УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Негативні наслідки світової фінансової кризи, що суттєво послабили вітчизняну банківську систему, виявили неготовність більшості банків до оперативного і адекватного коригування кредитної політики в напрямку пошуку оптимального співвідношення між потребами клієнтів у кредитних ресурсах, ризиками кредитування, вимогами до забезпечення ліквідності, вимогами до забезпеченння кредитних коштів суб’єктів господарювання реальними активами тощо. Процеси інтернаціоналізації та глобалізації на фінансовому ринку, адаптація вітчизняного банківництва до умов турбулентності сучасних економічних відносин, асиметрія фінансової інформації тощо загострюють питання необхідності переоцінки ролі та місця управління кредитними ризиками банків в загальній системі забезпечення їх фінансової стійкості. Сьогодні кредитний ризик-менеджмент розглядається вже не тільки в системі координат “банк – клієнт”, а стає домінантним фактором регулювання співвідношення позичкового та промислового капіталів, значною мірою визначає результативність використання кредитних ресурсів в перерозподільних процесах і реальному секторі економіки. Це обумовлює необхідність переоцінки теоретичних підходів, організаційно-правових та інформаційно-аналітичних засад управління банківськими ризиками кредитних операцій для реалізації стратегічних і тактичних цілей забезпечення фінансової стійкості банківської системи.

Фундаментальні основи банківського ризик-менеджменту закладені Ф. Аленом, Х. Грюнінгом, Х. Димакосом, У. Деволдом, Г. Дрізом, Г. Кауфманом, Г. Марковіцем, Н. Мерфі, П. Роузом, Дж. Сінкі та ін. Ґрунтовні дослідження щодо управління кредитними ризиками банку здійснені російськими та українськими науковцями та практиками, зокрема: В. Буряком, Т.Васильєвою, О. Васюренком, В. Вітлінським, П. Гармидаровим, В. Грушком, О. Дзюблюком, А. Єпіфановим, О. Лаврушиним, Р.Набоком, О. Пернарівським, Л. Примосткою, І.Салом, Н. Хохловим, А. Чугуновим та ін.

В той же час, не дивлячись на наукові здобутки та практичний досвід щодо кредитного ризик-менеджменту, низка питань все ще залишається невирішеною остаточно. Так, зокрема, подальшого розвитку вимагають методологія диференційованої оцінки кредитного ризику позичальника, врахування регіональних аспектів при оцінці ризику кредитного портфеля банку, використання методів стратегічного портфельного аналізу в управлінні кредитним ризиком банку тощо. Об’єктивна потреба у розвитку системних досліджень в цьому напрямку, актуальність даного питання та його практична значущість обумовлюють вибір теми, мети та завдань дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, отримані при підготовці дисертації, враховані при підготовці звітів за науково-дослідними роботами, що виконуються в ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, в тому числі: за темою “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер держ. реєстрації 0102U006965) – пропозиції щодо управління індивідуальним кредитним ризиком позичальників; за темою “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (номер держ. реєстрації 0107U012112) – пропозиції щодо управління портфельним кредитним ризиком банку; за темою “Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів” (номер держ. реєстрації 0109U006782) – пропозиції щодо врахування регіональних аспектів при формуванні кредитного портфеля банку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення науково-методичних засад управління кредитним ризиком в комерційних банках та ризиком кредитного портфеля з урахуванням регіональних і галузевих пріоритетів кредитної політики банку.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких наукових задач:

· систематизувати теоретичну базу дослідження економічних ризиків;

· виокремити місце кредитних ризиків в системі банківських ризиків;

· узагальнити методичну базу управління кредитним ризиком в банку;

· визначити фінансово-економічні передумови зростання ризиковості кредитної діяльності банків України, проблеми та перспективні напрямки практичної діяльності з управління ризиками кредитування у вітчизняних банках (на прикладі АТ “ОТП Банк”);

· обґрунтувати концептуальні основи формування системи управління кредитним ризиком в банку;

· удосконалити наукові підходи до управління індивідуальним кредитним ризиком позичальників;

· розвинути методичне підґрунтя управління ризиком кредитного портфелю банку;

· розробити механізм врахування регіональних ризиків при формуванні кредитного портфеля банку;

· розвинути методичну базу використання стратегічного портфельного аналізу при формуванні галузевих пріоритетів щодо управління кредитним ризиком банку.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі здійснення банками кредитної діяльності.

Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та практичний інструментарій управління кредитними ризиками в комерційних банках.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження склали фундаментальні положення банківської справи, ризикології, теорії фінансового посередництва, сучасні концепції банківського менеджменту та ризик-менджменту, наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних дослідників. В процесі роботи використовувалися такі методи наукового дослідження: наукова абстракція та логічне узагальнення (в процесі розвитку категоріально-понятійного апарату дослідження); структурно-факторний та порівняльний аналізи (при класифікації та структуризації елементів кредитного ризику банку); експертних оцінок і групувань (при розробці пропозицій щодо оптимізації регіональної структури кредитного портфеля банку); методи індукції та дедукції (при розробці структурно-логічної схеми функціонального наповнення етапів управління кредитним ризиком банку); методи кореляційно-регресійного аналізу (при розробці пропозицій щодо оптимізації кредитного портфеля банку) тощо.

Інформаційно-фактологічну основу дослідження склали: закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, аналітичні огляди та звітні дані Національного банку України, Державного комітету статистики України, Асоціації українських банків, наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників, присвячені управлінню ризиками банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні науково-методичних підходів до управління кредитним ризиком в комерційних банках та ризиком кредитного портфеля з урахуванням регіональних та галузевих пріоритетів кредитної політики банку.

Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

· обґрунтовано необхідність врахування при оцінці кредитного ризику та запропоновано науково-методичний підхід до оцінки ймовірності дефолту позичальника за основною сумою боргу (залежно від стану та достатності фінансових ресурсів позичальника) та за відсотками по кредиту (залежно від співвідношення між валовою рентабельністю активів позичальника та середньозваженою ставкою відсотка за позиковим капіталом після його поповнення за рахунок нового кредиту); розроблено інструментарій прогнозування можливості настання ризику неповернення відсотків за кредитом на основі врахування рівня запасу процентної кредитоспроможності позичальника;

удосконалено:

· методичні засади оцінки ринкової доходності кредитної операції банку, які, на відміну від існуючих, враховують річну ставку відсотків за кредитом, ймовірність та розмір втрат банку у випадку дефолту позичальника; обгрунтовано доцільність використання рівня середньорічних втрат ринкової доходності кредиту для банку як індивідуального за кожним кредитним договором страхового резерву, запропоновано методичний підхід до його оцінки;

· інструментарій врахування регіональних ризиків при формуванні кредитного портфеля банку, що, на відміну від існуючих підходів, базується на порівнянні відносних рейтингових позицій регіонів, обчислених за індексом концентрації проблемної (зокрема, простроченої) заборгованості банку та за рівнем територіальної концентрації його філіальної мережі. Це дозволяє банку більш обґрунтовано підходити до вибору регіональних пріоритетів у розвитку філіальної мережі, до регіональної диференціації при виборі стратегії управління кредитним ризиком;

· структурно-логічну схему процесу формування та оптимізації кредитного портфеля банку з урахуванням фактора ризику, яка, на відміну від існуючих підходів, враховує обов’язковість забезпечення його відповідності сформованій банком кредитній політиці, передбачає ранжування кредитних заявок в порядку зниження коефіцієнта співвідношення ринкової доходності і потреби позичальника в кредиті, дозволяє формалізувати механізм та критерії коригування структури кредитного портфеля банку, виходячи з обмежень його ресурсних можливостей та вимог до доходності;

набули подальшого розвитку:

· теоретичні засади формування системи управління кредитним ризиком в банку шляхом впорядкування функціонального навантаження підсистем інституційного, організаційного, методичного та процесно-функціонального забезпечення, обґрунтування змісту принципів управління кредитним ризиком банку та їх розподілу на загальні та специфічні;

· підхід до класифікації факторів формування кредитного ризику позичальника, який, на відміну від існуючих, передбачає їх ідентифікацію на мікро- та макрорівнях з одночасним розподілом на фактори загальної дії (по всім складовим кредитного портфеля для усунення негативного впливу факторів загальної дії) та фактори, специфічні для певного позичальника (за країною його розташування; регіоном локалізації його бізнес-інтересів; видом його економічної діяльності; специфікою його бізнесу, продукту або послуги);

· напрямки використання стратегічного портфельного аналізу при формуванні галузевих пріоритетів кредитної діяльності банку в контексті забезпечення необхідної якості кредитного портфеля за критерієм сукупного кредитного ризику, що дозволило: розробити матрицю конкурентного позиціювання кредитних ризиків окремих видів економічної діяльності; виділити в ній зони консервативної стратегії безпечного кредитування, компромісної стратегії безпечного кредитування, компромісної стратегії ризикового кредитування, агресивної стратегії ризикового кредитування; розробити пропозиції щодо оптимізації галузевої структури кредитного ризику банку та адресного застосування заходів управлінського впливу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні наукові положення дисертаційної роботи доведено до рівня методичних розробок, які можуть використовуватися на макрорівні – Національним банком України в контексті розвитку наукового підґрунтя регулювання та нагляду за банківською діяльністю; на мікрорівні – при розширенні банками організаційно-економічних форм та механізмів управління кредитним ризиком. Пропозиції дисертанта щодо впливу сформованої філіальної мережі на сукупний кредитний ризик портфеля кредитів банку використовуються в поточній діяльності Управління Національного банку Ураїни в Сумській області (довідка від 12.01.2011 № 12-016/160); пропозиці щодо застосування показників відносної рейтингової позиції при оптимізації регіональної структури кредитного портфеля банку – в діяльності Сумського управління ПАО “УкрСиббанк” (довідка від 24.09.2010 № 358/1-251); пропозиції щодо оцінки індивідуального кредитного ризику позичальників – в діяльності Сумського відділення ПАТ “Універсал Банк” (довідка від 20.10.2010 № 2/211-01); пропозиції щодо функціонального наповнення етапів управління кредитним ризком банку – в діяльності відділення АТ “ОТП Банк” в м. Суми (довідка від 24.12.2010 № СОО–01/285).

Результати наукового дослідження використовуються у навчальному процесі ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” при викладанні дисциплін “Ризик-менеджмент”, “Ризикологія”, “Фінансове посередництво”, “Проектне фінансування” (акт від 07.09.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. Наукові положення, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і відображені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати, отримані автором при роботі над дисертаційним дослідженням, доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2007 р., 2008 р., 2010 р.); Шостій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Международные и национальные особенности прикладной экономики” (м. Пенза, Росія, 2008 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування нової економіки XXI століття” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Vedecky industry evropskeho kontinentu” (м. Прага, Чехія, 2008 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Львів, 2007 р.).

Публікації. Отримані автором дисертаційного дослідження наукові результати знайшли відображення в 13 працях загальним обсягом 2,63 друк. арк., з яких особисто автору належать 2,27 друк. арк., у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях з економіки, 8 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації – 256 сторінок, у т.ч. на 104 сторінках розміщено 27 таблиць, 38 рисунків, 8 додатків і список літератури з 213 найменувань.