ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток сучасної світової економічної системи здійснюється у напрямі зростання рівня її інтелектуалізації та глобалізації, основним проявом якої є інтернаціоналізація торговельно-економічної діяльності та ліквідація митних кордонів між країнами – учасниками різних союзів. Тому, з переходом України до інформаційного суспільства, відбувається глибоке переосмислення ролі інтелектуальної власності (ІВ), яка перетворюється у механізм створення конкурентних переваг та формування потенціалу виробничо-економічних відносин на національному та міжнародному рівнях. При цьому важливим аспектом є трансформація такого потенціалу у продукт, що має попит на ринку (завдяки процесу комерціалізації).
На теперішньому етапі розвиток світової економіки значною мірою обумовлений інтенсивністю використання інтелектуальних ресурсів, в якій провідне місце належить саме інтелектуальній власності. У будь-якій галузі економічної діяльності створюються та використовуються нові результати творчої, розумової діяльності, які є власністю фізичних та юридичних осіб. Водночас важливою особливістю об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) є їх належність до нематеріальних активів та віднесення до складової суспільних відносин прав власності.
Процес трансформації інтелектуального капіталу у продукт та формування на нього прав власності постійно змінюється під впливом розвитку нематеріальної економіки. І, хоча вільні ринкові відносини важливі при відборі інноваційних продуктів, адекватних потребам суспільства, вони, проте, не здатні забезпечити державну підтримку розвитку інноваційної діяльності та регулювання процесу перетворення її результатів у товар. Тому державне регулювання – важливий важіль цього процесу. А оскільки об’єкти інтелектуальної власності – досить динамічна частина ресурсів країни, виникає необхідність постійної адаптації методичних і практичних засад державного регулювання комерціалізації інтелектуальної власності на різних етапах її відтворення, як на загальнодержавному, так і на рівні окремих економічних суб’єктів. Крім того, у зв’язку з інтеграцією України у світовий економічний простір та адаптацією до нового торговельного режиму важливим стає державне регулювання комерціалізації інтелектуальної власності у площині розробки заходів з чіткого визначення та захисту інтелектуального права власності, що має велике значення з огляду на пожвавлення процесів із залучення патентованих технологій, інвестицій до інноваційних проектів тощо.
Окремі аспекти державного регулювання інтелектуальної власності досить повно висвітлюються у працях зарубіжних і вітчизняних вчених.
Вагомий внесок у створенні теоретико-практичної наукової бази економічного програмування та прогнозування належить О. Алімову, В. Базилевичу, В. Бесєдіну, С. Бондаренко, О. Бутнік-Сіверському, М. Гуревичу, В. Дроб’язко, В. Жарову, А. Чухну та іншим авторам.
Також загальні питання проблематики інтелектуальної власності опрацювали іноземні вчені: Т. Стюарт, Дж. Гелбрейт, Г. Бромберг, В. Гойл, Г. Десмонд, А. Козирєв, Ю. Конов, Б. Леонтьєв, А. Санніков, Н. Сенніков та інші.
Однак, незважаючи на значну кількість публікацій, питання державного регулювання інтелектуальної власності в Україні потребує подальшого осмислення, що формує актуальність дослідження. Це пояснюється надзвичайно важливою роллю інтелектуального капіталу, здатного в сучасних умовах забезпечити Україні сталий економічний розвиток, що неможливе без вирішення ряду організаційно-економічних проблем створення, захисту та ефективного використання інтелектуальної власності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах розробки комплексної державної бюджетної науково-дослідної теми економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» (номер державної реєстрації: 06БФ040-01), у частині розробки кафедрою менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка теми «Інноваційно-інвестиційні чинники формування внутрішнього ринку України». Автором дисертації в межах даної теми вдосконалено теоретичне та методичне забезпечення системи державного регулювання інтелектуальної власності в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка соціально-економічних та аналітичних моделей стимулювання розвитку і комерціалізації інтелектуальної власності для підвищення ефективності управлінських рішень та регулювання інноваційної політики України. Відповідно до мети дослідження в роботі були поставлені й послідовно вирішені такі завдання:
- визначити сутність, особливості та складові інтелектуальної власності як особливого виду власності на інтелектуальний капітал;
- дослідити провідні концепції, методичні положення та теоретичні принципи, що лежать в основі державного регулювання інтелектуальної власності промислово розвинутих країн, з метою визначення відмінних характеристик;
- визначити сутність та роль процесу комерціалізації у відтворенні інтелектуальної власності;
- запропонувати заходи державної політики регулювання ІВ з метою покращення інноваційного та інвестиційного клімату в Україні;
- адаптувати економіко-математичні методи і моделі щодо державного регулювання комерціалізації інтелектуальної власності в Україні;
- вдосконалити методичні підходи щодо оцінки вартості інтелектуальної власності, що комерціалізується, з метою їх подальшого впровадження на мікро- та макрорівнях;
- побудувати аналітичні та схематичні моделі етапів відтворення інтелектуальної власності з метою прискорення процесів комерціалізації ІВ на державному рівні;
- розробити методичний підхід оцінки економічного потенціалу об’єктів ІВ з метою визначення комерційно перспективних, ефект від впровадження яких на підприємствах України буде максимальним;
- обґрунтувати основні напрями ефективної політики розвитку та захисту інтелектуальної власності в Україні.
Об’єктом дослідження є сучасні економічні та організаційно-економічні відносини інтелектуальної власності в Україні та їх державне регулювання для стимулювання економічного зростання.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні й практичні аспекти комерціалізації інтелектуальної власності, вдосконалення її державного регулювання та підвищення вартості активів підприємств.
Розробка теоретичних питань і положень, висновків і пропозицій ґрунтується на фундаментальних положеннях теорії систем, теорії потенціалів, сучасних концепціях інноваційного менеджменту, наукових публікаціях вітчизняних та зарубіжних вчених з питань організаційно-економічних відносин інтелектуальної власності, чинних нормативних актах та інших документах.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів: логічний та історичний (для уточнення сутності, складових та особливостей відтворення інтелектуальної власності; для уточнення сутності терміна «комерціалізація інтелектуальної власності» тощо); діалектичного та системного аналізу і синтезу (для визначення ролі й місця державного регулювання комерціалізації інтелектуальної власності); статистичного та структурного аналізу (для формалізації моделювання етапів процесу відтворення інтелектуальної власності); аналітичного моделювання, системного моделювання Альтшуллера (для оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності, що комерціалізується, розробки моделі оцінки економічного потенціалу використання об'єктів інтелектуальної власності та ін.).
Інформаційну базу дослідження становлять Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Національні стандарти з оцінки вартості, інші документи та нормативні акти, методичні розробки Державного департаменту інтелектуальної власності, Державного комітету статистики України, сучасні організаційно-економічні відносини інтелектуальної власності та форми її реалізації, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з державного регулювання інтелектуальної власності, моделювання її відтворення.
Наукова новизна роботи. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційної роботи є такі важливі й нові положення:
вперше:
– упорядковано етапи комерціалізації інтелектуальної власності. Актуальність пов’язана з розглядом у науковій літературі виключно механізмів цього процесу, що визначають особливості оформлення, оцінки, обліку ІВ. Процес комерціалізації інтелектуальної власності дозволяє: формалізувати методичні підходи щодо державного регулювання інтелектуальної власності; визначити напрями взаємодії основних механізмів створення та захисту конкурентних переваг вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності; створити сприятливий інвестиційний клімат реалізації інноваційних проектів; залучити до господарського обігу підприємств значний резерв капіталу у вигляді нематеріальних активів, що в умовах інноваційної моделі розвитку сприятиме подальшій капіталізації підприємств та економіки України;
– запропоновано методичний підхід до оцінювання економічного потенціалу використання об'єктів інтелектуальної власності в Україні за допомогою тривимірної моделі вибору об'єктів інтелектуальної власності для ліцензування. Це дозволить урахувати вплив на вибір терміну дії ліцензійного договору таких факторів, як: життєвий цикл об'єктів інтелектуальної власності (наявність патентної охорони); дохід від реалізації об'єктів інтелектуальної власності; обсяг продажів об'єктів інтелектуальної власності;
удосконалено:
– регулятивні заходи побудови інноваційної моделі економіки через використання основних методів прямої та непрямої дії державного регулювання інтелектуальної власності в Україні;
– механізм схематичного вибору варіантів власного використання інтелектуальної власності або її трансферу, які визначаються системним розвитком початкової та кінцевої стадій циклу відтворення: від маркетингу наукової ідеї – до комерціалізації;
– способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності: для визначення вартості об'єктів при їх використанні (в інноваційних проектах, внесках у статутний капітал, у власному виробництві та ін.); розрахунку вартості об'єктів для обліку в якості нематеріальних активів (для їх інвентаризації, постанови на баланс, нарахування податків, амортизації);
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування сутності інтелектуальної власності як соціально-економічної категорії, що втілюється: у об’єктивному значенні (майнових та немайнових правах, які належать автору результатів інтелектуальної діяльності); у суб'єктивному (розумінні прав власності, що пов’язуються із сукупністю широкого спектра правових норм);
– рекомендації з підвищення вартості нематеріальних активів підприємств України;
– рекомендації щодо розв’язання існуючих проблем організаційно-економічних відносин з приводу інтелектуальної власності в Україні, що передбачають виконання комплексу робіт у напрямах: розвитку нормативно-правової бази, удосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності, удосконалення організаційно-економічної діяльності авторського права і суміжних прав, удосконалення експертизи заявок на об’єкти інтелектуальної власності, підготовки фахівців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в застосуванні методичних підходів і запропонованих моделей для державного регулювання інноваційного розвитку України, визначенні та залученні додаткових джерел і факторів економічного зростання.
Розрахунок потенціалу вартості інтелектуального капіталу при розробці інноваційної політики на державному рівні дає змогу посилити обґрунтування напрямів розвитку як виробничої сфери, так і галузей нематеріального виробництва на середньостроковий період, застосувати заходи для покращення макроекономічної і галузевої структур. Матеріали дослідження було використано та апробовано в наступних науково-дослідних роботах, що виконувалися в Департаменті фінансово-економічного забезпечення промисловості Міністерства промислової політики України, Відділом стратегічного планування у процесі підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів, зокрема при розробці проекту «Основні напрями інноваційної діяльності у державному секторі промислового комплексу на 2010 рік» та підготовці відповідних нормативно-правових актів (довідка №01/4-2-1-1009 від 09.09.2009 р.); структурних підрозділах Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради під час розробки та впровадження проекту «Єдиний центр інтелектуального управління дорожнім рухом на автошляхах м. Києва» в рамках Програми розвитку транспортного комплексу м. Києва на період до 2010 року, спрямованої на реалізацію рішення Київської міської ради від 31.01.2008 року № 71/4543 «Про затвердження Міської цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (довідка № 063-7499 від 23.09.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Принципові положення дисертації були апробовані автором на міжнародних та вітчизняних наукових й науково-практичних конференціях, а саме: IV Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (4–6 жовтня 2007 р., м. Київ); VI Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины», (4–6 октября 2007 г., г. Алушта); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (20–22 жовтня 2009 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації» (5–6 листопада 2009 р., м. Київ).
Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 14 наукових працях загальним обсягом 7,2 д. а., з яких 10 фахові (загальним обсягом 5,61 д. а.).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку . Повний обсяг дисертації складає 224 сторінки, у тому числі 21 таблиця на 21 сторінці і 21 рисунок на 20 сторінках, 21 додаток на 24 сторінках. Список використаних джерел включає 162 найменування на 18 сторінках.
| 
