щодо розвитку страхового ринку” (довідка № 32/2004 від 28.10.2004 р.); Ліги страхових організацій України – при підготовці положення „Критерії якості страхових послуг для туристів” (довідка № 10-04 від 10.04.2008 р.); Київського університету туризму, економіки і права – при підготовці, виданні та використанні у навчальному процесі навчального посібника „Страхування у сфері туризму та готельного господарства” (довідка № 154-01-4/у від 28.04.2005 р.); Асоціації працівників навчальних закладів України туристського і готельного профілю – при апробації лекційного курсу „Страхування у сфері туризму” на курсах підвищення кваліфікації при Асоціації працівників навчальних закладів України туристського і готельного профілю (довідка № 322-А від 20.04.2005 р.); ЗАТ „СК „Українська страхова група” – при удосконаленні правил страхування відповідальності громадян перед третіми особами за оплату медичних та інших послуг під час їх перебування за кордоном (довідка № 121 від 10.03.2006 р.); ЗАТ „СК „Інкомстрах” – при розробці Правил страхування медичних витрат та програми страхування від’їжджаючих за кордон (довідка № 3695 від 26.11. 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (Донецьк, 2000 р.), „Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (Дніпропетровськ, 2004 р.), „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи її вирішення” (Дніпропетровськ, 2004 р.), „Туризм, курорти і наука” (м. Сімферополь, 2005 р.), „Проблеми управління підприємництвом у сучасних умовах” (м. Ялта, 2005 р.), „Туризм у ХХІ столітті” (Київ, 2001 р.), „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2003 р.), „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004 р.), „Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (м. Бердянськ, 2005 р.), „Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.), „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005 р.), „Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (м. Чернівці, 2005 р.), „Імперативи розвитку України в умовах глобалізації ” (м. Чернігів, 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 49 наукових праць, у тому числі 1 індивідуальна монографія обсягом 23,3 друк. арк., 2 навчальні посібники, 24 статті у фахових виданнях, 22 публікації в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить 90,24 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 465 сторінок, серед них: 15 таблиць ( з них 2 на окремих сторінках), 15 ілюстрацій (з них 3 на окремих сторінках), 23 додатків на 42 сторінках, списку використаних джерел із 356 найменувань на 35 сторінках.