МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ БАНКАМИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ Автореферат

Актуальність теми. Світова економічна криза має специфічні прояви на рівні окремих держав, в Україні її вплив визначається нераціональною структурою і технологічною відсталістю національного господарства, недосконалими методами державного регулювання економічних відносин. З 2008 року висхідна тенденція економічного зростання країни змінилась на знижувальну, відбувся перший за останні 10 років спад інвестицій в основний капітал, які у середньому по національній економіці на початку 2009 року склали 60,5% порівняно з відповідним періодом минулого року.

Основним джерелом фінансування витрат на інвестиції є власні кошти підприємств, протягом 1997-2008 рр. їх питома вага скоротилась з 75,2% до 56,7%. Доля інвестування за рахунок державного і місцевого бюджетів коливається на рівні 9,2%, кредитів банків та інших позик збільшилась з 1,7% до 17,3%, але є недостатньою. Вихід економіки України з кризи можливий лише за умов упровадження базисних інновацій, переходу на нові технологічні уклади і створення ефективних механізмів фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності, у т.ч. за участі держави.

Інноваційно-інвестиційні методи економічного зростання, циклічні процеси розвитку економіки були предметом дослідження зарубіжних вчених Беренса В., Бреннана Дж., Бьюкенена Дж., Гвартні Дж., Гелбрейта Дж. К., Грейсона Дж. К., Кейнса Дж. М., Кондратьєва М. Д., Ламбена Ж. Ж., Ломакіна В. К., Маршалла А., Нордстрема К. А., Норта Д., Ріддерстрале Й., Сороса Дж., Стиглиця Дж. Ю., Строупа Р., Терджена Л., Фішера І.

Значний вклад у розробку державної інвестиційної політики, формування національної інноваційної системи, програмних і проектних методів інвестиційно-інноваційного забезпечення конкурентоспроможності країни, регіону внесли вітчизняні вчені Азарян О., Бондаренко О., Гальчинський А., Геєць В., Грималюк А., Денисенко М., Заєць А., Кахович Ю., Крейдич І., Ларіна Р., Лукінов І., Морозов О., Морщагін О., Науменкова С., Осецький В., Поважний О., Петенко І., Пілюшенко В., Смерічевський С., Сьомкіна Т., Тарасевич В., Федулова Л., Чижов Л.

Проблеми кредитування і фондових методів фінансування національної економіки, активізації ролі банків у розвитку фінансового ринку досліджували Андрушків Т., Барановський О., Васильчишин О., Гетьман О., Дзюблюк О., Дорошенко Н., Єпіфанов А., Захарченков С., Калініченко Л., Косова Т., Крупка І., Кручок Н., Кузнєцова А., Литвицький В., Луців Б., Малютін О., Міщенко В., Пересада А., Кірєєв О., Циганов О., Шаповалова М., Шелудько Н., Щербаковa Н.

Однак, поза увагою вчених залишаються питання узгодження механізмів державного впливу і саморегуляції участі банків у інноваційно-інвестиційному процесі. Події останнього часу продемонстрували, що інструменти грошово-кредитної політики Національного банку України, зміни ресурсної бази і напрямів здійснення активних операцій комерційних банків здатні суттєво вплинути на стан національної економіки. Актуальність проблеми формування антикризових заходів інноваційно-інвестиційного характеру, її теоретичне і практичне значення обумовили вибір теми дослідження, його мету та зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у рамках науково-дослідної теми Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2007 р., номер державної реєстрації 0104U008798), у рамках якої автором розроблено теоретичні та методичні положенні щодо реформування пруденційного регулювання і рефінансування діяльності інноваційно-інвестиційних банків, створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інтеграції макроекономічних і комерційних критеріїв добору і фінансування інноваційно-інвестиційних програм і проектів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій щодо визначення та удосконалення механізму реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави.

Для реалізації мети було поставлено і вирішено такі завдання:

визначити сутність, чинники і закономірності формування державної інноваційно-інвестиційної політики;

систематизувати форми і методи участі державних кредиторів і банків у інноваційно-інвестиційному процесі;

розробити концепцію механізму реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави;

визначити дієвість методів державного регулювання інноваційно-інвестиційного потенціалу суб’єктів національної економіки;

формалізувати мультиплікацію банківських ресурсів як джерела інвестиційних грошей;

обґрунтувати напрями реформування пруденційного регулювання і удосконалити податково-гарантійні важелі інвестиційної діяльності банків;

надати методичні рекомендації щодо інтеграції критеріїв добору і фінансування інноваційно-інвестиційних програм і проектів.

Об’єктом дослідження виступають процеси реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти формування механізму реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави.

Методи дослідження. Теорія і методика дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях сучасних економічних теорій. У роботі було використано такі методи: системний підхід (при виділенні періодів державної інноваційно-інвестиційної політики, обґрунтуванні концепції реалізації її банками), кореляційно-регресійний аналіз (при моделюванні обсягів ВВП, кредитів в інвестиційну діяльність, капітальних інвестицій), автокореляція і крос-кореляція (для ідентифікації і взаємозв’язку часових рядів кредитів в інвестиційну діяльність і капітальних інвестицій), сезонна декомпозиція (для вирівнювання і прогнозування капітальних інвестицій), трендовий аналіз (для формалізації динаміки: кредитів в інвестиційну діяльність і фінансового лізингу, наданого комерційними банками; статей звіту про фінансові результати інноваційного підприємства), кластерний аналіз (для групування областей України за залишками кредитів в інвестиційну діяльність), аналітичний баланс банку (для визначення відповідності окремих статей активів і пасивів), нормативний (для обґрунтування напрямів реструктуризації балансу банку для перетворення в інвестиційний), програмний (при обґрунтуванні номеру управлінського обліку інвестиційних кредитів), ряди розподілу (для аналізу питомої ваги окремих банків у сукупному депозитному портфелі), коефіцієнтний (для оцінки показників фінансового стану галузей національної економіки і інноваційного підприємства), бальний (для рейтингування галузей національної економіки за рівнем кредитоспроможності), прогнозування фінансової звітності (для визначення перспективного фінансового стану інноваційного підприємства).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі і нормативні акти, що регулюють економіку та управління національним господарством; офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали; дані фінансової звітності банків і підприємств реального сектора економіки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних основ та методичних засад формування механізму реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави. Одержані наукові результати розкриваються у наступних положеннях:

вперше:

введено поняття «механізм реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави» як сукупності форм, методів і важелів узгодження державного впливу і саморегуляції діяльності банків з метою активізації інвестиційного процесу на інноваційній основі, та визначено його складові: економічні методи регулювання; ліміти і резерви банків; норми і нормативи, встановлені державою; стимули; санкції.

удосконалено:

принципи державного прогнозування та розробки програм економічного і соціального розвитку України за рахунок додання принципу «інноваційності» як наявності у державних програмах економічного і соціального розвитку інноваційної складової, їх орієнтації на інноваційний шлях розвитку, сприяння суб’єктами реалізації державної політики в галузі економіки розвитку інноваційної діяльності і інноваційних підприємств, розробці інноваційних продуктів, виробництву інноваційної продукції, реалізації інноваційних проектів, створенню інноваційної інфраструктури;

систему оподаткування банківської діяльності шляхом додання нової функції, гарантійної, яка полягає у диференційованому підході до оподаткування фінансових установ з урахуванням фінансових ризиків, притаманних банківським операціям;

показники кредитоспроможності за рахунок введення показника «кредитоспроможність галузі національної економіки» як наявності передумов для одержання кредиту і здатність повернути його сукупністю усіх одиниць, які здійснюють переважно один вид економічної діяльності.

методичні підходи до визначення показників кредитоспроможності підприємства на основі врахування фінансового стану галузі, галузевих ризиків, перспектив розвитку, циклів ділової активності, ефективності державного регулювання, додаткових критеріїв оцінки кредитоспроможності, пов’язаних з інноваційною діяльністю позичальника, використання прогнозованої фінансової звітності для оцінки кредитоспроможності у майбутньому.

набули подальшого розвитку:

періодизація інвестиційної активності в Україні, в основу якої покладено державну інноваційно-інвестиційну політику, і виділено 5 часових періодів: І – інвестиційна криза; ІІ – ситуаційне інвестування; ІІІ – ситуаційно-стабілізуюче реінвестування; ІV – стабільно-зростаюче інвестування; V – рецесія, різкий спад інвестиційної активності;

розуміння сутності державного посередництва у фінансуванні інвестиційного процесу як квазібанківської діяльності, яка передбачає функціонування інвестиційних інститутів, представлених спеціалізованими державними і комунальними інноваційними фінансово-кредитними установами, що здійснюють непряму державну підтримку інвестиційної діяльності, виконуючи обмежене коло банківських операцій, та мають еволюціонувати у інвестиційні банки;

структура монетарного передавального механізму на основі виявлення закономірностей мультиплікації банківських ресурсів як джерела інвестиційних грошей, який має канали процентної ставки, валютного курсу, кредитний канал та канал очікувань економічних суб’єктів, та кількісні параметри впливу цих каналів на обсяг інвестиційних грошей і ефект.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо формалізації поняття механізму реалізації банками інноваційно-інвестиційної політики держави та визначення шляхів його удосконалення. Практичне втілення результатів роботи: висновки щодо створення державних фінансових установ муніципального розвитку враховано при розробці планів та програм підтримки інноваційної діяльності в Донецькій області (довідка №111-1683 від 30.09.09 р.); рекомендації щодо удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника і управлінського обліку інвестиційних кредитів використано ГУ Філія «Промінвестбанк України в Донецькій області» (довідка №18-19/3186 від 19.05.09); проект інвестиційного меморандуму з прогнозованою фінансовою звітністю прийнято ВАТ «Інститут ЮжНІІгіпрогаз» (акт №03-Б від 27.04.09 р.). Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес Донецького державного університету управління при викладанні дисциплін «Банківські операції», «Центральний банк і грошово-кредитна політика» (довідка №01-12/888 від 16.09.09 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора, в результаті яких вирішено актуальну наукову задачу формування механізму антикризових заходів інноваційно-інвестиційного характеру та запропоновано адекватні сучасним умовам практичні рекомендації щодо їх реалізації державою, банками і підприємствами реального сектора економіки. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати доповідалися і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (м. Харків, 2007 р.), «Розвиток наукових досліджень – 2007» (м. Полтава, 2007 р.), «Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (м. Донецьк, 2008 р.), «Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки» (м. Донецьк, 2008 р. ), «Стратегія розвитку України у глобальному середовищі» (м. Сімферополь-Ялта, 2008), «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), «Динаміка сучасної науки-2009» (м. Софія, Болгарія, 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових робіт, у т.ч. 6 - у провідних фахових виданнях, 8 у матеріалах конференцій, 1 – в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 5,0 д.а., з яких 4,8 д.а. особисто належать автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 17 додатків (98 сторінок), списку використаних джерел (235 найменувань на 26 сторінках). Дисертаційну роботу викладено на 295 сторінках, включаючи 27 таблиць (33 сторінки), 28 рисунків (16 сторінок).