ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА І СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ Автореферат

Актуальність теми. Соціальна інфраструктура являє собою, з одного боку, універсальну категорію, яка використовується в економічній теорії, соціології, філософії, економічній географії, а з іншого – повсякденне явище, з яким стикається кожен громадянин країни, житель міста або села. Соціальна інфраструктура представляє собою фундамент, на якому базується прогрес суспільства в усіх сферах свого життя, в тому числі й в економічній діяльності. Інфраструктурний комплекс визначає не тільки умови суспільного прогресу, але й саму можливість його реалізації, і, в такий спосіб, виступає опосередкованим індикатором якості життя населення й відтворення особистого потенціалу. Втрати суспільства від низької якості соціальних послуг, скорочення масштабу інфраструктурного комплексу виражаються через таке притаманне бідним країнам явище, як порушення симетрії в розвитку особистості, що в майбутньому призводить до незворотних соціальних процесів деградації людських ресурсів країни.

Тому дослідження соціальної інфраструктури, поглиблення теоретичних знань різних аспектів цієї категорії, діагностування проблем, що виникають в процесі функціонування соціального інфраструктурного комплексу та обґрунтування пріоритетних напрямів їх вирішення представляється актуальним для будь-якого суспільства, особливо для України, де відставання розвитку соціальної інфраструктури від стандартів розвинених країн є тривалим процесом, який розпочався ще в другій половині ХХ сторіччя й з тих пір тільки загострюється.

Проблеми соціальної інфраструктури досліджувалися в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених. Концептуальні засади визначення ролі соціальної інфраструктури в житті суспільства, методичний інструментарій з оцінки об’єктів інфраструктурного комплексу, рекомендації з вдосконалення його формування на регіональному та загальнодержавному рівнях розглядалися в роботах П. Бєлєнького, П. Борщевського, І. Бутирської, Н. Голікова, Л. Дейнеки, М. Козоріз, В. Кондратова, Є. Лаптева, Т. Морозової, І. Прокопи, К. Прокопишак, Ж. Тощенко, Ю. Шпільової та інших.

Разом з тим, швидка зміна зовнішнього середовища, прискорений розвиток науково-технічного прогресу та зростаючі вимоги до людського капіталу вимагають нових ефективних підходів до проблем соціальної інфраструктури. В першу чергу потребує вдосконалення розуміння ролі соціальної інфраструктури в умовах переходу до концепції сталого розвитку країни та її регіонів, а також в умовах постіндустріальної економіки. Методичний інструментарій з оцінки соціальної інфраструктури та розробка пріоритетних напрямів її державної підтримки також вимагають поглиблення. Отже, наявність невирішених та дискусійних питань в сфері дослідження соціальної інфраструктури зумовила актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. В основу дослідження покладені виконані особисто автором теоретико-методичні й практичні розробки, що є частиною держбюджетної науково-дослідної роботи «Реалізація компетентнісного підходу в навчальному процесі (формування ключових і предметних компетентностей) з використанням інформаційно-комунікаційних технологій» (номер державної реєстрації 0107U001909), де особисто автором запропоновано використання інформаційно-комунікаційних технологій при оцінці техніко-економічного стану об’єктів соціальної інфраструктури, а також держбюджетної науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України «Оцінка техніко-економічного стану об’єктів інфраструктури та виробничих фондів (Харківська, Запорозька, Полтавська, Сумська області) (ІІ етап)» (номер державної реєстрації 0109U004546) в якій автором запропоновано методичний підхід до визначення рівня забезпеченості населення об’єктами інфраструктурного комплексу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури в регіонах України.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та розв’язані наступні задачі:

уточнити визначення економічної сутності та змісту дефініції «соціальна інфраструктура»;

визначити стан, масштаб і динаміку розвитку соціальної інфраструктури України та її регіонів;

визначити рівень забезпеченості населення України та її регіонів об’єктами соціальної інфраструктури;

обґрунтувати пріоритетні напрями державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів;

розвинути теоретико-методичний підхід до формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів.

Об'єктом дослідження є процес формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Предмет дослідження - теоретико-методичні підходи до визначення пріоритетних напрямків державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертації є роботи вітчизняних та зарубіжних економістів, в тому числі положення класичної економічної та інституціональної теорій, а також соціологічні теорії суспільства (організованого капіталізму, солідарного суспільства, масового та корпоративного суспільства); законодавчі та нормативно-правові акти України.

При написанні дисертаційної роботи були застосовані такі методи дослідження: системного аналізу і синтезу ‑ для визначення основних складових об’єктів соціальної інфраструктури регіону; абстрактно-логічний ‑ для узагальнення сучасних наукових концепцій та підходів щодо визначення ролі соціальної інфраструктури в забезпеченні ефективного регіонального розвитку та суспільного прогресу; системно-логічний ‑ для визначення чинників, що впливають на організацію процесу державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури та обґрунтування пріоритетних напрямів такої підтримки; графічний ‑ для ілюстрації висновків, отриманих в результаті дослідження; ентропії – для розрахунку інтегральних показників оцінки соціальної інфраструктури та рівня забезпеченості населення регіону її об’єктами.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні матеріали Державного комітету статистки України, теоретичні та методичні розробки провідних вітчизняних та закордонних фахівців в сфері дослідження інфраструктури, ресурси мережі Інтернет, зокрема офіційні сайти обласних державних адміністрацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних підходів до обґрунтування напрямів державної підтримки та стимулювання розвитку об’єктів соціальної інфраструктури в регіонах України. Результати, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

набули подальшого розвитку:

- методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів в цільовій програмі, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на оцінці її стану та забезпеченості населення об’єктами соціальної інфраструктури, що дає змогу узгоджувати визначені пріоритети на державному та регіональному рівнях;

- теоретико-методичний підхід до формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів шляхом впровадження програмних заходів, який, на відміну від існуючих, узгоджує законодавчий, фінансовий та організаційний аспекти вирішення проблеми та дає змогу своєчасного корегування їх складу;

- методичне забезпечення щодо визначення рівня розвитку соціальної інфраструктури регіонів, яке, на відміну від існуючих розробок, передбачає інтегральну оцінку за трьома складовими, а саме: стан, масштаб і динаміка розвитку, та дає змогу враховувати їх поточні зміни у ході формування програмних заходів;

удосконалено:

- уточнення сутності та змісту поняття «соціальна інфраструктура», що, на відміну від існуючого, розкриває її роль в підвищенні якості життя населення та обґрунтовує необхідність стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів з боку держави;

- методичний підхід до визначення рівня забезпеченості населення об’єктами соціальної інфраструктури, який, на відміну від існуючих, предбачає обгрунтування переліку об’єктів інфраструктурного комплексу та показників для оцінки забезпеченості ними населення, а також аналіз їх динаміки, що дає змогу уточнити перелік і кількість об’єктів, необхідних для задоволення основних потреб населення, та створити відповідні умови для життєдіяльності.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблене теоретико-методичне забезпечення дозволить покращити якість та ефективність державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури України та її регіонів. Впровадження наукових здобутків, представлених в дисертації, дозволить:

- підвищити ефективність та наукове обґрунтування управлінських рішень на всіх рівнях (державному, регіональному, місцевому) та покращити якість державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури;

- проводити комплексну оцінку техніко-економічного стану об’єктів соціальної інфраструктури та рівня забезпеченості ними населення регіонів країни, яка дозволить отримувати обґрунтовані й виважені висновки;

- збільшити узгодженість програмних документів щодо соціально-економічного розвитку регіонів, зокрема в сфері підтримки й стимулювання розвитку соціальної інфраструктури.

Прикладні результати дисертаційної роботи впроваджені у роботі Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 563/1 від 02.11.2010 р.), Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України (довідка № 284/1 від 08.10.2010 р.) і у навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди при викладанні дисциплін «Регіональна економіка», «Національна економіка» та «Державне регулювання економіки» (довідка № 01-723 від 11.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації є особистим здобутком автора. Особистий внесок здобувача у наукових працях, що були опубліковані в співавторстві, зазначено у пп. 1, 2, 3, 4 за списком робіт в авторефераті.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні, методичні та практичні результати досліджень, висновки й рекомендації, що наведені в дисертації, доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2010 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції "Perspektywiczne opracowania sa nauka i technicami - 2010" (Premysl, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, серед яких 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 3,18 ум.-друк. арк. Особисто авторові належить 2,82 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних літературних джерел і додатків, всього 256 сторінок; містить 53 таблиці та 31 рисунок. Основна частина роботи викладена на 175 сторінках тексту, містить 8 додатків на 58 сторінках, перелік використаних літературних джерел містить 165 найменувань на 15 сторінках.